От партнеров


Заказать работу


От партнеров


Счетчики

На данном сайте собрана коллекция ссылкок на документы: аналитические статьи, рефераты, книги, ГОСТЫ, авторефераты диссертаций, статистичесткие данные, маркетинговые исследования, бизнес-планы...

Статистика наиболее популярных поисковых запросов ...
Раздел

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

СсылкаСкачать в архиве
Оригинальное название

До питання про вивчення психічного стану дітей, хворих дитячим церебральним паралічем / О. Гузій // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — Х., 2001. — N 14. — С. 58-62. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

Сокращенное названиеДо питання про вивчення психічного стану дітей, хворих дитячим церебральним паралічем

ДО ПИТАННЯ ПРО ВИВЧЕННЯ ПСИХІЧНОГО СТАНУ ДІТЕЙ ХВОРИХ ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ

Оксана Гузій

Львівський державний інститут фізичної культури


Анотація. В статті висвітлені методи соціологічних досліджень і їх застосування з метою соціальної інтеграції
інвалідів з наслідками дитячого церебрального паралічу.

Ключові слова: діти, опитування, соціальний захист, дослідження.

Аннотация. Оксана Гузий. К вопросу об изучении психического состояния детей больных детским церебральным
параличом. В статье освещены методы социологических исследований и их применение с целью социальной
интеграции инвалидов с последствиями детского церебрального паралича.

Ключевые слова: дети, опрос, социальная защита, исследование.

Summary. Oxana Guziy. То тhe problem of investigation about the psyhologic state of children that have
children’s cerebral palsy. The methods of sociological researches and their usage with the aim of social
integrations with the result of children’s cerebral palsy have been done in the article.

Keywords: children, interrogation, social protection, research.


Всесвітня декларація прав людини гарантує особам з обмеженими фізичними чи інтелектуальними можливостями (а їх
за даними ВОЗ у світі більше 450 мільйонів, і в нашій країні кожен сьомий) право на повну і рівну участь у
всіх сферах життя суспільства. Реально ці люди часто позбавлені можливості такої участі внаслідок байдужого
ставлення до них з боку суспільства, відсутності необхідних умов (засобів пересування, матеріальних
негараздів, ліків тощо), а тому перетворюються у неповноцінних членів суспільства.

Процеси гуманізації суспільного життя, які відбуваються на сучасному етапі розвитку нашої держави, потребують
невідкладного вирішення благородного завдання знаходження шляхів підвищення “цінності життя”, соціальної
адаптації, реабілітації, інтеграції інвалідів, їх активної участі в житті, забезпечення рівності
неповносправних дітей і здорових однолітків.

Вчені підрахували, що одиниця капіталовкладень в реабілітацію дітей-інвалідів окуповується в 10-30-кратному
розмірі – і це без врахування витрат на тимчасову непрацездатність батьків по догляду за хворими дітьми (А.В.
Сахно, С.С. Осіпов, 1993).

Сьогодні рух інвалідів дитинства разом з інвалідами інших категорій знаходиться в центрі уваги суспільного
життя. За станом інвалідів, особливо інвалідів дитинства, можна говорити про морально-психологічний клімат в
суспільстві, про його економічні можливості.

У розвинутих країнах розробка проблем соціальної реабілітації і інтеграції інвалідів, взаємодія їх із здоровою
частиною населення відноситься до числа пріоритетних спрямувань наукових досліджень. У нашій країні ця
проблема тільки починає розроблятися не тільки серед спеціалістів, які займаються теоретичними розробками, але
і в організаціях, які безпосередньо здійснюють соціальну політику. Тому саме бракує достатньої інформації про
фактичний стан справ у цій галузі (М.М. Айшервуд, 1991; Н.В. Шабаліна, 1991).

Серед інвалідів особливо багато осіб з порушеннями опорно-рухового апарату, в тому числі з дитячим
церебральним паралічем (ДЦП). За останні роки ця патологія посідає одне з перших місць за частотою порушень
нервової системи в дитячому віці у всіх країнах світу і є одним із інвалідизуючих захворювань дитячого
організму.

Згідно з державною звітністю МОЗ України питома частка дітей з ДЦП у 90-х роках склала 41,9 %. Частота його
коливається від 1,6 до 4,2 випадків на 1000 новонароджених дітей . ДЦП посідає третє місце після вроджених
деформацій і поліомієліту. В Україні кожного року реєструється біля 3-х тисяч діагнозів ДЦП, встановлених
вперше в житті (Н.Г. Гойда і ін., 1993).

Труднощі, з якими стикаються інваліди внаслідок ДЦП, настільки серйозні, що для багатьох вони стають
непереборними на шляху їх соціальної адаптації. Ці особи поступово втрачають надію в майбутньому влаштуватися
на роботу, відчувають свою непотрібність, замикаються в собі.

Провідні зарубіжні реабілітологи розглядають ДЦП не тільки як хворобу, але і як сукупність обставин, в яких
змушена жити людина. Тому вважають, що важливо запропонувати їй такі види допомоги, які б дозволили
пристосуватися до цих обставин і жити максимально повноцінним життям. При цьому необхідно спостерігати за
станом пацієнта до досягнення ним можливого рівня реабілітації.

На даний час реабілітаційні заходи в основному зводяться до ортопедо-хірургічних і нейрохірургічних втручань,
які часто не приводять до досягнення реальних результатів. У той же час, застосування медикаментозної терапії
та масажу в поєднанні з класичними прийомами лікувальної фізкультури сприяє досягненню в основному “тактичної
мети” – стриманню процесів утворення контрактур і посилення моторних розладів, сприяючи лише тимчасовій
корекції рухових порушень.

В останні роки в багатьох країнах, в тому числі і в нашій, здійснюються спроби використання в якості
лікувальних і реабілітаційних прийомів традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання. Зокрема, в
Рівненському реабілітаційному центрі для підлітків в комплексі лікувально-корекційних заходів розроблено
програму застосування дозованих фізичних навантажень у поєднанні з лікувально-фізкультурними засобами.

Разом з тим, для ефективного практичного застосування розробленої програми в лікувальних і
соціально-педагогічних цілях необхідний комплексний науковий аналіз впливу дозованих фізичних навантажень на
фізичну і психічну сферу інвалідів, використання таких методів, які б дозволили отримати вірогідну інформацію
про реальні результати цього впливу.

Проте, такі дослідження в Україні майже не проводилися. Практично залишаються не вивченими питання про шляхи
закріплення досягнутих позитивних зрушень у реабілітації дітей, хворих ДЦП, на основі використання методики
дозованих фізичних навантажень, відсутній аналіз її застосування з метою соціальної інтеграції інвалідів.

Для вирішення поставлених задач ми використовували такі методи соціологічних досліджень:

Теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми реабілітації дітей з церебральним паралічем

Задачами аналізу літературних джерел було визначення актуальності і основних напрямків розв’язання проблеми,
що досліджувалася. Вивчалися різноманітні методичні напрями використання засобів фізичного виховання в
соціальній інтеграції і реабілітації дітей-інвалідів з наслідками ДЦП.

Встановлено, що останнім часом у загальному комплексі заходів з метою реабілітації хворих на церебральний
параліч все більше уваги приділяється ігровій діяльності та плаванню, як елементам соціальної адаптації. Однак
конкретно розробленої методики з питання про вивчення психічного стану дітей хворих ДЦП нам у літературі
знайти не вдалося.

Анкетування

Метою анкетування був пошук емпіричного матеріалу, зібраного на основі анкетування (членів сім'ї, самих
інвалідів, фахівців-реабілітологів і фахівців з фізичного виховання). Зміст анкети складався з 24 питань для
інвалідів і членів їхніх сімей. Зібраний матеріал було вивчено, узагальнено й оброблено з використанням
методів аналізу, синтезу, порівняльного методу, статистичних методів. Анкетні дані питань відображали ступінь
їх значущості й показували їх частотність у відсотках (%). Питання лімітованого вибіркового типу ставилися в
порядку значущості, потім вказувалися у процентному співвідношенні.

Багатофакторний особистісний опитувальник Кеттела (підлітковий варіант)

Для визначення особистісних особливостей хворих підлітків з церебральним паралічем використовувався
підлітковий особистісний опитувальник Р. Кеттела (СРО) адаптований для україномовної вибірки, який призначений
для обстеження підлітків 13-15 років, складається з 14 шкал, які виділені шляхом факторно-аналітичного
дослідження. Дві форми опитувальника (А і В) включають по 140 питань кожна. Вони вважаються еквівалентними і
можуть використовуються як індивідуально, так і разом (R. Porter, R. Cattel, 1970).

Дитячий модифікований особистісний опитувальник, використаний нами в даній роботі, призначений для підлітків
13-15 років і включає 14 факторів і шкал. Методика містить 140 питань, які торкаються найрізноманітніших
сторін життя підлітків: взаємовідношення з однокласниками, сімейних стосунків, поведінка на уроках, на вулиці,
в соціальних закладах, самооцінка та ін.

Усі 14 шкал містять по 10 запитань. Відповіді на кожне із них прирівнюється до оцінки в один бал. Виміри
проводилися в одиницях шкали з мінімальним значенням в один бал , максимальним – 10 балів. Кожне питання мало
три альтернативних відповіді типу “не знаю”, “щось середнє”,

Кожному досліджуваному задавалась інструкція, де зазначалось таке: “В бланку для відповіді відмітити хрестиком
в квадраті навпроти відповідного номера запитання той варіант, який підходить Вам більше. В деяких питаннях

Смотрите также:
  • Комплексна фізична реабілітація учнів 13 - 15 років з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання

             Проаналізовано сучасні погляди щодо патогенезу дитячого церебрального паралічу, наведено клініко-психологічну характеристику дітей з церебральним паралічем, висвітлено досвід використання засобів фізичного виховання у фізичній реабілітації дітей з церебральним паралічем. Визначено морфофункціональний стан, рівень соматичного здоров'я і показників рухової функції, особливості психічного стану школярів з обмеженою руховою активністю. Розроблено й експериментально обгрунтовано комплексну програму фізичної реабілітації школярів з церебральним паралічем. Досліджено межі дозування фізичних навантажень залежно від вихідного стану серцево-судинної системи.
  • Розвиток рухової активності в учнів з дитячим церебральним паралічем засобами нетрадиційних технологій навчання

    : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.03 [Електронний ресурс] / Людмила Василівна Мороз; Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. — О., 2007. — 21 с. — укp.
  • Динаміка загального інтелекту дітей з церебральним паралічем з 7 до 17 років

             На віковому етапі від 7-ми до 17-ти років в одних і тих самих дітей з церебральним паралічем вивчались зміни інтелектуального розвитку. Проведений після експерименту аналіз результатів дозволив встановити загальні закономірності та особливості цього процесу в учнів з різними формами церебрального паралічу.
  • Структура інтелекту дітей з церебральним паралічем 7 - 17 років: Закономірності та особливості формування

             У дітей з церебральним паралічем віком 7 - 17 років вивчено зміни в структурі інтелекту. Проведений після експерименту аналіз результатів дозволив встановити загальні закономірності та особливості цього процесу в дітей з різними формами церебрального паралічу, а також порівняти їх з даними фізично здорових однолітків.
  • Теоретико-методичні основи застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім'ї

             Визначено та науково обгрунтовано основні принципи зстосування індивідуальних програм і етапи (складання, виконання, корекцію) фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем за умов сім'ї. Основою індивідуальних програм є фізичні вправи для зниження м'зового тонусу, покращання сили м'язів, амплітуди рухів, моторного розвитку дитини, що виконуються разом з батьками. Досліджено вплив і доведено ефективність застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації дітей для покращання функціонального стану опорно-рухового апарата дітей віком 13 - 15 років з церебральним паралічем за умов сім'ї під контролем фахівця. Результати дослідження впроваджено у діяльність реабілітаційних центрів та ВНЗ м. Запоріжжя.
  • Розвиток професійно важливих фізичних і психофізичних якостей підлітків з дитячим церебральним паралічем, які навчаються у вищому професійному училищі

             Проаналізовано розвиток професійно важливих фізичних і психофізичних якостей підлітків з ДЦП, які освоюють професію "обліковець, оператор ЕОМ". Проведено порівняльний аналіз відповідних показників у юнаків і дівчат.
  • Місце фізичної реабілітації у системі роботи спеціалізованих центрів

             Розглянуто проблему реабілітації дітей з церебральним паралічем за умов спеціалізованих центрів. Спостережено відсутність чіткої системи фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем у даних центрах, та необхідність пошуку нових методик та засобів фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем у вказаних спеціалізованих центрах.
  • Організація самостійних занять фізичними вправами у фізичній реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах спеціальної школи

             Висвітлено питання стосовно змісту й основ організації фізичної реабілітації дітей віком 13 - 15-ти років з церебральним паралічем (ЦП) за умов спеціальної школи (Запорізької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату N1 для дітей з наслідками поліомієліту та дитячого ЦП). На підставі вивчення певних літературних і наукових джерел запропоновано основи організації самостійних занять фізичними вправами у фізичній реабілітації з ЦП. Визначено місце таких занять у загальній системі реабілітаційних заходів у спеціальній школі. Доведено позитивний вплив самостійних занять фізичними вправами за розробленою програмою на стан опорно-рухового апарата та психоемоційну сферу дітей віком 13 - 15-ти років з ЦП. Виявлено вплив сформованості мотивації на покращання фізичних функцій дітей.
  • Особливості формування Я-образу у школярів з церебральним паралічем

             З використанням комплексної діагностичної методики виявлено специфічні шляхи формування Я-образу в дітей з церебральним паралічем від молодшого шкільного до підліткового віку: когнітивна спрощеність різноаспектних уявлень про власне Я; недостатня автономія когнітивних та афективних структур; уповільненість формування Я-ідеального як конструкту, відмінного від Я-реального; порушення адекватності у сприйнятті власної особистості; проблематичність позитивного самоприйняття внаслідок інтеріоризації чужих негативних ставлень; включення захисно-компенсаторних механізмів, що впливає на усвідомленість уявлень про себе. З урахуванням виявлених особливостей Я-образу у школярів з церебральним паралічем розроблено психокорекційну програму, яка являє собою єдину структуровану систему в сукупності послідовних блоків. На підставі результатів апробації цієї програми показано, що розроблена методика цілеспрямованого впливу на формування Я-образу у хворих дітей зумовлює позитивні зміни в їх самосвідомості.
  • Іпотерапія в фізичній реабілітації дітей віком 6 - 10 років з церебральним паралічем

             Проаналізовано сучасні проблеми реабілітації дітей з церебральним паралічем, а також методи фізичної реабілітації, які дозволяють покращити фізичний стан пацієнтів. Виявлено вірогідні відмінності за всіма дослідженими критеріями. Особливо вагомі відмінності виявлено у показниках кистьової динамометрії, ЖЄЛ, індексу Ерісмана. Значними порушеннями характеризуються основні рухові функції, гоніометрія, а також психологічні показники. Упровадження запропонованої програми в реабілітацію дітей віком 6 - 10-ти років з подвійною геміплегією дозволило значно покращити показники оцінювання основних рухових функцій, рухливості в суглобах верхніх і нижніх кінцівок.
  • Морфофункціональна характеристика школярів 15-16 років із церебральним паралічем

             ПРоаналізовано морфофункціональну характеристику школярів 15-16-ти років із церебральним паралічем (ЦП).
  • Діагностика та стимуляційна терапія мовних порушень у дітей з церебральним паралічем

             Дисертацію присвячено удосконаленню існуючих та розробці нових клініко-інструментальних критеріїв діагностики мовних порушень у дітей з церебральним паралічем. На підставі обстеження 125 дітей з мовними порушеннями, які супроводжують церебральний параліч, або виникають в разі перинатального ураження головного мозку, була доказана доцільність застосування комплексних стимуляційних методик в лікуванні цієї патології. Розроблені нові методи полімодального впливу і електрокраніопунктури на фоні введення внутрішньом'язово максимальних терапевтичних доз нікотинової кислоти із застосуванням індивідуальних схем лікування при різних видах розладів мови у дітей з урахуванням виявлених порушень кровотоку у мозкових та хребетних артеріях та змін біоелектричної активності мозку. На підставі порівняльного аналізу була доведена ефективність цих методів лікування.
  • Застосування нетрадиційних засобів розвитку рухової активності молодших школярів з церебральним паралічем

             Представлено комплексну програму розвитку рухової активності у молодших школярів з церебральним паралічем. Розкрито структуру, зміст та основні педагогічні принципи її реалізації.
  • Зміст фізичного виховання в соціальній інтеграції та реабілітації школярів 15 - 16 років із церебральним паралічем

             Розроблено комплексну (психолого-педагогічної, фізичної та фізіотерапевтичної дії) програму соціальної інтеграції та реабілітації школярів 15 - 16 років з церебральним паралічем засобами фізичного виховання. Обгрунтовано можливість ефективного використання засобів фізичного виховання в системі комплексного застосування реабілітаційних заходів для оздоровлення даних школярів і здійснення соціально-педагогічного впливу на них. Виявлено ефективні методи та тести, які дають змогу визначити ступінь впливу розробленої програми на фізичний та психічний стан даних школярів, а також з'ясувати її оздоровчий, реабілітаційний та інтеграційний ефект.
© 2007-2018