От партнеров


Заказать работу


От партнеров


Счетчики

На данном сайте собрана коллекция ссылкок на документы: аналитические статьи, рефераты, книги, ГОСТЫ, авторефераты диссертаций, статистичесткие данные, маркетинговые исследования, бизнес-планы...

Статистика наиболее популярных поисковых запросов ...
Раздел

Научные статьи и авторефераты диссертаций по гуманитарным наукам

СсылкаСкачать в архиве
Оригинальное название

Особливості розвитку виконавської техніки (зі спадщини Б.Л. Яворського) / Л.А. Кузьоміна // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2003. — N 2. — С. 22-30. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.

Сокращенное названиеОсобливості розвитку виконавської техніки (зі спадщини Б.Л. Яворського)

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВИКОНАВСЬКОЇ ТЕХНІКИ

(зі спадщини Б.Л. Яворського)

Кузьоміна Л.А.

Харківський державний інститут мистецтв ім. И.П. Котляревського


Анотація. У статті розглянуті уявлення Б.Л.Яворського про техніку музиканта як найважливішу сторону цілісного
виховання художньо-творчої особистості, сформульовано поняття «органічної» техніки, обґрунтован взаємозв'язок
рухів і подиху з особливостями конкретного музичного твору.

Ключові слова: техніка, рух, посадка, подих, вправа.

Аннотация. Куземина Л.А. Особенности развития исполнительской техники (с наследства Б.Л. Яворского). В статье
рассмотрены представления Б.Л.Яворского о технике музыканта как важнейшей стороне целостного воспитания
художественно-творческой личности, сформулировано понятие «органической» техники, обоснована взаимосвязь
движений и дыхания с особенностями конкретного музыкального произведения.

Ключевые слова: техника, движение, посадка, дыхание, упражнение.

Annotation. Kuzemina L.A. Feature of development interpretative of engineering (from the inheritance B.L.
Javorskogo's). In article B.L. Javorskogo's representations about techniques of the musician as to the major
side of complete education of the art - creative person, formulated concept of "organic" techniques are
considered, the interrelation of movements and breath with features concrete a piece of music is proved.

Key words: techniques, movement, landing, breath, exercise.


Питання співвідношення техніки з іншими сторонами багатогранного виконавського процесу сьогодні особливо
актуально. Як виховати музиканта, що, опанувавши в досконалості виконавською технікою, зміг би, рівною мірою,
робити активний соціальний вплив на слухачів, хвилювати і заражати їх силою свого мистецтва?

Багато чого залежить від правильного розуміння категорії, яка розглядається від уміння поглиблювати уявлення
про неї цінними дослідженнями минулого. До них відноситься і розглянута технічна система, майже не відома
широкому колу музикантів.

Яворський розумів техніку як необхідну умову зв'язку відтворення з розумовими процесами, як можливість
втілення усвідомленого і відчутого в матеріально існуюче, що звучить, соціально значуще. Вчений розглядав
техніку в якості одного з двох рівнозначних факторів розвитку художнього — «здатність технічного оволодіння і
творчого керування матеріалом є природним (об'єктивним) засобом матеріального вираження художньо-творчої волі
і свідомості» (3, 49). Розглядаючи техніку музиканта-виконавця з таких позицій, Яворський продовжив
прогресивні традиції Н. Г. Рубінштейна з його принципом «залежності техніки від творчого духу», С. І. Танєєва
з його навчанням універсальним принципам майстерності, А. М. Скрябіна з його установкою на осмислення кожного
формального пасажу та ін.

Завдяки взаємозв'язку техніки і думки, техніки й емоційної сфери реалізується синтетичне мислення музиканта на
відміну від звукового, де звукові формули є ізольованими, абстрактно існуючими одиницями, що механічно
відображають, а не виражають реальні явища і процеси.

Найбільш загальні уявлення Яворського про техніку можна сформулювати таким чином:

У музиці знаходить висвітлення багатство і різноманіття соціальних явищ і процесів; відповідно до цього
музикант - виконавець повинний володіти цілим арсеналом виконавських прийомів і засобів.

Логіка образного мислення, творча уява, артистичне перевтілення зв'язані з технікою мислення й уваги, з
вольовою та емоційною технікою.

Техніка є засобом координації між предметом і його вираженням, між змістом і його оформленням і включає в
себе звукову, метричну, темпову, регістрову, темброву, динамічну, ладову і ладоритмічну техніку.

Техніка не є раз і назавжди дане. Виходячи з діалектики суспільного розвитку, музикант повинний шукати і
знаходити нові технічні прийоми, не зупиняючись на якійсь придбаній сумі, постійно мислити з урахуванням
змінюваних обставин, тому що «те, що зріло сьогодні, то завтра дитячий белькіт» (5, 284).

У роботі «Після Московських концертів Ферруччо Бузоні» Яворський дає визначення техніці музиканта:
«...Виконавська техніка сама по собі є вишукування і розвиток усіх суб'єктивних засобів виявлення яких би то
ні було сил, потрібних для передачі особистого відчуття змісту звукового твору, (...) техніка йде від ідеї, що
вимагає вираження, а не самодостатня техніка приладжується до ідеї» (4, 985—986).

Отже, музичний твір визначає техніку виконання, вимагає максимальної самовіддачі для сприйняття і впливу. У
цьому випадку, по точному визначенню Яворського, техніка є природної, органічної і використовується як засіб
вираження на відміну від демонстрації клавіатурної швидкості, від бухгалтерського рахунку на клавішах.

Додаючи таке велике значення техніці музиканта-виконавця, вчений шукав шляхи її найбільш ефективного розвитку.
Він вважав, що можна опанувати виконавською технікою, лише пройшовши три взаємозалежних етапи-відділи навчання
музичному виконавству: відділ фізичного оволодіння всіма рухами усередині людського тіла, потім відділ
спеціально музичний, що всебічно трактує винятково про музичні твори, розвиваючий тимчасові, звукові,
динамічні й інші здібності учня, і, нарешті, третій відділ — застосування вольових рухів до визначеного
музичного інструмента для передачі результатів, досягнутих у другому відділі. У кожнім із трьох розвивати
здатність до сприйняття» (там же, 993).

Ці відділи вибудовуються в струнку систему придбання навичок органічної техніки. Відсутність фізичної скутості
забезпечує активне творче сприйняття що виконується, дає можливість зосередитися на головному — ідеї твору,
змісті художньої логіки. Всебічні і глибокі знання про предмет вираження — музичне мистецтво, — активно
сприйняті, з'єднані з не менш глибокими відомостями про природу виконавських рухів визначають результативність
виконавства. Синтез практичних навичок і теоретичних знань приводить до ефективності соціального художнього
впливу.

Яворський створив свою систему в противагу існуючій механічній чи площинній техніці, «при який частини тіла,
що проводять наміри виконавця, розглядаються як неживі робочі машини і їх рухи робляться подібними до рухів
неживих робочих предметів — молоточків, гачків, паличок і т.п., і безпосередньо діючою частиною є не весь
простір тіла від місця виникнення волі до краю руху, а лише велика чи менша частина біля її [...], цією
технікою відчуття вже не відтворюються...» (там же, 991).

Органічну і механічну техніку різко відрізняють мета і спрямованість. При механічній техніці демонструються
принципи оформлення (дидактичність) або відбувається споглядання, що виконується (камерність). Органічна
техніка робить, насамперед, активний соціальний вплив, відтворюючи ідею твору і демонструючи віртуозність у
тім розумінні, яке вкладав у цей термін Яворський: «Virtus» означає латинською мужність, доблесть», — говорив
вчений (1, 164).

Уявлення Яворського про техніку мали матеріалістичну підставу і базувалися на цілісному аналізі виконавства —
сполученні загальних об'єктивних зв'язків з особливими індивідуальними, властивими конкретній епосі, тому чи
іншому композитору і виконавцю.

До першого з них відносяться рухи виконавця — об'єктивна умова, спосіб і засіб вираження. Техніка в музичному
виконавстві існує переважно як рух. Вчений точно визначив джерела виконавських рухів, що не були деякою
абстракцією, а несли в собі смислове значення, були емоційно пофарбовані. Основним таким джерелом було і є
саме життя. Активна участь у поступовому розвитку суспільства, у подіях, що відбуваються, дає музиканту ні з
чим не порівнянний матеріал для ясного порозуміння між людьми і глибокого осмислення, для сприйняття
внутрішнього світу людей, усієї гами почуттів людини, усього того, що є предметом вивчення і втілення в
мистецтві: «Виконавець повинний вивчати інтонування в натурі у людей, щоб придбати запас знань, як інтонують
різні люди, індивідуальності, класи» (10, 33). Але не тільки вивчити, а і пережити складні життєві колізії
самому, щоб глибше відчути і щиро сприйняти те, що виконується, а не штучно відтворити його.

Другою вимогою Яворського було уважне вивчення того виду мистецтва, у якому рух виражає внутрішній світ людини
— мистецтва балету, тієї пластики, що передає радість і горе, біль і гнів, страждання і натхнення і т.п.
Відсилаючи музикантів до мистецтва балету, Болеслав Леопольдович концентрував їхню увагу не тільки на
емоційній, але й на раціональній стороні цього виду творчості, на придбанні уміння найбільше точно, ясно і
переконливо виразити тій чи іншій емоційний стан, завдяки плануванню і доведенню до досконалості механізму
природних рухів.

Третім важливим моментом було вивчення і розвиток безпосереднього джерела рухів — апарата музиканта-виконавця.
Розглядаючи мистецтво фортепіанної гри синтетично, у єдності інтелектуального, емоційного і фізичного
початків, Яворський підкреслював необхідність гармонійного розвитку кожного з них, тому що ніяка переконаність

Смотрите также:
  • Теоретичні засади та педагогічні засоби підготовки професійного музиканта у творчій спадщині Б.Л.Яворського

             З використанням архівних і літературних джерел досліджено теоретичні засади та педагогічні засоби підготовки професійного музиканта, відображені в наукових працях і педагогічній практиці видатного діяча вітчизняної музичної культури Б.Яворського. Проаналізовано стан дослідження музично-теоретичної та музично-педагогічної спадщини вченого, розкрито педагогічний потенціал його теорії. Особливу увагу приділено висвітленню теоретичних та практичних аспектів розвитку музичного мислення за системою Б.Яворського. Охарактеризовано принципові підходи та конкретні форми роботи науковця з засвоєння учнями художнього змісту та стилістики музичних творів. Висвітлено його педагогічні настанови та рекомендації у галузі розвитку техніки музичного виконавства.
  • Еволюція виконавської техніки в українській баянній школі (друга половина XX століття)

             Розглянуто процес еволюції виконавської техніки в українській баянній школі, що відбувався у тісному взаємозв'язку зі становленням виконавства, репертуару, методики та вдосконаленням конструкції інструмента. Проаналізовано чинники, що стимулювали новий етап у еволюції баянної виконавської техніки. Значну увагу приділено аналізу артистично-театральних засад виконавського мистецтва баяністів, що набуває особливого значення з поглибленням змістовності оригінальних композицій, зростанням образного навантаження у сучасному мистецтві та збільшенням частки творів синтетичних музичних жанрів у репертуарі. Досліджено сценічні аспекти виконавської техніки на прикладі їх практичного відтворення у творчості відомих українських баяністів, прогресуючий рівень майстерності який віддзеркалює загальну тенденцію до зростання творчого потенціалу та збагачення музично-інтонаційних й артистично-театральних засобів мистецького впливу у галузі баянного мистецтва та засвідчує цілковиту природність функціонування баяна в академічній сфері.
  • Формування досвіду музично-виконавської діяльності у студентів вузів культури

             Розглянуто проблему формування досвіду музично-виконавської діяльності як складової фахової підготовки музикантів-інструменталістів у вищих навчальних закладах культури. Визначено критерії сформованості досвіду музично-виконавської діяльності у студентів. Обгрунтовано складові компоненти формування досвіду музично-виконавської діяльності. Експериментально апробовано в навчальному процесі викладання дисципліни "Спеціальний інструмент" методику формування досвіду музично-виконавської діяльності за запропонованою схемою.
  • Формування музично-виконавської культури майбутнього вчителя

             Вдосконалено виконавську підготовку майбутніх вчителів музики у системі вищої педагогічної освіти. Вперше визначено сутність, структуру музично-виконавської культури вчителя та шляхи її формування. Обгрунтовано інтенсифікацію інтерпретаторської діяльності студентів шляхом розвитку творчої самостійності. Напрям роботи, конкретизований у розробленій методиці, сприяв формуванню музично-виконавської культури студентів.
  • Формування готовності майбутніх учителів музики до інструментально-виконавської діяльності

             Розкрито суть поняття "готовність до інструментально-виконавської діяльності", розглянуто теоретичні засади її формування. Доведено взаємозалежність ефективності формування готовності майбутніх учителів музики до даної діяльності від впровадження експериментальної методики, що передбачає розвиток спонукальних мотивів інструментально-виконавської діяльності, поглиблення теоретичної підготовки, формування прийомів творчої діяльності, збагачення естетичних ціннісних орієнтацій, підвищення рівня технічної майстерності, активізацію виконавської практики. Проаналізовано педагогічні проблеми формування готовності студентів до зазначеної діяльності, визначено критерії діагностики її сформованості. Розроблено дидактичну модель формування готовності до інструментально-виконавської діяльності, створено й експериментально перевірено методику її поетапного впровадження.
  • Онтологія техніки в соціокультурному контексті

             Визначено основні соціокультурні підходи щодо дослідження онтології техніки у соціокультурному контексті. Розглянуто особливості сучасного етапу взаємовідношення техніки та соціуму. Проаналізовано основні тенденції становлення сучасного онтологічного технічного простору. Виявлено засоби та шляхи впливу техніки на становлення соціального типу характеру. З'ясовано значення відношень, сформованих у сфері технічного простору, для перспектив розвитку людського суспільства.
  • Виховання творчого відношення до виконавської діяльності у студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв

             Обгрунтовано теоретичні засади виховання творчого відношення до музичної виконавської діяльності. Розкрито суть творчого відношення до даної діяльності студентів ВНЗ культури та мистецтв. Розкрито фактори впливу на створення художнього виконавського образу. На підставі теоретичного аналізу поняття "творче відношення до виконавської діяльності" визначено критерії та рівні творчого відношення до музичної виконавської діяльності студентської молоді, розроблено діагностичний інструментарій. Запропоновано методичну систему виховання у студентської молоді творчого відношення до музичної виконавської діяльності та перевірено її ефективність. Розроблено методичні рекомендації щодо виховання творчого відношення до зазначеної діяльності у студентської молоді.
  • Формування педагогічно-виконавської майстерності майбутнього вчителя музики

             Роботу присвячено проблемі інструментальної підготовки студентів вищих навчальних закладів педагогічної освіти до ефективної професійної діяльності на етапі організації слухання школярами "живого" звучання музики. Обгрунтовано сутність, структуру, і критерії феномена педагогічно-виконавської майстерності вчителя музики. Розроблено й експериментально перевірено модель педагогічного управління процесом формування педагогічно-виконавської майстерності майбутнього вчителя музики, яка базується на педагогічному спрямуванні інструментальної підготовки.
  • Формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів

             Досліджено проблему формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів. Уточнено сутність понять "естрадний ансамбль", "артист естрадного ансамблю", теоретично обгрунтовано зміст та структурні компоненти виконавської майстерності, зокрема: музично-виконавські та творчі навички (слухові навички, темпоритм, звуковидобування, колективну імпровізацію, акомпанемент, виконавську індивідуальність, сценічну культуру), вольові та психічні властивості (увагу, самоконтроль, комунікабельність, емоційність). Висвітлено історико-теоретичні аспекти функціонування естрадного музичного мистецтва з його стильовими напрямами та жанровими різновидами. Систематизовано та класифіковано виконавські стильові особливості естрадної музики, що є основою репертуару естрадних музичних колективів. Вперше в процесі підготовки артистів естрадних ансамблів у вищих навчальних закладах культури та мистецтва впроваджено курс сценічної культури. Розроблено критерії результативності формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів, на їх основі визначено рівневу характеристику динаміки ефективності даного процесу. Розроблено та експериментально апробовано методику формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів.
  • Вокально-педагогічна творчість, як передумова виконавської діяльності співака

             Розкрито проблему вокально-педагогічної творчості професійного співака з позицій психолого-педагогічного та мистецтвознавчого аспектів. Проаналізовано сутність та специфіку вокально-виконавської та вокально-педагогічної творчості, їх взаємозумовленість та взаємозалежність. На основі порівняльного аналізу вокальної культури двох країн (України та Китаю) розроблено технологію, методичні принципи та практичні прийоми формування вокально-виконавських навичок у класі соціального співу. Розроблено модель творення вокально-виконавського образу, як основи підготовки студента до вокально-виконавської творчості.
  • Вокально-виконавська творчість

             Розглянуто проблему вокально-виконавської творчості професійного співака з позицій психолого-педагогічного та мистецтвознавчого аспектів. На підставі загального дослідження творчої індивідуальності співака, його потенціалу та засобів формування за допомогою особистісно-орієнтованого підходу теоретично обгрунтовано та визначено її сутність й особливості виховання. Розкрито сутність та специфіку вокально-виконавської і вокально-педагогічної творчості, проаналізовано їх взаємозумовленість та взаємозалежність. Обгрунтовано та визначено зміст, структуру, специфіку вокально-педагогічної творчості, висвітлено особливості професійної підготовки викладача вокалу. Розроблено та експериментально перевірено модель творення вокально-виконавського образу як основу підготовки студента до вокально-виконавської творчості.
  • Розвиток методів оцінки конкурентоздатності техніки на стадії її проектування

             Досліджено теоретико-методологічні та прикладні аспекти удосконалення та розвитку методів оцінки конкурентоздатності техніки на стадії створення й розробки її конструкції. Запропоновано нове трактування формування конкурентоздатності техніки за період її життєвого циклу. Розроблено методичні засади матричного підходу до динамічної оцінки й аналізу конкурентоздатності техніки за її властивостями ресурсоощадження та задоволення конкретних потреб. Розвинуто методи визначення й оптимізації показників конкурентоздатності техніки на етапі проектування та оцінки її рівня на підставі прогнозування потенційного обсягу продажу техніки. Запропоновано основні складові відповідної системи оцінки конкурентоздатності техніки на ранній стадії життєвого циклу.
  • Статус всесвітньої культурної та природної спадщини людства в міжнародному праві

             Розглянуто співвідношення концепції загальної спадщини людства та концепції всесвітньої культурної та природної спадщини. Проаналізовано міжнародно-правові відносини держав-учасниць Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 1972 р. та конвенційних органів, зокрема, Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної та природної спадщини, Фонду охорони всесвітньої спадщини з приводу захисту, використання, популяризації об'єктів культури та природи, внесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Охарактеризовано міжнародно-правові відносини, що виникають у зв'язку з укладенням Конвенції ЮНЕСКО щодо охорони нематеріальної культурної спадщини 2003 р., присвяченій збереженню та популяризації об'єктів, що становлять нематеріальну культурну спадщину (пісні, легенди, вірування, обряди, традиції, ремесла).
  • Емоційна стійкість як засіб формування інструментально-виконавської надійності у студентів музично-педагогічних факультетів

             Наведено результати комплексного дослідження процесу розвитку виконавської майстерності студентів вищих закладів освіти у період інструментальної підготовки до відтворення музичної інформації за емоціогенних умов. Розглянуто нові методологічні аспекти вирішення проблеми прилюдних виступів майбутніх учителів музики, де вирізняється п'ять етапів формування надійності гри. Обгрунтовано й експериментально перевірено методику оволодіння навичками нейтралізації надмірної дії факторів емоційної стійкості та своєчасного вироблення засобів протидії їх негативному впливу.
© 2007-2018