От партнеров


Заказать работу


От партнеров


Счетчики

На данном сайте собрана коллекция ссылкок на документы: аналитические статьи, рефераты, книги, ГОСТЫ, авторефераты диссертаций, статистичесткие данные, маркетинговые исследования, бизнес-планы...

Статистика наиболее популярных поисковых запросов ...
Раздел

Научные статьи и авторефераты диссертаций по гуманитарным наукам

СсылкаСкачать в архиве
Оригинальное название

Художнє життя 1970-х - середини 1980-х років: "Втеча" у сфери декоративно-прикладного мистецтва / О. Голубець // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2002. — N 2. — С. 62-68. — Бібліогр.: 1 назв. — укp.

Сокращенное названиеХудожнє життя 1970-х - середини 1980-х років: "Втеча" у сфери декоративно-прикладного мистецтва

ХУДОЖНЄ ЖИТТЯ 1970-Х – СЕРЕДИНИ 1980-Х РОКІВ: “ВТЕЧА” У СФЕРИ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

Орест Голубець

Львівська академія мистецтв


Анотація. Здобутки львівських митців у період 1970-х – середини 1980-х рр. – вагомий внеском у підтримку
високого рівня сучасного українського мистецтва. У сфері декоративно-прикладного мистецтва ці здобутки були
легалізованими. Львівські художники були учасниками міжнародних виставок, конкурсів та симпозіумів. На рівні
образотворчого мистецтва спороби митців нон-конформістів творити в руслі сучасних тенденцій трактувалися як
“шкідливі” вплив модерного західного мистецтва. Реальні мистецькі проблеми обговорювалися лише у вузьких колах
спеціалістів, які намагалися уникати органів ідеологічного контролю. В період так званого “тихого
тоталітаризму” (1970-х – середини 1980-х рр.) спостерігаємо ще один важливий процес – утвердження пріоритету
творчої індивідуальності над ідеями колективізму.

Ключові слова: Україна, ХХ століття, мистецтво, тоталітаризм, декоративно-прикладне мистецтва

Аннотация. Орест Голубец. Художественная жизнь 1970-х – середины 1980-х годов: “бегство” в сферы
декоративно-прикладного искусства. Достижения львовских художников в период 1970-х – середины 1980-х гг. –
весомый вклад в поддержку высокого уровня современного украинского искусства. В сфере декоративно-прикладного
искусства эти достижения были легализированы. Львовские художники участвовали в международных выставках,
конкурсах и симпозиумах. На уровне изобразительного искусства попытки художников нон-конформистов работать в
русле современных тенденций воспринимались как “вредные” влияния модерного западного искусства. Реальные
проблемы искусства обсуждались только в узких кругах специалистов, которые пытались избежать органов
идеологического контроля. В период так называемого “тихого тоталитаризма” (1970-х – середины 1980-х гг.)
наблюдается еще один важный процесс – утверждение приоритета творческой индивидуальности над идеями
коллективизма.

Ключевые слова: Украина, ХХ век, искусство, тоталитаризм, декоративно-прикладное искусство.

Annotation. Orest Golubets. Art life 1970-th - middle of the 1980-th years: «escape behavior» in spheres of
decorative - applied art. During the 1970s up to the middle of the 1980s achivements of Lviv artists greatly
contributed to supporting high standards of modern Ukrainian art. In the sphere of “decorative and applied
arts” they became legalized. Lviv artists participated in international exhibitions, competitions and
symposiums. On the level of “imaginative” arts attempts of non-conformist artists to create in the strain of
modern tendencies were interpreted as “harmful” influence of modern Western art. Real problems of art were
discussed only in narrow circles of specialists that tried to avoid the organs of ideological control. In the
period of the so-called “quited totalitarism” (in the 1970s up to the middle of the 1980s) another important
process was observed, i.e. priority of creative individuality over ideas of collectivism was stressed.

Key words: Ukraine, ХХ century, art, totalitarism, decorative and applied arts.


На тлі бурхливих подій 1960-х років суспільно-політичне життя в Україні до моменту, коли наш
народ розбудив “страшний сон” Чорнобильської катастрофи, може видатися доволі одноманітним. Позірну
“автомінізацію” на довгі роки змінили вірнопідданство і беззастережне підпорядкування централізованим, союзним
структурам. Після коротривалих репресивних заходів, влада практично обходилася без відвертого застосування
фізичної сили і діяла за допомогою скритих форм “інтернаціоналізації”, активного культивування комплексу
меншовартості й всебічної дискредитації образу “аборигена-українця”. Незважаючи на зовнішню інертність періоду
“тихого тоталітаризму”, українська культура зазнала не меншого від минулих етапів руйнування.

Поруч з активним нівелюванням на офіційному рівні національної специфіки і небувалою
централізацією влади, період “тихого тоталітаризму” виявив химерні аспекти протистояння між західними і
східними регіонами України, насамперед, між Києвом і Львовом. Природньо, що це протистояння не оминуло
мистецьких сфер.

Після реакції на “прорив шістдесятників” у “столичному” мистецтві запанували змертвілі ідеологічні
постулати, принцип цілковитої заангажованості, стимульоване величезними гонорарами змагання “провідних”
художників у прагненні вислужитися і догодити владним структурам. Безумовно, не можна стверджувати, що
конформістська позиція була чужою львівському мистецькому середовищу: До неї пристала певна частина місцевих
художників. Проте, як показав час, не вони, а чисельні місцеві “десиденти” у сфері мистецтва, ті, хто зумів
зберегти власну гідність і вірність засадам незаангажованої творчості, формували достойне “творче обличчя”
міста, берегли і нагромаджували потенційні сили для майбутніх процесів відродження.

Незважаючи на усі зусилля, життєтворному впливу мистецьких явищ 1960-х років тоталітарна влада вже
не змогла протиставити вагомих ідеологічних аргументів. Зовні виглядало, що основні завдання радянської Спілки
художників, тобто всеохоплюючий контроль і мобілізація творчих сил на помпезні виставки, де художники, які
знаходилися “на обліку” панівної системи, немов би періодично проходили “перепідготовку”, продовжували успішно
виконуватися Проте формальний характер таких “підзвітних заходів” був все очевиднішим.

В художньому житті Львова все помітнішими ставали виставки іншого плану, пов`язані з реальними
творчими проблемами, з процесами, які дали привід назвати 1970-і - 1980-і рр. періодом яскравих творчих
індивідуальностей. Демонстрація бажання бути самим собою стала одним з основних проявів протесту проти
насаджуваної політики повального нівелювання творчої особистості.

Прагнення до самовираження львівські художники реалізували у двох основних формах. Перша з них,
хоч ще й не свідчила про легалізацію автономних творчих товариств, але безпосередньо наближалися до реалізації
такої ідеї. Художники гуртувалися в невеликі групи (перважно 2 - 4 особи). Вони не декларували творчих методів
(адже офіційно все ще існував єдиний метод), проте заявляли про певні позиції у мистецькому світі. Таким
чином, всередині тоталітарного суспільства появилася тенденція до майбутнього відродження творчих об`єднань,
повернення до реального плюралізму у використанні творчих методів. Характерним прикладом сказаного можуть
служити хоча б групові виставки Любомира Медвідя, Зеновія Флінти та Олега Мінька (Львів, 1982; Вільнюс, 1982;
Київ, 1983; Москва, 1986); Ольги Безпалків, Мілади Кравченко, Інни Туманової і Нелі Федчун (Львів, 1977);
Богдана Пікулицького, Ігоря Стеф`юка і Миколи Шимчука (Львів, 1987) тощо.

Іншою формою була подальша популяризація започаткованих львівськими керамістами ще у 1960-х рр.
вернісажів “за професійними інтересами”. На їх основі об`єднувалися і розпочинали активну діяльність майстри
скла, текстилю, дерева, металу. Виставки художників, які свідомо примикали до “декоративно-прикладного”
мистецтва, яке не підлягало настільки суворому ідеологічному контролю, підтримували атмосферу живих мистецьких
дисуксій, перетворювалися у справжні фестивалі вільного формотворення, забороненого в сферах “образотворчого
мистецтва”.

Слід відразу ж відзначити, що на відміну від республіканського, керівництво Львівської
організації Спілки художників (в 1966 – 1981 рр. правління очолював – Еммануїл Мисько, а з 1981 р – Йосип
Садовський) ставилося до згаданих нових форм виставкової діяльності лояльно. Більше того, певну специфіка
розвитку мистецтва у західному регіоні України відстоювали принагідно на офіційних рівнях. Парадоксально, але
в цьому сенсі особливо важливим став безпосередній контакт львів`ян з центральними структурами Спілки
художників в Москві.

Причини цього дивного, на перший погляд, явища слід шукати насамперед у тому, що, на відміну від
столиці України, Москва змушена була дбати про презентацію радянського мистецтва за кордоном, про творення
ілюзій творчої свободи і постійне “підживлення” образу “соціалізму з людським обличчям”. В союзному центрі
цими питаннями займалися досвідчені фахівці, які прекрасно розуміли практичний нонсенс вивозу за межі
тоталітарного простору “класичних” зразків соцреалізму. Тому вони старанно селекціонували авторів і твори в
різних частинах величезної імперії, шукали можливі варіанти компромісу. Цілком природно, що найсвіжішими на
тай час виявилися ідеї художників, які значно пізніше потрапили у “соціалістичний табір” – Литви, Латвії,
Естонії і, безумовно, Західної України. Характерно, що на згаданих територіях митці майже синхронно віднайшли
спосіб обману контрольних ідеологічних органів і масово “перенесли” свої творчі зацікавлення у сфери
декоративно-прикладного мистецтва. Їхні експерименти цілком можна було зіставляти з творчістю колег за
кордоном, а тому зацікавлення з боку Москви було очевидним. Самі ж художники швидко зрозуміли потребу “виходів
на столицю”.

Реактивація міжнародних контактів в ділянці декоративно-прикладного мистецтва стала однією з
найважливіших рис мистецького життя Львова 1970-х – середини 1980-х рр. У її межах виділяємо два етапи:
розширення дієвих зв`язків нового типу з художниками колишнього СРСР і вихід на міжнародні мистецькі виставки,

Смотрите также:
  • Експертна оцінка предметів декоративно-прикладного мистецтва, що мають історико-культурну значущість

             Наведено один із можливих підходів до вирішення питання про уніфікацію товарознавчої експертизи предметів декоративно-прикладного мистецтва, що мають історико-культурну значущість на підставі створення єдиної системи первинної супровідної документації.
  • Форми, методи та прийоми роботи по ознайомленню дітей з декоративно-прикладним мистецтвом (методика зображувальної діяльності)

    Вступ 3 1. Значення декоративно-прикладного мистецтва в естетичному вихованні дітей дошкільного віку 3 2. Форми та методи ознайомлення дітей з творами декоративно-прикладного мистецтва 6 Висновок 9 Література 10
  • Отображение физической культуры и спорта в произведениях декоративно-прикладного искусства, филателии на Украине в 20-80 гг. XХ века

             Зазначено, що твори декоративно-прикладного мистецтва, філателії зафіксували в художніх образах історію розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні.
  • Теория и практика использования декоративно-прикладного искусства в интерьерах детских садов

              Розглянуто теоретичні питання та передумови використання в інтер'єрах дитячих садів елементів декоративно-прикладного мистецтва. У результаті архітектурного обстеження дитячих садків м. Одеси вивчено особливості застосування їх в існуючих установах. Досліджено зв`язок між теоретичними та практичними аспектами.
  • Експериментаторські тенденції в радянському дизайні 1970 - 1980-х років

             Охарактеризовано науково-дослідницький аспект в експериментаторській діяльності радянських дизайнерів і архітекторів. Розглянуто практику фахової творчості з різними методами, підходами та прийомами, які були зумовлені соціалістичним суспільством та способом господарювання. Висвітлено експериментальні ідеї у творчих розробках і теоретичних концепціях радянських дизайнерів у галузі геометричного формотворення, а саме: досліждення теми симетрії, біонічного формотворення та кінетичного мистецтва. Зазначено, що експериментальний досвід надав новий імпульс для подальшого розвитку їх у дизайнерській практиці.
  • Художнє життя Катеринослава - Дніпропетровська кінця XIX - XX ст.

             Проведено комплексний аналіз художнього життя Катеринослава - Дніпропетровська кінця XIX - XX ст. У контексті художньої проблематики та загальнокультурних процесів часу розглянуто шляхи розвитку художньої освіти як важливого фактора формування мистецького середовища в місті, а також становлення приватного колекціонування творів мистецтва як основи музейної справи. Проаналізовано виставкову діяльність і художню критику, виявлено її ціннісні критерії. На підставі мистецтвознавчого аналізу творів образотворчого мистецтва визначено художньо-стилістичні особливості творчості місцевих художників-педагогів та їх вихованців, а також якісний рівень художніх колекцій міста. За результатами проведеного дослідження розкрито головні складові художнього життя Катеринослава - Дніпропетровська кінця XIX - XX ст. у їх взаємозв'язку з загальними процесами розвитку українського мистецтва.
  • Образотворче мистецтво Львова кінця 1950-х - початку 1970-х років: проблема національної самоідентифікації

             Проаналізовано образотворче мистецтво Львова кінця 1950-х - початку 1970-х рр. Систематизовано творчий доробок художників- шістдесятників на базі певних джерел з урахуванням концепцій, розроблених у сфері мистецтва зазначеного часу. До наукового обігу введено та проаналізовано значну кількість творів, виявлено цінні погляди певних митців про різні аспекти художньої творчості. З'ясовано соціокультурні та духовно-моральні чинники появи у 1960-х р. нової парадигми розвитку українського образотворчого мистецтва. Проведено мистецькознавчий аналіз концепцій художників та зроблено висновок про значущість національно-самоідентифікаційного фактора у процесі визначення перспектив розвитку мистецтва Львова кінця 1950-х - початку 1970-х рр. Відзначено, що ці процеси були невід'ємними від загального тяжіння багатьох молодих художників до волевиявлення в особистому творчому розвитку.
  • Украинская вышивка в интерьере дома на рубеже ХІХ-ХХ веков

    План І. Вступление. І І. 1. Понятие декоративно-прикладного исукусства. 2. Вышивка, как один из видов народного-декоративно прикладного искусства: а) история возникновения и развития искусства вышивания; б) элементы, обуславливающие художественный уровень вышивок; в) вышивка одежды и тканей интерьерного назначения. 3. Этнографические и географические особенности различных видов украинской вышивки: а) вышивка северных регионов Украины; б) вышивка центральных и южных регионов Украины; в) вышивка Карпат. ІІІ. Выводы.
  • Формування естетичної культури майбутніх учителів початкових класів засобами декоративно-ужиткового мистецтва

             Проаналізовано сутність естетичної культури та її компонентів (інформаційного, емоційно-почуттєвого, діяльнісного). Обгрунтовано виховний вплив декоративно-ужиткового мистецтва на особистість майбутнього вчителя. Визначено критерії та рівні сформованості естетичної культури майбутніх учителів початкових класів з урахуванням рівня сформованості кожного компонента. Розроблено й апробовано педагогічні умови, досліджено етапи методики формування естетичної культури засобами декоративно-ужиткового мистецтва. Висвітлено етапи: підготовчий, ціннісно-орієнтаційний, інформаційно-пізнавальний, художньо-творчий, діяльнісно-творчий.
  • Художнє життя в Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст. (Особливості мистецького процесу)

             Визначено особливості мистецького процесу в художньому житті Галичини останнього десятиріччя XIX - початку XX ст. (до 1918 р.). На основі комплексного дослідження виявлено характерні риси культурно-мистецького життя Львова в контексті історичного розвитку краю, проаналізовано стан художньої освіти, визначено роль меценатства та простежено зміни у розвитку музейної справи. Вивчення діяльності мистецьких товариств, групи об'єднань надало можливість встановити перехідні етапи розвитку українського мистецтва. Розкрито значення творчої особистості у вирішенні професійних проблем мистецтва на прикладах епістолярної та креативної спадщини провідних українських митців Галичини.
  • Художнє життя провінції на зламі століть

             Зазначено, що після першої російської революції 1905 - 1907 рр. популярність західноєвропейського мистецтва зросла. Відбулася перебудова художньої свідомості, "нове" у мистецтві відображало очікувані зміни у суспільному житті. Готовність до змін у духовному світі буття обумовила зростаючу зацікавленість новим мистецтвом. Зроблено висновок, що на той час провінційна культура позбувається статичності та сприяє розвитку вітчизняної культури.
  • Регенерація житлового середовища районів багатоповерхневої забудови 1970 - 80 рр. (на прикладі Львова)

             Розроблено методику комплексного аналізу просторової організації та функціонування житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970 - 1980 рр. на прикладі міста Львова. Створено типологію внутрішньоквартальних просторів даних районів за їх топологічно-геометричними характеристиками. Досліджено умови житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970 - 1980 рр., визначено чинники його формування, запропоновано функціонально-просторову модель. Сформульовано принципи та розроблено архітектурно-планувальні засоби і програму регенерації житлового середовища з метою наближення до сучасних стандартів і задоволення потреб споживачів.
  • Художнє життя України кінця XIX - першої третини XX століття

             Висвітлено особливості художнього життя Півдня України. Уперше у вітчизняному мистецтвознавстві здійснено комплексний аналіз художньої проблематики та культурних процесів часу. Дослідження здійснено на підставі культурно-історичної ситуації міст Одеси, Херсона, Миколаєва. Розкрито діяльність товариств красних мистецтв, приватне колекціонування, музейне будівництво. Проаналізовано творчу та виставкову роботу Товариства південноросійських художників (ТПРХ) за матеріалами тогочасної критики. На прикладі "Салонів" В.Іздебського, виставок Товариства незалежних художників визначено шляхи формування новітніх художніх течій. Проаналізовано художню освіту, діяльність меценатів, художників. На підставі аналізу художнього життя Півдня України кінця XIX - першої третини XX ст. визначено його регіональні особливості та зв'язок з загальними процесами розвитку національного мистецтва.
  • Ніна Генке-Меллер: від народного супрематизму до радянського агітпропу

             Висвітлено проблеми синтезу українського авангардного та народного мистецтва в процесі формування дизайну виробів декоративно-прикладного мистецтва та предметів побуту. Цей процес проілюстровано на прикладі творчості самобутньої, але маловідомої художниці Ніни Генке-Меллер.
© 2007-2019