Розглянуто питання визначення стійких режимів руху посудин (переважно скіпів) у провідниках дискретно посиленого армування ствола шахтних підйомних установок. Обгрунтовано актуальність удосконалення устаткування ствола, зокрема жорсткого армування. Досліджено стійкі режими руху посудини у провідниках посиленого армування ствола і розроблено математичну модель. Проаналізовано модель та складено програму в оболонці Delphi для ЕОМ щодо встановлення "функції жорсткості" періодично посиленого провідника. Розроблено алгоритм визначення областей стійких розв'язків диференціального рівняння, з описом руху підйомної посудини у провідниках жорсткого армування ствола, за різних схем посилення армування, запропоновано програму для ЕОМ. Здійснено аналіз і вибір на підставі отриманих даних найбільш економічно раціональних схем розподілу ділянок з посиленими провідниками армування, зі значенням рівня зниження динамічного навантаження армування у порівнянні з непосиленим армуванням. Висвітлено конструкції підвищення жорсткості провідника у лобовому і бічному напрямках, застосованих для діючих вертикальних стволів та закладених знову. Описано методику розрахунку посиленого армування на додаток до існуючої методики розрахунку жорсткого армування вертикальних стволів.

         Запропоновано новий метод діагностування технічного стану системи "підйомна посудина - армування" шахтних вертикальних стволів в екстремальних режимах роботи на основні проведення додаткових динамічних випробувань у режимі запобіжного гальмування та аналізу одержаних діагностичних параметрів. Розроблено методику проведення динамічних випробувань системи "підйомна посудина - армування" у режимі запобіжного гальмування. Запропоновано нові способи обробки одержаних діагностичних параметрів взаємодії підйомних посудин з провідниками армування.

         Доведено, що в існуючій практиці проектування вертикального планування не завжди коректно відображаються укоси за спряження проектних поверхонь. Наведено формули для розрахунку закладень укосів в залежності від висоти і крутизни укосу та нахилу поверхні.

         Вирішено науково-технічне завдання вдосконалення технології розкрою букової пиловочної сировини на заготовки без несправжнього ядра та прогнозування специфікаційного виходу даних заготовок. Розроблено математичну модель розкрою колод розвально-сегментним способом з урахуванням подальшого розпилювання отриманих дошок на заготовки та математичну модель складання і розрахунку посадів для одно- та двопрохідних способів розкрою. Отримано регресійні моделі для встановлення коефіцієнта якості, середньої довжини та кількості бездефектних ділянок. Запропоновано вдосконалення технології розкрою букової пиловочної сировини на заготовки без несправжнього ядра, ефективність якого обгрунтовано аналітично та підтверджено практично.

         Досліджено питання посилення конструкцій, що мають тріщини, з використанням штангової арматури, яка закладається в спеціальні пробурені отвори, які закріплюються з одного боку клейким шаром, з другого - гайкою, за допомогою якої напружується. Аналітично визначено співвідношення між параметрами штангової арматури та конструкції, що підсилюється, яке дозволяє підібрати оптимальні розміри та розміщення штанги з найбільшим ефектом. Побудовано графіки, що дають змогу знайти розташування, довжину, діаметр штангової арматури для підсилення стін будівель з цегли, за наявності тріщин, для відновлення необхідної жорсткості. Виконано лабораторні, числові (за допомогою програми DEM) та натурні дослідження з виявлення ефективності штангового армування склепінь, що мають розгалужену структуру розташування тріщин, та встановлення механізму взаємодії конструкції та штанг у стаціонарному стані, а також у стані руйнування. Виявлено вплив відносної товщини шарів склепіння на підвищення несучої здатності у разі штангового армування.

         Установлено можливі напрями вдосконалення адаптивної механізованої технології збирання рослин льону-довгунця та обгрунтовано найбільш ефективний серед них. Розроблено теоретичні засади та запропоновано математичні моделі плоско-паралельного руху причіпного та самохідного льонозбирального агрегатів по полю. Визначено раціональні кінематичні режими (швидкість руху та допустимий кут повороту) агрегатів, що максимально забезпечують агротехнічні вимоги до розтягнутості та прямолінійності стеблової стрічки льону-довгунця. Розвинуто теоретичні засади й обгрунтовано математичні моделі коливального руху причіпного та самохідного льонозбиральних комбайнів по нерівностях поверхні грунту. Здійснено теоретичне дослідження процесу плющення льону та вперше обгрунтовано раціональний діаметр плющильних вальців. Розроблено методику визначення ефективного способу збирання даних рослин відповідно до адаптивної механізованої технології на підставі узгодження його з характеристиками стеблостою та погодними умовами.

         Проведено експериментально-теоретичне дослідження спільної роботи грунту й елементів армування, виготовлених за бурозмішувальною технологією. Розроблено технологію виготовлення грунтоцементних елементів способом бурозмішування з частковим вийманням грунту та без нього. Для виконання зазначених робіт підібрано комплекти обладнання. Досліджено особливості виготовлення грунтоцементу з бурозмішувальною технологією. Встановлено, що на механічні властивості грунтоцементу суттєво впливають вміст цементу, літологічний склад грунту, водоцементне співвідношення суміші грунт - цемент - вода, яке залежить від природної вологості грунту. Розроблено рекомендації щодо проектування та будівництва основ, армованих елементами, що виготовляються за бурозмішувальною технологією. Оцінено економічний аспект досліджених питань.

Технології зберігання економічної інформації. Можливі варіанти. Поняття “безбумажної технології використання даних

         Вивчено напружено-деформований стан нормальних перерізів залізобетонних елементів з урахуванням розмірів і форми стиснутої зони, розташування поздовжньої та поперечної арматур. Удосконалено методику експериментальних досліджень міцності та деформативності стиснутих залізобетонних елементів. Отримано дослідні дані, розроблено рекомендації щодо впливу градієнта деформацій, форми та розмірів нормального перерізу, поперечного армування на параметри діаграми деформування бетону у разі стиснення. Експериментально встановлено нелінійний розподіл середніх деформацій у залізобетонних елементах, що мають більш одного ряду розтягнутої арматури. Наведено рекомендації щодо удосконалення методики розрахунку міцності залізобетонних елементів з використанням діаграм деформування бетону й арматури.