Здійснено системний науковий аналіз персонального складу та генеалогії козацької старшини Гетьманщини з залученням історичного матеріалу. Завдяки використанню нового джерельного матеріалу з застосуванням сучасних методологічних і методичних засад розкрито питання формування та функціонування генеральної, полкової та сотенної старшини за певних історичних умов становлення, стабілізації та занепаду держави. Реконструйовано її склад за територією та часом з урахуванням адміністративно-територіальних змін. Проаналізовано родоводи головних козацько-старшинних родів. Виявлено значну кількість невідомих раніше представників козацької еліти.

         Розглянуто процес формування та подальшої еволюції у другій половині XVII - XVIII ст. соціально-правового статусу нової генерації української еліти - козацької старшини. Досліджено аспект її становлення та генезис, вивчено внутрішню структуру та джерела формування. Розглянуто проблеми соціально-політичних орієнтирів козацької старшини. Вивчено процес монополізації козацькою старшиною політичної влади в державі, охарактеризовано зміни в системі суспільних відносин, механізмі та принципах державного управління, що відбулися внаслідок цього. На підставі численних джерел показано перетворення козацької старшини на окремий привілейований стан українського суспільства ("нову шляхту") шляхом набуття різноманітних прав і привілеїв, що передавалися виключно всередині цієї замкнутої корпорації.

         Уперше в українській історіографії досліджено політичну культуру старшини Української козацької держави як орієнтації у межах активістського типу політичної культури, що характеризувався готовністю до змін, відкритістю, ознаками, притаманними політичному суб'єкту європейської цивілізації. Зроблено висновок, що організувавши під час Національної революції український соціум, старшини України-Гетьманщини спрямовували свої зусилля на максимальне розширення її політичної незалежності та суб'єктності. Зауважено, що у внутрішньополітичному житті вони були зорієнтовані на максимальну монополізацію загальносуспільних функцій. У контексті визначених тенденцій проаналізовано політико-культурні орієнтації еліти стосовно політичної системи України-Гетьманщини у цілому, її центральних, полкових і сотенних інституцій, власних місця й ролі у політичному житті. Значну увагу приділено питанню щодо сприйняття старшинами ролі монарха-суверена у політичній системі Гетьманщини, а також еволюції механізмів прийняття політичних рішень у краї.

         Дисертація присвячена дослідженню персонального складу та генеалогії козацької старшини Переяславського полку 1648-1782 рр. На основі аналізу складених реєстрів та генеалогічних розписів визначається соціальний та національний склад старшинського корпусу, розкриваються особливості його формування, уточнюється адміністративно-територіальний поділ полку.

         Виявлено основні тенденції та закономірності у намаганнях розв'язати чорноморську проблему представниками козацької старшини. З використанням широкого кола джерел зроблено спробу спеціального комплексного вивчення питань щодо значення чорноморської проблеми в контексті державницьких козацько-старшинних змагань у середині XVII - на початку XVIII ст. Виокремлено певні хронологічні періоди в історії проблеми з визначених хронологічних меж. Ретельно розглянуто часи початку національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, коли було закладено основні підвалини українського державотворення. Висвітлено еволюцію поглядів на проблему в часи від смерті Б. Хмельницького й до подчатку гетьманства І. Мазепи, коли спроби розв'язання чорноморської проблеми періодично поставали на порядку денному державної політики. Виявлено характерні особливості того часу - маніпуляції наявністю проблеми на внутрішній та міжнародній політичній арені. Всебічно розглянуто час від гетьманства І. Мазепи до 1720-х рр., коли чорномрська проблема особливо загострилась. Розкрито значення ступеня опанування північним узбережжям Чорного мора на зовнішню й внутрішню політику Української козацької держави.

         Проведено дослідження книгозбірень козацької старшини XVIII ст., зокрема, природничо-наукової тематики, серед яких бібліотека бунчукового товарища Стародубського полку С.Лашкевича (1734 - 1782), генерального підскарбія Я.Марковича (1696 - 1770), М.Ханенка (1691 - 1760). Зроблено висновок, що розвиток виробничих сил, науки і техніки стимулював використання природничо-наукової книги в суспільстві.

         Уперше здійснено спробу класифікації судових органів Гетьманщини за територіально-предметним принципом, показано складний процес формування судової системи та судочинства Гетьманщини за умов політичної та соціальної нестабільності, тиску з боку московського царського уряду. Відзначено, що від 1648 р. в Україні почала створюватися система державних органів, наділених судовими функціями. Аргументовано, що судовий процес Гетьманщини був заснований на демократчних засадах змагальності, диспозитивності, виборності суддів, гласного й відкритого судового розгляду, колегіального вирішення справ та доступності судових засобів. Досліджено вплив на судочинство Гетьманщини українсько-московського договору 1654 р. Зроблено висновок, що під час розслідування та вирішення кримінальних справ у середині XVII ст. суди Гетьманщини застосовували переважно процесуальні норми звичаєвого права, однак за цього зберігалась чинність правової норми, що містилась у Литовському Статуті та збірниках магдебурзького права "Саксон" і "Порядок", які застосовувались відповідно до нових умов та місцевих особливостей.

         Розглянуто особливості становлення та розвитку архітектури та містобудування доби Гетьманщини (1648 - 1781 рр.) у географічних межах сучасної території України. Досліджено джерельну базу, наголошено на важливості картографічних матеріалів з історії містобудування та джерельній значущості пам'яток містобудування й архітектури. Вивчено соціально-економічні, культурні та фахові засади формування архітектури та містобудування, закономірності формування, розвитку містобудівних утворень (міст і сіл), оборонних і монастирських комплексів. З'ясовано розпланувально-просторові вирішення й архітектурно пластичні, стильові особливості основних типів будівель і споруд. Доведено та вперше кількісно означено регіональну нерівномірність архітектурного та містобудівного розвитку, а також наведено класифікацію типів монастирських комплексів. Визначено панівну стилістику архітектури доби Гетьманщини, а також місце та роль архітектурно-містобудівної спадщини цієї доби в розвитку української архітектури.

         Розглянуто монетні скарби доби Гетьманщини як джерело для реконструкції грошового обігу, фінансової політики й економічного розвитку країни. Проаналізовано здобутки вітчизняної та закордонної історіографії у галузі української нумізматики, починаючи від періоду її становлення у другій половині XIX ст. до сьогодення. Визначено особливості та специфіку наукових підходів і методик найбільш визначних науковців, що досліджували проблеми вітчизняної нумізматики. Зазначено стосовно поступового зростання наукового рівня їх праць, розширення джерельної бази розвідок, посилення критичного ставлення до джерел. Показано можливості монетних скарбів як історичного джерела. Визначено рівень його інформативності та вірогідності. На підставі відомостей, одержаних в результаті розгляду скарбових комплексів, визначено значущість західноєвропейських і російських монет на українському грошовому ринку. Зроблено висновок про загальний економічний розвиток господарства Української козацької держави, фінансову політику гетьманів, орієнтацію зовнішньої торгівлі. Дані монетних скарбів співставлено та підтверджено писемними джерелами.