Доведено, що комбінація метотрексату та лефлуноміду в хворих на ревматоїдний артрит (РА) навіть в мінімально ефективних дозах супроводжується посиленням протизапальної дії, однак характеризується одночасним зростанням частоти та виразності побічних ефектів. Уперше у хворих на РА оцінено вплив комплексу біофлавоноїдів діосміну та гесперидину на терапевтичну активність і безпечність лікування хворих на РА метотрексатом. Установлено наявність власної протизапальної властивості комплексу біофлавоноїдів та показано їх здатність посилювати терапевтичний ефект метотрексату та лефлуноміду на печінку та кишечник щурів і функціональний стан печінки у хворих на РА. Досліджено вплив комбінованої терапії субоптимальними дозами метотрексату та лефлуноміду та поєднанням метотрексату з комплексом біофлавоноїдів на цитокіновий профіль сироватки крові пацієнтів з РА та встановлено, що співвідношення вмісту запального цитокіну туморонекротичного фактора альфа до протизапального цитокіну (ІЛ-10) адекватно відображає активність захворювання та ефективність лікування базисними засобами.

         Розглянуто питання підвищення ефективності та безпечності застосування лефлуноміду (ЛФ), ауротіомалату натрію (АН) та метотрексату (МТ) у терапії ревматоїдного артриту (РА). Встановлено вплив даних лікарських засобів на функціональний стан пацієнтів і темпи рентгенологічного прогресування хвороби за результатами динамічного спостереження протягом року. Встановлено переваги тривалої терапії ЛФ щодо застосування АН та МТ і відзначено її позитивний вплив на уповільнення рентгенологічного прогресування, відновлення функціональної здатності пацієнтів та підвищення частоти розвитку ремісії хвороби. Визначено доцільність застосування магнітно-резонансної томографії (МРТ) у ранній (до 12 місяців) діагностиці кісткових ерозій у хворих на РА, а також для здійснення контролю прогресування хвороби та визначення ефективності терапії. Розроблено рекомендації щодо раціонального застосування засобів базисної терапії та використання МРТ за РА.

         Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності діагностики та лікування хворих осіб з ревматоїдним артритом, поєднаного з ураженням шлунково-кишкового тракту. Встановлено взаємозв'язок ревматоїдного артриту та ураження різних відділів шлунково-кишкового тракту, дисбіозу товстої кишки, визначено морфологічні ознаки ревматоїдної гастро-, дуодено- та колонопатії. Виявлено зв'язок патології травної системи за наявності ревматоїдного артриту з порушеннями функціонування систем імунітету та неспецифічного захисту організму. Доведено домінуюче значення змін мікроциркуляції крові в розвитку уражень шлунка та кишечнику. Встановлено частоту виникнення дисбіозу товстої кишки у хворих на ревматоїдний артрит, визначено особливості його впливу на клініко-лабораторний перебіг патологічного процесу. Патогенетично обгрунтовано доцільність використання пробіотичних препаратів для лікування даної категорії пацієнтів. Розроблено оптимальні підходи щодо призначення препарату "Лактовіт-форте" та доведено його ефективність.

         Дисертацію присвячено апробації нових способів лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу та хронічного подагричного поліартриту з використанням голкорефлексотерапії. В результаті дослідження клінічної ефективності запропонованих методик голкорефлексотерапії при ревматоїдному артриті та хронічному подагричному поліартриті, які включають вплив на стандартні точки меридіанів, доведено доцільність застосування голкорефлексотерапії при цих захворюваннях з вираженою та високою активністю (2 та 3 ступені) та значними (2 та 3 стадії) рентгенологічними змінами в суглобах, а також пи остеоартрозі великих суглобів 2 та 3 стадії. Показано, що голкорефлексотерапія, проведена відповідно до розробленої методики, підвищує ефективність медикаментозного лікування важких форм цих захворювань в термін госпіталізації без збільшення побічних дій. Уточнено характер лікувальної дії голкорефлексотерапії та проведено порівняльну оцінку її ефективності при суглобових захворюваннях.

         Розглянуто питання оптимізації діагностики та підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на ранніх стадіях ревматоїдного артриту (РА) з синдромом передньо-медіальної нестабільності колінного суглоба (ПМНКС). Виявлено нові сонографічні симптоми ПМНКС. За результатами клінічних спостережень 119 хворих, сонографічного дослідження капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба й аналізу даних літератури систематизовано фактори патогенезу ПМНКС у обраної категорії хворих. На підставі уявлень щодо механізмів розвитку ПМНКС вперше розроблено диференційовані показання до обсягу лікувально-профілактичних операцій та запропоновано методику реконструкції передньо-медіальної зони капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба на ранніх стадіях РА.

         Дисертацію присвячено проблемі підвищення ефективності та безпеки застосування методів інтенсивної терапії у хворих на ревматоїдний артрит та системний червоний вовчак. Розроблено новий напрямок в побудові індивідуалізованої лікувальної тактики, який грунтується на об'єктивізації гетерогенності хворих за параметрами кисневого забезпечення тканин і стану клітинних мембран. Встановлено, що перебіг захворювань і результат застосування еферентних методів і пульс-терапії значною мірою залежать від інтенсивності тканинного дихання, швидкості дифузії кисню в тканині і проникності мембран еритроцитів.

         Досліджено проблему вдосконалення діагностики та заходів фармакологічної корекції анемії за умов ювенільного ревматоїдного артриту (ЮРА). Визначено частоту анемії та дефіциту заліза у дітей, хворих на ЮРА, а також структуру анемічного синдрому. Уточнено патогенетичні механізми анемії за умов ЮРА. Показано вплив на її формування активності запального процесу, мікронутрієнтної недостатності та базисної терапії метотрексатом або сульфасалазином. Доведено, що наявність анемії у дітей, хворих на ЮРА, є маркером важкості перебігу захворювання та предикатором резистентності до лікування. З метою корекції анемії хронічного захворювання у хворих на ЮРА обгрунтовано доцільність застосування рекомбінантного еритропоетину-альфа, за якого досягається істотний антианемічний ефект та підвищується ефективність базисної та протизапальної терапії.

         Визначено шляхи підвищення ефективності та безпечності комплексного лікування остеоартрозу (ОА) для досягнення та збереження довготривалого стійкого клінічного ефекту, запобігання прогресуванню хвороби, зниження частоти виникнення побічних явищ на базі комбінованої терапії з хондопротекторами (ХП), нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) та системною ензимотерапією (СЕТ). На підставі одержаних результатів визначено ефективність курсової терапії у комбінаціях з ХП, СЕТ і НПЗЗ (у 96,7 %) у порівнянні з монотерапією НПЗЗ (у 46,7 %). За віддаленими результатами лікування встановлено, що комбінація ХП, СЕТ і НПЗЗ переважає комбінацію СЕТ і НПЗЗ і монотерапію НПЗЗ. Відзначено, що безпечність комбінованої терапії з використанням ХП, СЕТ і НПЗЗ не відрізняється від монотерапії НПЗЗ. Циклооксигеназа-2 селективний НПЗЗ німесулід більш безпечний у порівнянні з неселективним НПЗЗ диклофенаком, проте не поступається йому за ефективністю та віддаленими результатами.

         Висвітлено новий підхід до вирішення проблеми підвищення ефективності комплексного лікування хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) шляхом призначення розвантажувально-дієтичної терапії (РДТ) і РДТ у поєднанні з гірудотерапією. Досліджено клінічну ефективність даних методів лікування та їх вплив на ліпідний спектр крові, стан системи гемостазу та морфофункціональну структуру тромбоцитів у хворих на ІХС. Проведено порівняльну характеристику ефективності РДТ, РДТ у поєднанні з гірудотерапією та загальноприйнятого медикаментозного лікування хворих на ІХС. Доведено доцільність застосування РДТ у комплексному лікуванні хворих на ІХС як методу, що сприяє стабілізації атеросклеротичного процесу, запобіганню її ускладненням, особливо за наявності супутніх патологій (ожиріння, гіпертонічної хвороби, медикаментозної та харчової алергії) та резистентності до медикаментозної терапії.