Із використанням комплексу морфометричних методів вивчено особливості структурної організації неураженого серця новонарджених, а також ремоделювання його камер і кровоносного русла під впливом внутрішньоутробного інфікування та пневмопатій. Встановлено, що у неушкодженому серці новонарджених відносно переважають масо-, планіметричні й об'ємні характеристики правого шлуночка. Виявлено, що гістостереометричні параметри частин серця новонародженого корелюють з макрометричними. З'ясовано, що ядерно-цитоплазматичні відношення у серцевих м'язових клітинах шлуночків є майже однаковими, а в кардіоміоцитах передсердь - більші, що свідчить про меншу їх диференціацію. Встановлено, що внутрішньоутробне інфікування та пневмопатії призводять до вираженої морфологічної перебудови відділів серцевого м'яза новонароджених на всіх рівнях його структурної організації. Виявлено диспропорційну, незбалансовану зміну масометричних параметрів частин серця, з'ясовано, що аналогічно розширюються його камери, в шлуночках істотно зменшуються резервні об'єми. Встановлено, що за даних патологічних умов у частинах серця зростають відносні об'єми строми, уражені кардіоміоцитами, знижуються відносні об'єми капілярів, суттєво порушуються капілярно-кардіоміоцитарні, стромально-кардіоміоцитарні та ядерно-цитоплазматичні відношення, погіршується кровопостачання. З'ясовано, що за внутрішньоутробного інфікування дані зміни домінують у лівому шлуночку, а у разі пневмопатій - у правому. Із використанням комплексної морфометрії встановлено, що найбільш інформативними та діагностичиними є відносні макро- та гістостереометричні кардіопараметри. З'ясовано, що гістостереометричні кардіопараметри найбільш адекватно та точно відображають зміни структурної організації серцевого м'яза на тканинному та клітиннному рівнях.

         Досліджено закономірності розвитку та особливості будови передсердно-шлуночкових клапанів серця в пре- та постнатальному онтогенезі. За допомогою використання комплексу морфологічних методик, що включає імуногістохімічні методи, вивчено 96 препаратів передсердно-шлуночкових клапанів серця. Вперше показано зміни формоутворення передсердно-шлуночкових клапанів серця. Виявлено утворення ендокардіальних подушок передсердно-шлуночкового каналу, епітеліально-мезенхімних перетворень, делямінації стінки передсердно-шлуночкового каналу та утворення делямінаційної пластинки. З використанням імуногістохімічних методик (маркера CD 34) уточнено дані про розташування кровоносних судин у стулках передсердно-шлуночкових клапанів. Вперше встановлено вікову динаміку структур передсердно-шлуночкових клапанів серця в онтогенезі, а також визначено закономірності даних змін.

         Вперше проведено комплексне дослідження кількісних показників внутрішньоорганного артеріального русла серця людини та запропоновано їх варіанти, які можна використовувати як структурні критерії норми. За допомогою статистичного аналізу та математичного моделювання підтверджено морфофункціональну неоднорідність різних ділянок внутрішньоорганного артеріального русла серця людини. Запропоновано нові морфофункціональні принципи оптимальності різних ділянок внутрішньоорганного артеріального русла серця людини. Доведено, що русло повинно забезпечувати не лише мінімальні витрати біологічного матеріалу та мінімальну роботу, необхідну для просування крові, але й забезпечувати кров'ю максимально можливу за площею ділянку серцевої стінки. Обгрунтовано, що русло повинно забезпечувати максимальну тривалість експозиції крові й артеріальної стінки. З використанням генетичного алгоритму проведено селекцію оптимальних, відповідно до запропонованих принципів, кількісних показників внутрішньоорганного артеріального русла серця, які можна використовувати як структурні критерії норми. На базі математичної моделі створено комп'ютерну програму, що дозволяє генерувати фізичну модель внутрішньоорганного артеріального русла серця людини за умов норми, одержувати її візуальні зображення, імітувати внутрішньоартеріальну гемодинаміку.

         Обгрунтовано, що стан слизової оболонки шлунка (СОШ) забезпечується пристосувальними механізмами, зумовленими гістологічною будовою й особливим влаштуванням кровоносного русла підслизового шару, який виконує роль опосередкованої ланки у гемодинаміці між поверхневими кровоносними комунікаціями шлукової стінки та слизової оболонки. Доведено наявність у поверхневому кровоносному руслі пілоричного відділу шлунка обхідних артеріовенозних комунікацій, які локалізуються на передній і задній стінках у ділянці малої кривизни. Одержано нові дані завдяки стереологічному аналізу кровоносного мікроциркуляторного русла СОШ. Установлено, що обмінні процеси у тканинних структурах СО відбуваються за рахунок складноорганізованої в її товщі системи резистивних, обмінних і кісткісних кровоносних мікросудин за наявності шляхів шунтувального кровотоку. У цілому вся сукупність цих кровоносних мікросудин відрізняється великою густотою зосередження. За цього густота прогресивно зростає у напрямку до приепітеліального шару, де вони стають межово густими. Установлено, що особлива диспозиція артеріол і венул визначає характер формування сіток обмінних мікросудин, які містять капілярні петлі з послідовним і паралельним рухом крові між відповідними артеріолами та збірними венулами, тому гемомікроциркуляторне русло СОШ - радіально-концентрична сітка, в якій умовно позначаються мікросудинні осередки подвійної номінації. В одних з них як осьовий центр розглядаються артеріоли, а в інших - венули. У зв'язку з цим перші виділено як резистивно-роздільні, а другі - збірно-місткові сегменти.

         Експериментально вивчено структурно-просторову перебудову коронарного русла собак за умов пострезекційної легеневої артеріальної гіпертензії та її хірургічної корекції. За результатами гістологічних, стереометричних і морфометричних досліджень установлено зв'язок ступеня прояву та характеру структурно-просторової реорганізації коронарних судин від тривалості післяопераційного спостереження. Установлено, що хірургічна корекція легеневої артеріальної гіпертензії дозованим звуженням легеневого стовбура забезпечує зменшення гемодинамічного навантаження тільки на легеневі судини, що сприяє оптимізації процесів оксигенації та покращує просторову організацію судин серця. Використання дозованого звуження каудальної порожнистої вени дозволяє значно зменшити гемодинамічне навантаження на легеневі судини та на праві відділи серця, що покращує стан коронарних судин.

         Проведено експериментальне вивчення структурно-просторової перебудови коронарного русла собак за умов пострезекційної легеневої артеріальної гіпертензії та її хірургічної корекції. Здійснено гістологічні, стереометричні та морфометричні дослідження, за результатами яких установлено зв'язок ступеня вираженості та характеру структурно-просторової реорганізації коронарних судин від тривалості післяопераційного спостереження. Хірургічна корекція легеневої артеріальної гіпертензії дозованим звуженням легеневого стовбура супроводжується зменшенням гемодинамічного навантаження тільки на легеневі судини, що сприяє оптимізації процесів оксигенації та певною мірою покращує просторову організацію судин серця. Використання дозованого звуження каудальної порожнистої вени дозволяє значно знизити гемодинамічне навантаження на легеневі судини та праві відділи серця, що сприятливо впливає на стан коронарних судин.

         З метою удосконалення методів діагностики та лікування судинних порушень у дітей і підлітків, хворих на ЦД I типу вивчено особливості стану мікроциркуляторного русла, периферичної та центральної гемодинаміки залежно від віку пацієнта, тривалості хвороби та стану її компенсації. Проаналізовано результати клініко-інструментального обстеження дітей і підлітків з даною патологією. Проведено комплексне дослідження стану мікроциркуляторного русла у хворих дітей і підлітків з використанням доплерівської ультрасонографії передпліч і гомілок. У 72,3 % дітей пубертатного віку виявлено зниження пікової систолічної швидкості та підвищення індексу периферичного судинного опору в артеріях передпліч і гомілок. У 62,4 % хворих дітей зафіксовано порушення судинної реактивності. Виявлено закономірне погіршення показників периферичної та центральної гемодинаміки у разі тривалого перебігу ЦД з прогресуванням порушень мікроциркуляторного русла та дисфункції ендотелію судин як основної ланки патогенезу діабетичної мікроангіопатії. Визначено ефективність й обгрунтовано рекомендації щодо застосування пентоксифіліну для лікування дітей з діабетичними судинними ускладненнями.

         Наведено дані стосовно щільності та діаметру артеріол, апілярів і венул у лівому регіональному та правому контрлатеральному підколінних лімфатичних вузлах собак у нормі та їх змін після антигенної стимуляції організму вакциною БЦЖ. Установлено, що судини гемомікроциркуляторного русла в нормі в різних структурних компонентах лімфовузла відрізняються між собою за щільністю та діаметром. Виявлено, що найбільшими є діаметр і щільність артеріол у мозкових тяжах, капілярів - у світлому центрі лімфоїдних вузликів, а венул - у паракортикальній зоні. Показано, що антигенна стимуляція організму викликає системні фазові зміни щільності та діаметра артеріол, капілярів і венул у всіх структурних зонах регіонарного та контрлатерального підколінних лімфовузлів. Визначено, що через шість годин після введення антигену в 1,5 - 2 рази зменшується щільність і діаметр мікросудин, з першої доби ці параметри починають зростати та є максимальні через 7 - 14 діб і перевищують у 1,8 - 2,4 рази контрольні. Через місяць ці показники нормалізуються. Після дії антигену "активуються" ендотеліоцити посткапілярних венул - утричі збільшується кількість мікроворсинок, піноцитозних міхурців і мітохондрій.

         Проаналізовано закономірності структурної організації передміхурової залози в нормі та особливості морфофункціональних змін її кровоносних судин, гемомікроциркуляторного русла, тканинних базофілів та паренхіми після дії загальної глибокої гіпотермії та у різні терміни постгіпотермічного періоду. Доведено, що у структурних елементах передміхурової залози щурів, які зазнали впливу загальної глибокої гіпотермії, відбуваються послідовні зміни: на висоті гіпотермії та в ранні терміни (перша, третя, сьома доба) переважають реактивно-деструктивні процеси; на чотирнадцяту добу виявлено компенсаторно-пристосувальні прояви, які сприяють відновним процесам на тридцяту добу.