|
|
|
На данном сайте собрана коллекция ссылкок на документы: аналитические статьи, рефераты, книги, ГОСТЫ, авторефераты диссертаций, статистичесткие данные, маркетинговые исследования, бизнес-планы...
|
Смотрите также: Функціональний стан печінки і нирок у хворих з важкою крововтратою при різних варіантах інтенсивної терапії Розглянуто найбільш оптимальний варіант інтенсивної терапії у хворих з гастродуоденальними кровотечами. Досліджено функціональний стан печінки і нирок, кровотік у печінці у 124 прооперованих хворих з підгострою важкою крововтратою. Обстеження хворих проведено за допомогою загальноклінічних, біохімічних, інструментальних та статистичних методів. Проаналізовано вплив різних варіантів інтенсивної терапії на функціональний стан печінки і нирок. Доведено, що найбільш оптимальним є інфузійно-трансфузійна терапія (ІТТ) із застосуванням перфторану як компонента замісної ІТТ через усування тривалої лабораторно встановлюваної дисфункції печінки і неолігуричної ниркової недостатності в постгеморагічному періоді. Відзначено, що включення стабізолу до складу замісної ІТТ для корекції дефіциту ОЦК у разі підгострої важкої крововтрати доцільне через скорочення тривалості дисфункції печінки і неолігуричної ниркової недостатності в постгеморагічному періоді. Інтенсивна терапія та підвищення ефективності захисту нирок у хворих при хірургічному лікуванні уросепсису (експериментально-клінічне дослідження) На підставі вивчення динаміки розвитку синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ), ступеня ендотоксикозу, основних показників гомеостазу, активності перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) клітинних мембран на моделі еритроцитів і системи антиоксидантного захисту, змін морфологічного та функціонального стану нирок і серцево-судинної системи експериментально обгрунтовано та впроваджено в практичну медицину метод комплексної інтенсивної терапії з використанням перфторану. Встановлено ефективність негемоглобінового переносника кисню - перфторана, що має кисневотранспортну, мембраностабілізувальну функції, є інтракорпоральним сорбентом і запобігає розвитку шунтуючого кровообігу в паренхіматозних органах. Доведено, що за цих умов відновлення функціонального стану нирок і регрес ознак ССЗВ відбувається внаслідок нормалізації кровотоку на рівні мікроциркуляції, зменшення ступеня ендотоксикозу, зниження активності та зменшення ушкоджувальної дії ПОЛ, відновлення адаптаційних можливостей серцево-судинної системи. Хірургічні аспекти профілактики та лікування порушень функцій печінки та нирок при перитоніті Розкрито нові механізми розвитку печінкової та ниркової недостатності за наявності розповсюджених форм перитоніту. Показано роль процесів пероксидного окиснення й активності ферментів антиоксидантного захисту, системного фібринолізу, протеолізу у порушенні функцій печінки та нирок у разі перитоніту. Розроблено критерії ранньої діагностики порушень функції печінки та нирок за гострого перитоніту. Встановлено ефективність застосування запрограмованих повторних лапараперцій і санації кишечнику у лікуванні печінково-ниркової недостатності у випадку наявності розповсюджених форм перитоніту. Доведено ефективність комбінованого використання ліпіну та ербісолу для корекції й профілактики функціональних порушень печінки та нирок у комплексному лікуванні розповсюджених форм перитоніту. Клініко-експериментальне обгрунтування ролі функціональних та структурних змін печінки і нирок в патогенезі аліментарної диспепсії телят Теоретично й експериментально обгрунтовано методи діагностики функціональних і структурних змін печінки і нирок у новонароджених телят з ознаками аліментарної диспепсії. Діагностику печінкової та ниркової (гепаторенальної) недостатності здійснено на підставі визначення вмісту в сироватці крові, сечі, гомогенатах печінки і нирок рівня загального білка, білкових фракцій, вмісту глюкози, рівня сечовини, активності аспартат- та аланінтрансаміназ, а також активності лужної фосфатази та вмісту креатиніну. Для вивчення структурних змін у печінці та нирках телят хворих на диспепсію проведено біопсію та гістологічні дослідження. Показано перспективність використання методів біопсії печінки та нирок для ранньої діагностики ушкодження паренхіми цих органів. Морфологічні зміни в гепатоцитах при консервації печінки та при кризах відторгнення після трансплантації З використанням морфологічного та морфометричного методів аналізу оцінено стан гепатоцитів у разі консервації печінки та за умов кризи відторгнення після трансплантації. Встановлено можливість та достатність використання простих морфометричних параметрів площі та оптичної щільності ядер гепатоцитів для оцінки структурних змін печінки. Виявлено, що зміни співвідношення ядер гепатоцитів з різними морфометричними ознаками відображають розвиток гідропічної дистрофії печінки. Об'єктивним критерієм ступеня розвитку дистрофічного процесу, а також визначення зворотності або незворотності дистрофічних змін гепатоцитів є коефіцієнт надмірності відносної організації системи. Зміни функцій печінки, нирок та стан протирадикальних захисних систем при демпінг-синдромі Наведено порівняльний аналіз функціонального стану печінки, нирок, інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, активності протирадикальних систем у випадку демпінг-синдрому. Розглянуто метаболічні особливості патогенезу демпінг-синдрому у 64 хворих відповідно до ступеня його важкості та віку хворих. Доведено, що включення препарату тіотриазолін у лікувальний комплекс хворих з демпінг-синдромом сприяє покращанню перебігу захворювання, нормалізації функціонального стану печінки, нирок, інгібуванню несконтрольованої пероксидації ліпідів та активізації глутатіонової ланки протиоксидантного захисту. Вплив трансплантації клітин алогенного кісткового мозку та клітин ембріональної печінки на протипухлинну резистентність організму Вивчено вплив трансплантації клітин алогенного кісткового мозку (КАКМ) і клітин ембріональної печінки (КЕП) на протипухлинну резистентність організму, ріст і метастазування карциноми Льюїс, меланоми В 16, саркоми 37. Досліджено ефективність включення методу трансплантації КЕП до традиційної схеми комплексного лікування хворих на рак шийки та тіла матки. Доведено високу антиметастатичну ефективність трансплантації КАКМ і КЕП, в тому числі її використання у разі хірургічного видалення первинної пухлини, тотального опромінення тіла в сублетальній дозі, у комбінації з інтерферонотерапією та застосуванням препаратів тимуса (тимоптину та тималіну). Пересадка КЕП хворим на рак шийки та тіла матки у процесі проведення поєднаної променевої терапії (ППТ) не супроводжувалася суттєвим імунореабілітуючим ефектом, але сприяла стабілізації показників клітинної та гуморальної ланок імунної системи у процесі лікування хворих. Диференційована інтенсивна респіраторна терапія та її вплив на антиінфекційний захист органів дихання у хворих з бронхоастматичним статусом (клінічне дослідження) Дисертація присвячена актуальним питанням інтенсивної респіраторної терапії (ІРТ) бронхоастматичного статусу (БАС). Показано, що традиційна інтенсивна респіраторна терапія не відновлює порушений імунітет дихальної системи (ІДС) у цих хворих. Дістала подальший розвиток концепція диференційованого застосування методів ІРТ у залежності від стадії гострої дихальної недостатності і порушень у ІДС. Удосконалено методику лікування хворих з БАС, яка сприяє практично повному відновленню неспецифічних ланок ІДС. Запропоновані методи лікування дозволяють знизити загальну летальність при БАС на 6,25%, а летальність при штучній вентиляції легенів на 7,5%. Порівняльна характеристика тіамінзв'язуючих білків мозку, печінки та нирок щурів Уперше виділено тіамінзв'язуючі білки (ТЗБ) з тканин печінки та нирок щурів. Здійснено дослідження властивостей тіамінзв'язуючого білка з мозку щурів. Установлено, що ТЗБ досліджуваних органів не відрізняються за молекулярною масою, яка становить близько 100 кДа згідно з даними гель-фільтрації на сефадексі G-150. За даними електрофорезу в 10 % ПААГ за присутності DS-Na білки складаються з двох субодиниць з молекулярною масою 63 кДа та 35 кДа. Досліджувані ТЗБ подібні за амінокислотним складом. Виявлено субклітинну локалізацію ТЗБ. З'ясовано, що тіамінзв'язуючий білок мозку локалізований переважно в синаптичних везикулах та плазматичній мембрані синаптосом, місцем локалізації ТЗБ печінки та нирок є плазматична мембрана клітин.
|
