-
Оцінка та прогнозування результатів хірургічного лікування хворих на цироз печінки в стадії компенсації
Вперше визначено кількісні характеристики структурних змін
печінки
у
хворих
на
цироз
в стадії компенсації, які дозволяють більш точно оцінити її функціональні резерви. Розроблено спосіб визначення показань до
хірургічного
лікування
хворих
на
цироз
печінки
(ЦП). Встановлено, що стан судин портальної системи та портальної гемодинаміки взаємопов'язаний з характером морфологічних змін у печінці
хворих
на ЦП. Розроблено новий спосіб визначення показань до їх
хірургічного
лікування
. Доведено, що операція екстраперитонізації правої долі
печінки
з інтраопераційним лазерним опромінюванням (ЕППДП з ЛО) поліпшує функціональний стан
печінки
та якість життя, а операція перев'язки лівої шлуночкової артерії та вени, селезінкової артерії (ПЛШАВ, СА)
при
зводить до зниження вираженості ознак ПГ у
хворих
на ЦП у стадії компенсації. Визначено нові фактори ризику нес
при
ятливого виходу оперативного втручання у
хворих
на ЦП в стадії компенсації. Запропоновано спосіб прогнозування результатів оперативного втручання у стадії компенсації, що дозволяє поліпшити результати
хірургічного
лікування
.
-
Патогенетичне обгрунтування диференційованого лікування уражень слизової оболонки шлунка у хворих на цироз печінки
Досліджено проблеми удосконалення патогенетичного
лікування
уражень слизової оболонки шлунку (СОШ) у
хворих
на
цироз
печінки
. З'ясовано, що включення карведилолу до лікувального комплексу хворим на
цироз
печінки
з портальною гіпертензивною гастропатією
при
зводить до покращання портального кровотоку, метаболічних процесів та стану СОШ.
-
Судинно-шунтуючі операції в лікуванні портальної гіпертензії у хворих на цироз печінки
Вивчено зміни показників центральної та портопечінкової гемодинаміки, ендоскопічні зміни верхніх відділів травного каналу, взаємозв'язок величини
печінки
з портосистемною гемодинамікою та зв'язок цих змін з портосистемною енцефалопатією перед і після проведених судинно-шунтуючих операцій на підставі клінічного обстеження 82
хворих
на
цироз
печінки
з синдромом портальної
гіпертензії
в стадії "А" та "В" згідно класифікації Чайлда - Туркотта. На великій кількості клінічних спостережень проаналізовано ефективність судинно-шунтуючих операцій у випадку
цироз
у
печінки
для профілактики кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу. У 82 % випадків вони забезпечують стійкий гемостатичний ефект і дають добрі та задовільні результати. Виявлено, що незважаючи на функціонуючий шунт, у 37,8 %
хворих
не спостерігалося повного спадання варикозно розширених вен стравоходу. Встановлено, що портосистемна енцефалопатія є комплексом відносно стабільних нервово-психічних розладів внаслідок погіршення перфузії
печінки
та включення портосистемних анастомозів, ознакою чого може вважатися спленомегалія та зменшення розмірів
печінки
. У 70-90 %
хворих
на
цироз
печінки
виявлено запальні зміни верхніх відділів травного каналу, які частково зменшуються після проведення судинно-шунтуючих операцій, а відсоток моторних у вигляді дуодено-гастрального рефлюксу, навпаки, збільшується.
-
Фактори ризику та прогнозування печінкової недостатності при хірургічному лікуванні хворих на цироз печінки
Здійснено дослідження з метою поліпшення результатів оперативного
лікування
хворих
на
цироз
печінки
(ЦП) на підставі виявлення факторів ризику та прогнозування розвитку печінкової недостатності (ПН) під час
вибору
методу
оперативного втручання. Установлено, що ПН виникає у 33,9 %
хворих
на ЦП і є
при
чиною смерті у 63,6 % випадків. Ризик її розвитку найбільш високий після шунтувальних операцій, за наявності асциту, поєднання асциту та кровотечі з ВРВ стравоходу та шлунка. Виявлено, що ПН супроводжується гіпопротеїнонемією, гіпоальбумінемією, підвищенням рівнів білірубіну, сечовини, креатиніну, активності ферментів АсАТ, АлАТ, ЛФ, зростанням анемії, лейкоцитозу, лімфопенії. Морфологічні зміни
печінки
у разі ПН відображають її функціональні резерви, а ризик розвитку ПН є найбільший у разі
цироз
у C-типу. Зазначено, що зниження печінкового кровотоку, лінійної швидкості портального кровотоку, збільшення діаметрів ворітної та селезінкової вен указують на погіршення функціональних резервів
печінки
. З'ясовано, що математична оцінка порушень функції
печінки
на підставі визначення маркерів малої недостатності
печінки
не дозволяє прогнозувати розвиток ПН, а оцінка тяжкості
цироз
у за Child-Turcotte-Pugh може бути використана для комплексного прогнозування ПН у
хворих
на
цироз
та
вибору
тактики
лікування
. Відзначено, що можливим є прогноз ПН, який базується на математичному аналізі клініко-лабораторних, морфологічних та інструментальних показників.
-
Рентгенохірургічні методи лікування портальної гіпертензії, що ускладнена профузною кровотечею із флебектазій стравоходу і шлунка, у хворих на цироз печінки (експериментально-клінічне дослідження)
Розроблено етіопатогенетичний підхід щодо
лікування
хворих
з профузною кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка (ВРВСШ) у разі
цироз
у
печінки
(ЦП). Наукове дослідження проведено з використанням
при
нципів індивідуалізованого
вибору
способу рентгенхіругічного втручання на підставі виявлення та корекції порушень гепатоспланхнічного кровообігу у
хворих
на ЦП. В експерименті на піддослідних тваринах доведено можливість рентген
хірургічного
лікування
тромбозу ворітної вени у разі ЦП, що є чинником, який обумовлює виникнення кровотечі. Для
при
пинення профузної кровотечі з ВРВСШ розроблено та впроваджено методику формування екстракорпорального портокавального шунта, що забезпечує швидке зниження внутрішньопортального тиску та с
при
яє досягненню гемостазу. Розроблено й апробовано алгоритм лікувально-діагностичної тактики, що передбачає індивідуалізоване використання рентгенхірургічних методів гемостазу. Проаналізовано результати
лікування
основної та порівняльної груп
хворих
. Встановлено, що застосування запропонованого підходу для
лікування
основної групи
хворих
с
при
яє покращанню його результатів у найближчому та віддаленому періодах після операції, зокрема, виявлено зменшення рецидивів кровотечі з 43,5 % до 21 %, а загальної летальності з 71,6 % до 31,5 %.
-
Допплеросонографічні критерії вибору методу хірургічного лікування гастродуоденальних виразок
Дисертацію
при
свячено питанням покращання передопераційної діагностики та результатів
хірургічного
лікування
хворих
на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки. Проведено комплексне обстеження 276
хворих
на гастродуденальні виразки. Під час допплеросонографічного дослідження в 63 (28,90%)
хворих
виявлено порушення прохідності черевного стовбура. Запропоновано комплекс критеріїв та розроблено алгоритм
вибору
методу
операції з урахуванням допплеросонографічних даних.
-
Хірургічне лікування кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка у хворих на цироз печінки, ускладнений резистентним асцитом
Запропоновано нові методи
лікування
хворих
з кровотечами із флебектазій стравоходу і шлунка за наявності декомпенсованого
цироз
у
печінки
. На підставі вивчення результатів комплексного обстеження та
лікування
91-го хворого на
цироз
печінки
, ускладнений асцитичним синдромом та кровотечею з флебектазій стравоходу та шлунка суттєво доповнено та розширено наукову концепцію розвитку поліорганної недостатності у даної категорії
хворих
. Вперше доведено, що підвищення внутрішньочеревного тиску у
хворих
з асцитом у разі кровотечі
при
зводить до відносної гіповолемії, що викликає характерні порушення центральної гемодинаміки, зокрема, зниження серцевого індексу і тиску наповнення лівого шлуночка, зростання загального периферійного опору судин, артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Встановлено, що збільшення внутрішньочеревного тиску
при
зводить до погіршення кровопостачання
печінки
внаслідок зменшення об'ємної перфузії портопечінкових судин і нижньої порожнистої вени та ниркових вен, що погіршує центральну гемодинаміку та клубочкову фільтрацію. Запропоновано методику
лікування
асциту методом діаліз-сорбції з реінфузією асцитичної рідини та альбуміновим перитонеальним діалізом за одночасної зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу. Запропоновано мініінвазивну ендоваскулярну методику зупинки кровотечі із варикозно розширених вен шлунка з використанням екстракорпоральних методів
лікування
асциту. Розроблено й апробовано нову стратегію надання хірургічної допомоги хворим з декомпенсованим
цироз
ом
печінки
, ускладненим кровотечею з флебектазій стравоходу та шлунка. Показано, що впровадження нових методів
хірургічного
лікування
в клінічну практику с
при
яє зниженню летальності від кровотеч до 34,1 %, у 26,4 % пацієнтів виявлено відсутність рецидивування асциту протягом 3-х років спостереження, а рецидиву кровотечі - у 57,7 %
хворих
.
-
Обгрунтування концептуальної моделі вибору методу лікування раку сечового міхура
Розроблено концептуальну модель
вибору
оптимального
методу
лікування
раку сечового міхура (РСМ). Проаналізовано результати
лікування
базової (1 185-ти осіб) та іспитової (304-х пацієнтів) груп
хворих
на РСМ. У першому випадку діагностика та
лікування
захворювання здійснювались за традиційною схемою, а в другому - за новою, в якій у процесі діагностування враховано стадію захворювання (TNN), ступінь злоякісності пухлини (G), характер, розміри, локалізацію, а під час
вибору
методу
лікування
використано розроблену концептуальну модель з урахуванням віку
хворих
, статі, загального стану, наявності супутніх захворювань і функціонального стану верхніх сечових шляхів. В обох групах хворі були розподілені на 3 групи за методом
лікування
: оперативного (I група), комбінованого (операція + системна хіміотерапія (СХТ)/імунотерапія (ІТ)/променева терапія (ПТ)) (II група), комплексного (операція + СХТ (ІТ) + ПТ) (III група). На підставі всебічного аналізу результатів
лікування
хворих
у базовій групі розроблено концептуальну модель
вибору
лікування
раку сечового міхура.
-
Клініко-патогенетичні особливості гастропатій у хворих на цироз печінки та їх лікування
Вивчено клініко-патогенетичні особливості перебігу гіпертензивної портальної гастропатії (ГПГП) у
хворих
на
цироз
печінки
(ЦП) та обгрунтовано її диференційовану терапію. Встановлено, що у хворних на ЦП з ГПГП одним з факторів обтяженого перебігу захворювання є персистування Helicobacter pylori (HP) у слизовій оболонці (СО) верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Показано, що клінічні ознаки ГПГП корелюють зі ступенем контамінації HP у СО шлунка, морфологічні зміни СО проявляються переважно у вигляді хронічного антрального гелікобактерного гастриту. З'ясовано, що у HP-негативних
хворих
ГПГП виникає, в першу чергу, на фоні печінкової недостатності та порушеної мікроциркуляції СО шлунка у поєднанні із кислотно-пептичним фактором. Проведено порівняльну оцінку ефективності диференційованої терапії ГПГП у
хворих
на ЦП з урахуванням наявності HP і стану кислоутворення за умов використання стандартних схем антигелікобактерної терапії (АГТ), та у модифікації із МВ "Поляна Квасова" на фоні базисної терапії ЦП із застосуванням глутаргіну.