-
Лексика грузинського походження в українській мові
Досліджено проблематику лексичного аспекту мовної картини світу. Розглянуто лексичний склад як найтиповіше відображення ментальності та культури народу. Проаналізовано запозичення у контексті теоретичних проблем мовних контактів і контактології української мови. Розглянуто роль позамовних і мовних чинників у процесі появи іншомовних слів грузинського походження в
українській
мові
. Визначено типологічні особливості грузинської мови, які ускладнюють процес адаптації лексики грузинського походження. Досліджено фонетико-графічну, граматичну та семантичну адаптацію іншомовних слів даного походження в
українській
мові
. Увагу приділено грузинським власним назвам та їх написанню в
українській
мові
. Розроблено рекомендації щодо вимови та написання іншомовних слів грузинського походження в
українській
мові
. Здійснено тематичну класифікацію лексем даного походження в українських текстах.
-
Антоніми в українській мові
1.Антоніми в
українській
мові
.
2. Розряди та ступені порівняння прикметників.
3. Структура простого речення.
-
Історія прикметникової префіксації і конфіксації в українській мові
Здійснено комплексне (семантико-словотвірне, структурне, функціональне, діахронно-синхронне) дослідження історії префіксального та конфіксального словотворення прикметників в
українській
мові
. Виявлені в пам'ятках XI - XX ст. деривати класифіковано за словотвірними формантами, у межах кожного з яких виділено окремі лексико-словотвірні типи (ЛСТ), визначено типологію словотвірних зв'язків формантів з твірними основами, установлено їх семантико-функціональну спрямованість у різні хронологічні періоди, описано основні словотвірні моделі похідних префіксальних і конфіксальних прикметників. З'ясовано час виникнення, етапи розвитку, структурні та семантичні особливості кожного ЛСТ, установлено його продуктивність / непродуктивність, висвітлено долю похідних у сучасній
українській
літературній
мові
, частково - у територіальних діалектах.
-
Формування номенклатури назв релігійних споруд в українській мові
Досліджено питання формування частини релігійної лексики - лексико-семантичної групи (ЛСГ) "назви релігійних споруд та їх частин" в
українській
мові
. Доведено, що релігійна лексика відображає у мовній картині світу одну з суттєвих складових концептуальної картини світу - міфолого-релігійну. Розглянуто системні відношення всередині даної ЛСГ, з'ясовано її склад і структуру. Виявлено особливості вживання елементів ЛСГ "назви релігійних споруд та їх частин" у різних стилях української мови, зокрема, у релігійному. З'ясовано ступінь фонетичної та граматичної адаптації в
українській
мові
іншомовних лексичних запозичень, що входять до складу даної ЛСГ. Визначено екстра- та інтралінгвальні чинники, які впливали на формування української релігійної лексики.
-
Транспозиційний потенціал прислівників у сучасній українській мові
Проаналізовано теоретичні засади відприслівникової транспозиції в сучасній
українській
літературній
мові
. Описано можливі випадки переходу прислівників до складу інших частин мови й утворення функціональних омонімів, визначено еміграційний транспозиційний потенціал прислівників. Укладено реєстр відприслівникових функціональних омонімів. Виявлено роль семантичних, морфологічних і синтаксичних властивостей слова як чинників, що дозволяють реалізувати перехід прислівників до інших лексико-граматичних класів або перешкоджають йому.
-
Гуцульський говір в українській художній мові XIX - I пол. ХХ ст.
Досліджено особливості використання гуцульського говору у
мові
української художньої літератури XIX - першої половини XX ст. Проаналізовано фонетичні, морфологічні, лексико-семантичні, фразеологічні гуцульські діалектні одиниці, які використано в українських художніх творах даного періоду. Досліджено художні твори І., Франка, А. Крушельницького, М. Козориса, М. Коцюбинського, Г. Хоткевича, М. Черемшини, Д. Харовюка, Ю. Федьковича, М. Павлика, О. Манчука та П. Шекерика-Доникова. Виділено комплекси гуцульських діалектних різнорівневих елементів для творів кожного з цих письменників, розкрито специфіку їх використання у белетристичних текстах. За способом використання гуцульського говору в художній
мові
з урахуванням повноти діалектизації, гетерогенності та гомогенності діалектних одиниць, уживання їх в авторській
мові
та
мові
персонажів виділено чотири типи взаємодії гуцульського діалекту й української літературної мови в художньому творі. Зроблено висновок, що гуцульські різнорівневі діалектні одиниці виконують важливі художні функції, зокрема, образотворення, створення гуцульського колориту, пізнання духовної та матеріальної культури гуцулів, формування та збагачення тропіки та стилістичних фігур, етнографічного ототожнення героїв твору й етнографічної локалізації подій.
-
Назви продуктів харчування, страв і напоїв в українській мові XIV - XVII століть
На підставі певного фактичного матеріалу досліджено тематичну групу лексики щодо позначення продуктів харчування, страв і напоїв у старо
українській
мові
. Проведено лексико-етимологічний аналіз виявлених номенів, визначено основні способи та засоби їх номінації та розкрито структурно-морфологічні особливості. Досліджено співвідношення українських і запозичених назв, висвітлено історичний аспект щодо розвитку досліджених лексем у сучасній
українській
літературній
мові
та діалектах. Зазначено, що власні назви є одним з джерел вивчення словникового складу тематичної групи слів стосовно позначення продуктів харчування, страв і напоїв. З'ясовано, що досліджена тематична група лексики є багатоплановою системою, яка об'єднує лексико-семантичні групи назв продуктів харчування, страв і напоїв різних типів, узагальнювальна модель яких відображає диференціацію лексики за певними ознаками. З використанням матеріалів досліджень інших слов'янських мов установлено влаємовпливи та виявлено особливості становлення та розвитку української лексичної системи у зазначений період. Відзначено, що наприкінці XVII ст. номенклатура продуктів харчування, страв і напоїв української національної кухні була сформована.
-
Концептуалізація сакральної сфери в українській мові
Вперше проведено комплексний аналіз концептуалізації сакральної сфери в
українській
мові
на прикладі концепту ДУША. Запропоновано оригінальну формалізовану методику дослідження, сутність якої полягає в аналізі семантичного простору слова-імені концепту, який проводиться у трьох напрямах: парадигматичному (вивчення розвитку його семантичної структури), словотвірному (визначення динаміки наявності похідних від аналізованого слова) та синтагматичному (встановлення сполучуваності з іншими словами). З'ясовано, що аналіз усіх вимірів семантичного простору дозволяє простежити закономірності формування ментальності народу, певною мірою реконструювати мовну картину світу предків, описати зміни у світогляді й аксіології українців, об'єктивно виявити способи україномовної категоризації світу, з'ясувати закономірності української номінації в сакральній сфері. Вперше на підставі залучення відомостей з гуманітарних і природничих наук і релігійних уявлень пояснено факти мови, які вербалізують окремі аспекти концепту. Обгрунтовано чітку окресленість, прогнозованість, упорядкованість сакральної сфери в
українській
мовній картині світу, її зумовленість конкретними знаннями людини про явище дійсності та відповідними обрядами. Розширено уявлення про мову як форму етнічної та релігійної свідомості, а також про лінгвістичну детермінованість пізнання й категоризації дійсності.
-
Об'єктна сполучуваність іменних девербативів у сучасній українській мові
Здійснено системний аналіз семантико-синтаксичної валентності віддієслівних похідних у сучасній
українській
мові
. Визначено співвідношення семної та граматичної складових у формуванні валентного потенціалу частин мови. На основі поняття субнаціональності визначено основні варіанти об'єктних синтаксем, а саме: семантичні, комбінаторні, морфологічні, позиційні, кожен з яких виявляє специфіку структури, семантики, засобів реалізації, оформлення та позиційного вживання у системі семантико-синтаксичних одиниць української мови. Досліджено співвідносність валентних властивостей дієслів та їх субстантивних і ад'єктивних дериватів. Розглянуто закономірні зміни відмінкових форм об'єктних синтаксем у разі переміщення їх з придієслівної у приіменну позицію.