Установлено, анемічний синдром у хворих на ревматоїдний артрит (РА) є маркером важкості захворювання та предиктором резистентності до лікування. Показано, що традиційна терапія з використанням у ролі базисного способу метотрексату в середніх терапевтичних дозах (7,5 - 10 мг/тиждень) поглиблює анемічний синдром, надаючи йому рис фолієво-дефіцитної анемії. Виявлено, що у хворих на РА включення до комплексу лікування полівітамінно-мінерального комплексу запобігає девітамінізуючому впливу фармакотерапії та підвищує ефективність лікування хворих на РА.

         Наведено теоретичне обгрунтування та нове вирішення наукової проблеми щодо вдосконалення діагностики та лікування неспецифічного виразкового коліту (НВК) та хвороби Крона (ХК). Уточнено особливості ранніх проявів цих хвороб, патогенетичних механізмів розвитку морфологічнмх змін у кишечнику та системних проявів, порушень міробіоценозу кишківника, імунологічних, метаболічних змін. Запропоновано алгоритм обстеження хворих на хронічні запальні захворювання кишечника. Установлено критерії диференційованої діагностики НВК і ХК, визначення активності загострення, оцінки ефективності лікування та прогнозу НВК і ХК. Вивчено взаємозв'язки між показниками цитокінової регуляції, систем оксиду азоту, процесів перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту у хворих на НВК і ХК у динаміці лікування. Вивчено стан процесів енергетичного синтезу у слизовій оболонці товстої кишки хворих на НВК. Оцінено ефективність різних варіантів базисного лікування у хворих на хронічні запальні захворювання кишечника. Обгрунтовано доцільність включення до терапії комбінації антиоксидантних препаратів з різним механізмом дії. Розроблено схему диференційованого призначення антиоксидантних препаратів.

         Вивчено показники кількості та якості аеробної та анаеробної мікрофлори протоків великих слинних залоз у хворих на різні форми сіалоаденітів у порівнянні зі здоровими пацієнтами. Установлено взаємозв'язок кількісно-якісних показників мікробної мікрофлори у зазначених хворих з рівнем імунорезистентності на тлі персистування тропної до залозистої тканини вірусів мумпус та цитомегалії. Уперше досліджено взаємозв'язок зміни показників лізоциму слини з характером перебігу запального процесу у слинних залозах, ступенем розповсюдженості патологічного процесу - ізольованого сіалоаденіту чи поєднаного з синдромом Шегрена. Проаналізовано можливу активацію факторів запрограмованої загибелі клітини у хворих на різні форми хронічних сіалоаденітів з урахуванням особливостей мікробного фактора на тлі вірусної персистенції. Удосконалено лікувальний комплекс для хворих на хронічні запальні захворювання слинних залоз, який передбачає застосування медичного озону як киснево-озонової суміші та препарату "Лісобакт".

         Доведено, що показники агрегації тромбоцитів характеризуються слабкою відтворюваністю. За результатами дослідження агрегації тромбоцитів in vitro препаратів "Фенспірид", "Сорбілакт" і "Реосорбілакт" доведено їх антиагрегаційний ефект. Запропоновано використовувати метод лазерної агрометрії з метою вивчення антиагрегаційних властивостей лікарських препаратів. Доведено, що у хворих на гострі неспецифічні запальні захворювання легень, туберкульоз з вираженими ознаками активності запального процесу, злоякісні новоутворення легень наявна значна частота випадків підвищення агрегаційної здатності тромбоцитів. У хворих на хронічні обструктивні захворювання легень поза загострень та ідеопатичний фіброзуючий альвеоліт з супутньою гіперагрегацією тромбоцитів установлено значну кількість зниження агрегаційної здатності тромбоцитів. Запропоновано використовувати метод лазерної двоканальної агрегометрії для проведення діагностики порушень агрегаційної здатності тромбоцитів у хворих на хронічні запальні захворювання легень. Доведено, що підвищена агрегаційна здатність тромбоцитів наявна у пацієнтів зі збільшенням гемоконцентрації. Запропоновано здійснювати інфузійну терапію таким хворим.

         Удосконалено методи діагностики та лікування остеодефіциту у хворих на хронічні неспецифічні запальні захворювання кишок. Встановлено, що у 72,3 % пацієнтів з неспецифічним виразковим колітом та хворобою Крона відбувається зниження мінеральної щільності кісткової тканини, що проявляється у вигляді остеопенії та остеопорозу.

         Вперше визначено вплив персистуючих вірусів мумпус і цитомегалії, як етіологічних чинників первинно-хронічних запальних захворювань слинних залоз (ЗЗСЗ). Встановлено залежність клініко-імунологічних змін у хворих на хронічні ЗЗСЗ від вірусного критерію та визначено ступінь його впливу на імунопатогенез даних захворювань. Запропоновано робочу схему розподілу хворих з ЗЗСЗ, яка грунтується на клініко-імунологічних і сіалосонографічних даних, враховує головні ланки патогенезу, спрощена за структурою, адаптована до міжнародної термінології та передбачає розподіл на хронічні сіалоаденіти за поширенням захворювання ізольовано або у поєднанні з ураженням інших органів і систем, із переважним характером структурних ектазійних чи склерозуючих змін; наявністю сіалолітіазу у слинних залозах. Визначено особливості характеру, частоти перенесенної та супутньої патології у пацієнтів із різними хронічними ЗЗСЗ. Вперше застосовано та доведено доцільність використання малоінвазивних досліджень одномоментно усіх слинних залоз, незалежно від клінічних проявів захворювання в одній з них. На основі природних складових розроблено рецептуру препарату "Ліковір" для лікування персистуючої вірусної інфекції у залозистих тканинах, теоретично та експериментально об'єктивізована його фармакодинаміка, як адаптогена імуномодулювальної дії. Запропоновано комплекс лікувально-профілактичних заходів для пацієнтів з хронічними ЗЗСЗ, заснований на етіотропних, патогенетичних та симптоматичних принципах дії.

         Досліджено проблему особливостей імунного статусу в хворих на запальні ураження міокарда залежно від перебігу захворювання. Комплексно вивчено особливості кількісного та функціонального стану імунокомпетентних клітин та цитокінового статусу в 46-ти хворих на ревматизм та 10-х хворих на міокардит (М) залежно від перебігу захворювання. Показано, що серед імунологічних показників для діагностики активності ревматизму пріоритетними є підвищений рівень внутрішньоклітинного кисневозалежного метаболізму в нейтрофілах та моноцитах, поглинальна активність і функціональний резерв цих клітин та співвідношення рівнів про- та протизапальних цитокінів. З'ясовано основні чинники, які формують імунозапальну реакцію у хворих на М: функціонування нейтрофільної ланки на гострий та моноцитарної - на хронічний М. Установлено співвідношення про- та антизапальних цитокінів у хворих з різними перебігом М: для легкого перебігу характерний збережений баланс у системі цитокінів (помірне підвищення інтерлейкіну-1 (ІЛ-1) та ІЛ-4) на тлі нормального рівня метаболічної та функціональної активності моноцитів. Визначено, що важкий перебіг М супроводжується дисбалансом у системі цитокінів, на тлі підвищених прозапальних ІЛ-1, фактора некрозу пухлин-, ІЛ-6 має місце зниження або нормальний рівень ІЛ-4, а також дисфункцією моноцитів (низька поглинальна здатність та знижені резервні можливості на тлі підвищеного кисневозалежного метаболізму).

         Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на гострі запальні захворювання придатків матки (ГЗЗПМ). Вивчено форми ГЗЗПМ у структурі гострої гінекологічної патології. Одержано сучасні характеристики аеробної та анаеробної неклостридіальної мікрофлори як етіологічного чинника ГЗЗПМ. Установлено, що більш, ніж у половині випадків (54,2 %) у разі ГЗЗПМ у вогнищі запалення присутні асоціації аеробно-анаеробних збудників, до складу якого входить від двох до чотирьох бактерій, за цього бактеріальний синергізм є провідною етіологічною формою неклостридіальної анаеробної інфекції. Проаналізовано особливості змін рівнів білків гострої фази запалення (alpha 1-антитрипсину та alpha 2-макроглобуліну) як об'єктивних критеріїв оцінювання тяжкості перебігу й ефективності лікування хворих на ГЗЗПМ. Удосконалено діагностично-лікувальну тактику та визначено ефективність сучасних антибактеріальних засобів, лапароскопічних і традиційних оперативних технологій, що дозволило досягнути повного одужання у 87,5 % пацієнток, скоротити терміни перебування в стаціонарі, зменшити кількість післяопераційних ускладнень з 8,3 % до 3,7 %.

         Досліджено проблему вдосконалення діагностики, лікування, профілактики запальних захворювань геніталій у дівчат, підлітків та юних жінок. Вперше проведено вивчення та порівняльний аналіз особливостей клінічного перебігу, етіологічного спектра та патогенетичних механізмів розвитку даних захворювань за сучасних умов. Висвітлено семіотику запальних захворювань геніталій у пацієнток дитячого та підліткового віку. Запропоновано клініко-діагностичні критерії, побудовані на результатах дослідження клініко-мікробіологічних, імунологічних і морфологічних проявів захворювання. Розроблено методи лікування на підставі етапності, комплексності та індивідуального вибору терапії. Визначено фактори ризику даної патології та запропоновано метод прогнозування розвитку захворювання. Створено систему статевого виховання дітей та підлітків з залученням вікових характеристик, спрямовану на збереження репродуктивного здоров'я майбутніх матерів.