Досліджено суть, структуру та риси економічної безпеки. Виявлено та класифіковано загрози формуванню системи економічної безпеки підприємств. Проаналізовано основні методи управління економічною безпекою підприємництва в перехідний період. З'ясовано стан та особливості цього управління в Україні. Визначено чинники та умови розвитку управління економічною безпекою підприємницьких структур. Запропоновано універсальну методику й індикатори оцінки її рівня за умов формування ринкової економіки. Обгрунтовано доцільність і можливості створення внутрішньої служби даної безпеки для різних підприємств. Запропоновано модель запобігання їх банкрутству. На підставі результатів узагальнення зарубіжного досвіду визначено перспективні шляхи та методи вдосконалення управління економічною безпекою підприємництва.

         Проаналізовано теоретико-методичні основи державного управління економічною безпекою особистості. Запропоновано розглядати державну стратегію у сфері забезпечення безпеки на рівні особистості, суспільства та держави. Визначено роль держави та роль особистості у процесі даного забезпечення. Наведено структурно-функціональну модель особистості, складовими якої є аспекти формування психологічного, культурологічного, соціотехнічного й економічного. Виявлено вплив цих аспектів формування особистості на стан економічної безпеки людини. Запропоновано визначення поняття "економічна безпека особистості". Проаналізовано правове забезпечення проблеми. Розроблено механізм державного управління економічною безпекою особистості за основними напрямками життєдіяльності, змістом якого є самовизначення у предметі діяльності, визначення об'єкта, мети та засобів для найбільш успішної реалізації управлінської діяльності. На підставі механізму державного управління економічною безпекою особистості розроблено проект регіональної цільової Програми забезпечення економічної безпеки особистості, головною метою якої є досягнення добробуту нації.

         Встановлено, що концепція антисипативного управління економічною безпекою виробничо-економічних систем, яка базується на застосуванні головних принципів системного підходу та теорії життєздатних систем дозволяє ефективно організувати управління безпекою завдяки ранньому розпізнанню загроз і виробленню випереджувальних управлінських дій з їх локалізації. Розроблено моделі управління економічною безпекою даних систем, які завдяки застосуванню нечітких оцінок загроз економічній безпеці забезпечують підвищення рівня безпеки підприємства за рахунок ефективного розподілу ресурсів. На регіональному та державному рівнях запропоновано моделі управління макроекономічною безпекою. З'ясовано, що моделі міжрівневих взаємодій у системі управління безпекою дозволяють оцінити міжрівневий вплив управлінь та загроз економічній безпеці та забезпечують життєздатність і розвиток складних багаторівневих систем.

         Розроблено механізм організації управління економічною безпекою на підприємствах шляхом попередження загроз і збільшення величини і якості прибутку. Наведено рекомендації щодо удосконалення механізму організації управління економічною безпекою на металургійних підприємствах. Обгрунтовано необхідність застосування величини і якості прибутку як головного критерію економічної безпеки підприємства. Рекомендовано модель прибутку, що дозволяє прогнозувати основні параметри економічної безпеки підприємства. Встановлено ступінь впливу соціальної інфраструктури підприємства на характеристики економічної безпеки, запропоновано заходи щодо підвищення ефективності функціонування цієї інфраструктури. Запропоновано методичні рекомендації щодо управління дебіторською заборгованістю підприємства, що сприятимуть поліпшенню фінансових результатів функціонування системи підприємство - банк. Основні результати проведених досліджень впроваджено на підприємствах чорної металургії Донецької області.

         Розроблено концепцію формування системи управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення, засновану на ідеї їх поетапного виведення у зону стійкого розвитку, що сприяє підвищенню ефективності використання обмежених фінансових ресурсів. Запропоновано модель класифікації підприємств стратегічного значення, використання якої дозволяє встановити пріоритетність їх розвитку. Створено комплекс механізмів управління економічною безпекою стратегічних об'єктів для виявлення додаткових джерел фінансових ресурсів і визначення найбільш ефективних напрямків їх використання на кожному етапі реалізації концепції. Запропоновано механізм оцінки рівня економічної безпеки підприємств стратегічного значення, застосування якого сприяє розширенню аналітичної та прогностичної бази в процесі управління.

         Розроблено теоретичні та методичні основи оцінювання й управління економічною безпекою гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК). Проаналізовано стан існуючих теоретичних і методичних підходів до оцінювання й управління даною безпекою. Розкрито суть і досліджено значущість економічної безпеки підприємства. Удосконалено визначення термінів "економічна безпека підприємства", "невизначеність" і "ризик" та їх класифікацію. Розроблено методичні підходи щодо якісного та кількісного оцінювання рівня невизначеності у діяльності ГЗК, які передбачають обчислення коефіцієнта невизначеності та показника ступеня складності одержання інформації. Удосконалено модель прогнозування неплатоспроможності ГЗК. Розроблено методичні підходи до визначення загального рівня його економічної безпеки, що дозволяє з'ясувати значущість, загальний стан і взаємозв'язки виробничої, фінансової, інвестиційної безпеки та розробити основні напрямки його підвищення. Відзначено, що використання результатів, одержаних внаслідок проведених досліджень, дозволяє більш якісно та грунтовно оцінювати й управляти економічною безпекою ГЗК.

         Розкрито сутність малого підприємництва, його територіального та галузевого розвитку як об'єктів державного управління. Систематизовано форми та методи взаємозв'язків місцевих органів влади та бізнесових структур і здійснено оптимізацію впливу податкових важелів і стимулів. Розроблено організаційно-економічний механізм функціонування регіонального фонду підтримки даного підприємництва. Обгрунтовано пропозиції щодо підвищення якості інформаційного та аналітичного забезпечення державного управління розвитком малого бізнесу. Побудовано адаптивну адресну модель державного управління фінансуванням та кредитуванням малого підприємництва.

         Розкрито теоретико-методологічну сутність механізму формування освітнього середовища для малого і середнього підприємництва в системі державного регулювання, зміст підприємницької та бізнес-освіти, соціального підприємницького навчання, предметного (дисциплінарного, наукового) бізнес-навчання. Визначено особливості формування і розвитку бізнес-освіти на основі державного регулювання системи освіти. Описано структуру бізнес-навчання в системі регулювання розвитку малого та середнього підприємництва. Виділено функціональні елементи механізму формування освітнього середовища для даного підприємництва в системі державного регулювання. Розроблено модель безперервності бізнес-освіти в Україні в зазначеній системі та основні принципи Національної освітньої програми з розвитку підприємництва. Науково обгрунтовано механізми та методи державного управління для оптимізації і розвитку системи бізнес-освіти країни з урахуванням вимог Національної доктрини розвитку освіти та євроінтеграційних процесів.

         Досліджено процеси управління економічною безпекою на регіональному рівні. Запропоновано нову концепцію системи економічної безпеки регіону. У рамках запропонованої концепції розроблено комплекс моделей забезпечення економічної безпеки регіону. Запропоновано модель оптимізації роботи податкових органів із підприємствами-неплатниками і комплекс моделей оптимального розподілу бюджетних коштів на регіональному рівні.