Здійснено науково-теоретичне обгрунтування реалізації державного регулювання приватного сектору в охороні здоров'я України на регіональному рівні. На підставі системного підходу досліджено стан приватного сектору даної галузі, його функціонування та розвиток за ринкових умов, державне регулювання цієї сфери у період запровадження Україною європейських стандартів щодо надання медичної допомоги. Проаналізовано організаційно-правові форми та процесуальні аспекти державного регулювання розвитку приватного сектору у зазначеній галузі на регіональному рівні. Запропоновано шляхи вдосконалення державного управління системою й організаційно-правовими формами підготовки молодших медичних спеціалістів як важливої складової регулювання розвитку приватного сектору в охороні здоров'я України.

         Розроблено теоретико-методологічні засади удосконалення державного регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні. Здійснено системний аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень у даній сфері. Охарактеризовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення механізмів державного регулювання природокористування. Запропоновано застосування теорії ресурсної та екологічної ренти як базової в економічному механізмі природокористування. Удосконалено територіальну систему комплексного екологічного моніторингу навколишнього природного середовища на загальній екосистемній основі, а також механізм регулювання природокористування в Україні шляхом запровадження обов'язкового державного екологічного страхування, створення правових та економічних передумов його підтримки. Розширено категорійно-понятійний апарат державного регулювання природокористування. У науковий обіг введено поняття "державне регулюваня природокористування", що означає реалізацію еколого-економічної функції держави з неухильним додержанням стандартів екологічної безпеки. Розроблено систему забезпечення комплексного природокористування в регіоні, визначено організаційно-правові передумови практичної реалізації прав громадян на сприятливе навколишнє середовище та переходу до сталого екологічно безпечного розвитку.

         Проаналізовано питання державного регулювання сфери туризму на обласному рівні. Розкрито взаємозв'язок понять "державне регулювання" та "державне управління", в результаті якого виявлено сутність поняття "державного регулювання" взагалі та на його базі - "державне регулювання в сфері туризму". Обгрунтовано класифікацію механізмів державного регулювання сфери туризму. Запропоновано розмежувати повноваження щодо здійснення державного регулювання сфери туризму центрального та місцевих органів виконавчої влади. Визначено шляхи співробітництва органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг. Обгрунтовано пропозиції щодо створення обласної координаційної ради з питань розвитку туризму. Запропоновано концептуальні підходи щодо організації підвищення класифікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, які виконують обов'язки в сфері туризму.

         Досліджено питання щодо визначення ролі малого підприємництва (МП) в соціально-економічному розвитку суспільства. Розвинуто теоретичні засади побудови та розвитку системи державного регулювання розвитку МП. З метою вдосконалення організаційно-правового та фінансово-економічного механізмів запропоновано заходи державної політики, а саме: посилення ролі держави у стимулюванні розвитку регіональної інноваційної інфраструктури розвитку МП, державне стимулювання кредитування МП суб'єктами банківської та небанківської сфери, підтримка розвитку лізингових операцій і венчурного фінансування, вдосконалення розробки регіональних програм підтримки МП. Наголошено на необхідності створення уповноваження державного органу з питань розвитку МП, структура якого має визначатися на базі програмно-цільового методу державного регулювання його розвитку.

         Здійснено науково-теоретичне обгрунтування організаційно-правових засад державного управління розвитком і модернізацією туристично-рекреаційної галузі на регіональному рівні, а також методів підвищення ефективності її функціонування за ринкових умов на інноваційних засадах. Визначено зміст понять "державне управління туристично-рекреаційною сферою", "регіональний туристично-рекреаційний комплекс". Обгрунтовано особливості становлення та розвитку інституційно-організаційної системи туристично-рекреаційного комплексу регіону. Розглянуто діяльність органів державного управління стосовно його освоєння, а також розвитку основних напрямів туризму в регіоні. Значну увагу приділено питанням розробки стратегії та вдосконалення системи державного управління та регулювання інноваційного розвитку галузі туризму, її інформаційного забезпечення.

         Здійснено науково-теоретичне обгрунтування багаторівневих стратегій розвитку і механізмів їх впровадження на регіональному рівні. Значну увагу приділено характеристиці особливостей становлення та розвитку механізмів впровадження стратегій розвитку АПК України на регіональному рівні. Висвітлено особливості регіонального рівня інституціональних процесів в Україні, інтеграційні процеси та диверсифікації механізмів управління в АПК. Проаналізовано процес інституціоналізації механізмів впровадження стратегії розвитку АПК України та міжрегіональне співробітництво як механізм впровадження стратегії розвитку.

Державне регулювання розвитку ринку кредитних послуг в Україні: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 [Електронний ресурс] / В.О. Бойко; Одес. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. — О., 2004. — 20 с. — укp.
Розроблено теоретичні та методологічні засади державного впливу на формування ринку кредитних послуг в Україні. Охарактеризовано основні види кредитних послуг (фінансовий лізинг, факторинг, форфейтинг, авальний й акцептний кредит), досліджено вітчизняний і зарубіжний досвід їх використання. Встановлено пріоритетність галузі АПК у сфері надання кредитних послуг. Доведено необхідність формування механізмів державного регулювання та стимулювання розвитку ринку на різних рівнях управління (міжнародному, національному, регіональному, а також на рівні підприємств та установ) з метою утворення оптимальних передумов ефективного використання та надання кредитних послуг. Обгрунтовано доцільність утворення фінансового холдингу в системі АПК на регіональному рівні управління для вирішення проблем заставних і майнових відносин, впровадження оптимальних рішень та підвищення ефективності рівня управління ризиками.

         Досліджено теоретико-методичні основи та наведено практичні рекомендації щодо процесу стратегічного планування економічного розвитку на регіональному рівні. Запропоновано методичний підхід до розробки та механізм реалізації стратегічного плану. Розроблено організаційно-економічний механізм процесу стратегічного планування економічного розвитку на регіональному рівні на базі проектного методу з урахуванням потенціалу розвитку, а саме: застосування проектів як особливої форми планування для реалізації встановлених пріоритетів, які запропоновано розглядати як базову одиницю планування та розподілу ресурсів. Обгрунтовано необхідність впровадження нових принципів під час прийняття стратегічних рішень, які базуються на результатах SWOT-аналізу, що дозволяє спланувати економічний розвиток регіону з урахуванням потреб і цілей функціонування всіх суб'єктів господарської діяльності та суспільних потреб громадян, які мешкають в його межах.

         Розроблено наукові положення та наведено практичні рекомендації щодо формування механізму фінансових відносин на регіональному рівні в Україні. Обгрунтовано дієву систему фінансових відносин на регіональному рівні у співвідношенні регіонального, міського та районного рівнів. Надано оцінку структурно-динамічних зрушень зазначених фінансових відносин, розроблено економічні показники оцінки рівня фінансової забезпеченості регіонів. Наведено нову класифікацію доходів місцевих бюджетів, проведено їх систематизацію та класифікацію. Проведено систематизацію та класифікацію фінансових ризиків на регіональму рівні. Запропоновано основні напрями вдосконалення поточного забезпечення потреб регіонів та забезпечення їх соціально-економічного розвитку.