Розглянуто питання теорії та практики застосування заходів адміністративного примусу, не пов'язаних з відповідальністю, в діяльності органів державної податкової служби України. Проаналізовано поняття та особливості здійснення адміністративного примусу, проблеми систематизації та класифікації відповідних заходів. Визначено місце та роль заходів адміністративного примусу, не пов'язаних з відповідальністю, серед інших методів його здійснення. Окрему увагу приділено теоретичним і практичним проблемам застосування заходів адміністративного попередження та адміністративного припинення в діяльності органів державної податкової служби України. Проаналізовано зарубіжний досвід та сучасний стан законодавчого забезпечення процесу регулювання заходів адміністративного примусу в діяльності податкових органів, наведено пропозиції щодо його удосконалення.

         Розкрито суть, правову природу та зміст державно-правового, процесуального, кримінально-процесуального примусу. З'ясовано співвідношення процесуальної відповідальності, процесуальних санкцій та заходів процесуального примусу в межах кримінально-процесуального. Проаналізовано роль заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи в механізмі забезпечення досягнення завдань кримінального судочинства. З урахуванням сучасних поглядів і теоретичних концепцій кримінально-процесуального права, положень Конституції України, чинного законодавства, окремих положень відомих нормативних актів розглянуто специфіку застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи, запропоновано шляхи удосконалення законодавчого регулювання підстав, умов і порядку їх застосування. Сформульовано й аргументовано пропозиції стосовно внесення змін і доповнень до чинного КПК України.

         Розкрито зміст поняття та запропоновано визначення адміністративного примусу як правового явища. Досліджено проблеми правового регулювання застосування міліцією адміністративно-правових засобів примусу. Проаналізовано фактори позитивного і негативного впливу на їх ефективну реалізацію на сучасному етапі та в процесі історичного розвитку державності. Обгрунтовано необхідність реформування міліції у даній сфері та проведення періорієнтації пріоритетів у напрямку дотримання прав і свобод людини і громадянина під час застосування адміністративного примусу.

         Проведено всебічний аналіз засобів державного примусу, інших адміністративно-правових засобів забезпечення безпеки робіт у вугільних шахтах. Запропоновано підхід до розв'язання проблем, що виникають у цій сфері. Визначено правову природу та встановлено роль засобів примусу в системі заходів правового забезпечення безпеки даних робіт. Сформульовано завдання адміністративної відповідальності у цій сфері. Проаналізовано суть зазначеної відповідальності як властивого українському адміністративному праву засобу примусу, що забезпечує безпеку робіт у вугільних шахтах. Визначено роль адміністративно-попереджувальних та засобів адміністративного припинення у сфері її забезпечення.

         Розглянуто теоретичні питання актів адміністративного примусу та їх практичної реалізації органами міліції України. На основі аналізу актів управління як системи за юридичними властивостями, метою, способами впливу на адресата виділено окрему групу індивідуальних правозастосовних актів, які іменуються актами адміністративного примусу. Сформульовано їх поняття, особливості, типологію. Досліджено юридичну характеристику актів адміністративного примусу. Розглянуті акти утворюють систему актів, що як і будь-яка інша система складається з окремих елементів, тобто видів актів адміністративного примусу. Аналіз системи актів адміністративного примусу проведено за ознаками: юридичні властивості, мета, спосіб і засоби впливу на адресата. Надано їх перелік і детальну юридичну характеристику.

         Розроблено науково-практичні рекомендації щодо встановлення оптимальних строків реалізації заходів процесуального примусу, удосконалення їх правової регламентації та практики застосування з метою підвищення ефективності кримінального судочинства, забезпечення прав і законних інтересів його учасників. Узагальнено сучасні наукові уявлення щодо визначення кримінально-процесуальних строків реалізації заходів процесуального примусу, досліджено проблеми їх встановлення та дотримання. Проаналізовано сучасний стан дотримання кримінально-процесуальних строків реалізації заходів процесуального примусу у практичній діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. Обгрунтовано необхідність коригування окремих передбачених у КПК України строків застосуванням заходів процесуального примусу та встановлення нових. Виявлено недоліки правової регламентації кримінально-процесуальних строків реалізації заходів процесуального примусу. Запропоновано шляхи вирішення актуальних проблем прискорення кримінального судочинства, встановлення й дотримання кримінально-процесуальних строків реалізації заходів процесуального примусу. Наведено пропозиції щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства України, зокрема, механізму правового регулювання строків реалізації заходів процесуального примусу, які гарантують захист прав і законних інтересів суб'єктів кримінального процесу.

         Досліджено питання легітимності прийняття процесуальних рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу на підставі інформації, одержаної за результатами оперативно-розшукових заходів. З'ясовано співвідношення кримінально-процесуальних доказів та інформації, одержаної завдяки оперативно-розшуковій діяльності. Проаналізовано роль такої діяльності у збиранні та перевірці доказів. На підставі узагальнення сучасних поглядів і теоретичних концепцій кримінально-процесуального законодавства, положень Конституції України, відомчих нормативно-правових актів розглянуто питання щодо застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві специфічною оцінкою якого є використання оперативно-розшукової інформації. Сформульовано й обгрунтовано пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства з метою підвищення ефективності використання оперативної інформації як підстави для проведення слідчих дій, обрання та зміни запобіжного заходу.

         Проведено комплексне дослідження теоретчних і практичних питань адміністративної відповідальності у сфері матеріального права. Розкрито зміст і наведено визначення адміністративної відповідальності, уточнено її місце в системі заходів адміністративно-правового примусу. Розкрито основні ознаки адміністративної відовідальності, на підставі яких адміністративні стягнення, що застосовуються до фізичних і юридичних осіб і заходи впливу на неповнолітніх віднесено до заходів адміністративної відповідальності. Проаналізовано систему адміністративних стягнень, що застосовуються до фізичних осіб, та систему (сукупність) адміністративних стягнень, що застосовуються до юридичних осіб, виявлено недоліки законодавства у даній сфері. Розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність.

         Розглянуто теоретико-методологічні засади законності, способи забезпечення та шляхи її удосконалення у державному управлінні України. На підставі порівняльного аналізу соціалістичної законності доведено, що законність у державному управлінні України перебуває у динаміці та залежить від форми державного режиму, рівня демократії, відповідності законів міжнародним загальноприйнятим нормам. На підставі грунтовного аналізу поняття, суті, способів забезпечення та гарантій законності визначено основні шляхи її удосконалення у державному управлінні України. Запропоновано шляхи удосконалення президентського, парламентського, урядового, відомчого та судового контролю як спеціальних правових способів забезпечення законності. Досліджено проблемні питання здійснення прокурорського й адміністративного нагляду та державного примусу як способів її забезпечення у державному управлінні України, визначено гарантії законності на наведено шляхи її удосконалення.