Досліджено сутність профілактики та особливості її правової природи, значення профілактики у забезпеченні суспільних відносин в Україні. Проаналізовано властивості профілактики адміністративних правопорушень, визначено основні напрями впровадження профілактичної діяльності на транспорті та здійснено її відмежування від інших видів правоохоронної діяльності. Визначено коло органів профілактики, їх компетенцію, здійснено аналіз співвідношення їх правових статусів. Визначено шляхи вдосконалення профілактики адміністративних правопорушень на транспорті, внесено конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного траспортного законодавства України та законодавства України про адміністративні правопорушення.

         Досліджено взаємовідносини, що виникають між територіальними органами внутрішніх справ і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування під час профілактики адміністративних правопорушень. Охарактеризовано взаємодію суб'єктів на регіональному та місцевому рівнях у системі профілактики адміністративних правопорушень. Розглянуто питання використання організаційно-правових форм управління за умов взаємодії територіальних органів внутрішніх справ (ОВС), місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування з метою координації профілактичної діяльності правоохоронних громадських формувань. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення структури та форм взаємодії територіальних ОВС з місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого саморядування стосовно профілактики адміністративних порушень.

         Досліджено історико-правовий аспект становлення охоронних організацій на території України. Розглянуто сучасну організаційну побудову Державної служби охорони при МВС України, безпосередня діяльність якої спрямована на охорону об'єктів усіх форм власності (майна, вантажів, грошових знаків, цінних паперів та інших цінностей), а також забезпечення особистої фізичної охорони громадян на договірних засадах. Значну увагу приділено питанням стосовно особливостей використання адміністративно-запобіжних заходів, заходів адміністративного припинення правопорушень, а також заходів запобігання та профілактики злочинів у діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до проекту Закону України "Про охоронну діяльність", Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. з метою визначення повноважень Державної служби охорони при МВС України у сфері запобігання та припинення правопорушень.

         Здійснено історико-правовий аналіз становлення та розвитку органів Державної автомобільної інспекції (ДАІ). Визначено елементи адміністративного статусу ДАІ та висвітлено питання правового регулювання її діяльності. Розглянуто принципи організації ДАІ, на засадах яких побудовано її діяльність як органу управління. Висвітлено аспекти дослідження щодо обов'язків і прав, особливостей правозастосовчої діяльності, юридичної відповідальності працівників ДАІ, взаємодії з іншими державними органами та громадськістю з питань забезпечення безпеки дорожнього руху. Охарактеризовано відповідальність за Законом України "Про боротьбу з корупцією", а також особливості дисциплінарної відповідальності. На підставі результатів проведеного аналізу розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

         На підставі теоретичного аналізу юридичної літератури, державних правових актів визначено соціально-економічні, техніко-юридичні передумови та причини, що призвели до створення органів Державної автомобільної інспекції (ДАІ) в Українській РСР та сучасній Україні. Висвітлено процес становлення органів ДАІ МВС України, з'ясовано її правовий статус у складі Радянського Союзу, в Західній Україні (у складі Австро-Угорської імперії та Польщі) та після проголошення незалежності України. Встановлено характерні риси діяльності та проаналізовано головні напрямки, форми та методи діяльності органів ДАІ МВС України в історико-правовому аспекті. Надано юридичну оцінку організації та діяльності цих органів за період 1936 - 2000 рр. та визначено їх історичне значення.

         Досліджено теоретичні засади та вітчизняний досвід реалізації владних повноважень Державтоінспекції з метою забезпечення безпеки дорожнього руху. Детально проаналізовано заходи адміністративного запобігання та припинення, а також порядок притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушенні безпеки дорожнього руху. Розкрито сутність поняття адміністративного примусу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Обгрунтовано положення про необхідність проведення комплексних заходів з удосконалення діяльності державних органів щодо забезпечення дорожнього руху з урахуванням соціально-економічної ситуації в Україні та досвіду країн Співдружності Незалежних Держав, зокрема, Російської Федерації. Запропоновано класифікацію адміністартивно-примусових заходів. Виділено й охарактеризовано заходи адміністративного запобігання (адміністративно-попереджальні), припинення правопорушень та адміністративні стягнення. Обгрунтовано необхідність розширення повноважень працівників Державтоінспекції щодо їх застосування у системі засобів забезпечення безпеки дорожнього руху. Запропоновано комплекс заходів адміністративного примусу. Встановлено особливості адміністративного провадження у справах про порушення правил забезпечення безпеки дорожнього руху. Наведено рекомендації щодо удосконалення законодавчого регулювання діяльності підрозділів Державтоінспекції.

         Розкрито поняття державного управління безпекою дорожнього руху, визначено принципи, функції, форми та методи управління. Здійснено аналіз норм чинного законодавства, яке регулює сферу державного управління безпекою дорожнього руху. Визначено коло суб'єктів та об'єкта, досліджено особливості взаємозв'язків між ними та взаємозв'язків усередині кола суб'єктів управління. Досліджено особливості адміністративно-правового статусу Державної автомобільної інспекції України як суб'єкта державного управління безпекою дорожнього руху та висвітлено напрямки вдосконалення її діяльності в організаційно-правовому аспекті.

         Розкрито суть поняття та проаналізовано зміст запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Розроблено пропозиції для досконалення вітчизняного кримінального та кримінально-виконавчого законодавства щодо запобігання злочинам, вчиненим працівниками цієї інспекції. Узагальнено кримінологічну характеристику осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Вивчено особистісні ознаки особи рецидивіста. Досліджено причини й умови вчинення рецидивних злочинів зазначеними особами. Розроблено науково обгрунтовані рекомендації щодо впливу на причини й умови вчинення нових злочинів серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, а також покращання профілактичної роботи з такими особами.

         Комплексно досліджено питання профілактики адміністративних правовопорушень у сфері виробництва, гуртової та роздрібної торгівлі аудіовізуальною продукцією. Розглянуто юридичну характеристику таких правопорушень. Проаналізовано об'єктивно-суб'єктивні умови виникнення протиправної поведінки порушників. Констатовано недоліки чинного законодавства, а саме: відсутність чіткої концепції об'єкта правової охорони. З'ясовано наявність обліку вчинених правопорушень у сфері виробництва та торгівлі аудіовізуальною продукцією. Охарактеризовано особистість порушника та його протиправну поведінку за умов ринкової економіки. Досліджено мотивацію його деліктної поведінки. Наведено визначення профілактики адміністративних правопорушень у сфері виробництва та торгівлі аудіо-візуальною продукцією та адміністративно-запобіжних заходів. Охарактеризовано організаційну структуру суб'єктів профілактики та нормативноправову основу їх діяльності. Запропоновано редакцію статті 164-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.