Досліджено феномен корпоративізму як модель взаємодії держави та громадянського суспільства за умов індустріального суспільства. Розглянуто ефективність і перспективу цього явища в постіндустріальному суспільстві на підставі виявлення тенденцій трансформації держави та громадянського суспільства. Досліджено еволюцію історичних форм корпоративізму, виявлено його місце та значення в європейській політичній традиції. Запропоновано визначення цього суспільно-політичного феномену. З'ясовано практику неокорпоративних взаємодій та проаналізовано політичні умови неокорпоративізму. Доведено, що процес соціально-політичних перетворень, що відбувається в ураїнському суспільстві, зумовив виникнення бюрократично-фінансової моделі корпоративізму, який перетворюється у його крайню форму - олігархічний корпоративізм.

         Досліджено правові відносини, що виникають у процесі адміністративно-правового захисту міліцією прав громадян у сфері громадського порядку. Визначено коло прав і свобод громадян, що реалізуються у сфері громадського порядку. Розвинуто положення, що стабільний і міцний громадський порядок є необхідною умовою реалізації певної групи прав і свобод громадян. З урахуванням нових підходів, що склалися в адміністративно-правовій і кримінально-правовій науці, докладно проаналізовано поняття "сфера громадського порядку", коло прав і свобод громадян, що реалізуються у цій сфері. Поглиблено розуміння місця та ролі міліції у справі захисту прав громадян у сфері громадського порядку. Набуло подальшого розвитку вивчення специфіки засобів захисту прав громадян у сфері громадського порядку, зокрема, адміністративно-правових засобів. Визначено місце адміністративної відповідальності в системі охорони прав громадян у сфері громадського порядку. Виявлено недоліки у правовому регулюванні діяльності міліції з охорони прав громадян у сфері громадського порядку й надано рекомендації щодо удосконалення нормативного регулювання з урахуванням вимог Конституції України та міжнародних норм і стандартів у справі захисту прав людини. Запропоновано в адміністративно-правову науку ввести терміни: елементи громадського порядку, засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку, адміністративно-правові засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку.

         Досліджено історичну генезу ідеї взаємодії громадянського суспільства і правової держави у вітчизняній політико-правовій думці. Проаналізовано сучасний стан розробки проблеми вітчизняною та зарубіжною наукою. Сформульовано визначення громадянського суспільства. Розглянуто теоретико-методологічні засади ролі громадянського суспільства у розбудові правової держави та значення принципів правової держави щодо формування громадянського суспільства. У контексті новітнього українського досвіду розкрито правові засади формування економічної основи громадянського суспільства, функціонування політичних партій і громадських організацій. Теоретично висвітлено питання щодо меж і форм державного регулювання суспільних процесів і контролю за державою з боку суспільства.

         Досліджено особливості становлення та розвитку інституту участі громадян у правоохоронній діяльності нашої країни. Проаналізовано зарубіжний досвід правоохоронної діяльності громадян, запропоновано можливості його використання в Україні. Надано характеристику організаційно-правових засад і форм участі громадськості в охороні громадського порядку та боротьбі з правопорушеннями. Визначено правовий статус громадян, що виконують правоохоронні функції, узагальнено та систематизовано форми та методи їх діяльності. Проаналізовано поняття, правові засади, принципи та форми взаємодії громадян і міліції у сфері охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями, наведено напрямки підвищення їх ефективності. Розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

         Вперше сформульовано визначення поняття пенітенціарної функції держави як напрямок діяльності, спрямованої на забезпечення виконання кримінальних покарань, пов'язаних з ізоляцією засуджених від суспільства, та створення умов для їх каяття, виправлення та ресоціалізації. Доведено, що пенітенціарна функція об'єктивно існує у системі функцій демократичної правової держави та реалізується у межах кримінально-виконавчих правовідносин. Встановлено необхідність обов'язкової участі інститутів громадянського суспільства у процесі формування пенітенціарної політики держави, наведено їх класифікацію та уточнено напрямки діяльності. Обгрунтовано доцільність введення в Україні інституту тюремних священників. Визначено можливі форми участі інститутів громадянського суспільства у процесі соціальної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань. Наведено рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства у сфері реалізації пенітенціарної функції держави.

         У контексті історизму вперше у вітчизняній історії висвітлено суспільно-політичні проблеми, пов'язані з розбудовою громадянського суспільства в незалежній Україні. Досліджено прояви громадянського суспільства та суспільному бутті та свідомості, розглянуто комплекс взаємовідносин держави та її громадян. Проаналізовано законодавчі засади української держави, особливості становлення політичних партій та громадських організацій. Розглянуто етнонаціональні, релігійні та демографічні аспекти суспільно-політичного життя, а також механізм формування громадської свідомості, ставлення населення до соціально-економічних та політичних перетворень. Визначено місце та роль громадянського суспільства в історії людської цивілізації.

         Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення механізмів взаємодії влади та ЗМІ у контексті становлення громадянського суспільства в Україні. Досліджено сучасні наукові концепції функціонування мас-медіа та визначено можливості ЗМІ як контрольного ресурсу громадянського суспільства в Україні. Проаналізовано шляхи підвищення соціальної відповідальності української преси. Досліджено проблеми доступу до інформації у контексті збереження права громадян України на приватне життя. Узагальнено існуючий досвід взаємодії органів влади та мас-медіа у контексті зміцнення інституцій громадянського суспільства. Визначено перспективи використання новітніх інформаційно-комунікативних технологій у контексті підвищення ефективності державної інформаційної політики. Запропоновано напрями удосконалення механізмів взаємодії органів влади та ЗМІ як інституту громадянського суспільства.

ЗМІСТ
ВСТУП 2
ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ, ЇЇ ОЗНАКИ, СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ 4
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ГРОМАДЯН, ЯК ЧЛЕНІВ ДЕРЖАНО-ОРГАНІЗОВАНОГО СУСПІЛЬСТВА 8
РЕЛІГІЯ ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА ДЕРЖАВНО ОРГАНІЗОВАНЕ СУСПІЛЬСТВО 11
СУСПІЛЬНО-ГРОМАДСЬКІ ПРОБЛЕМИ В УКРАЇНІ 14
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ГРОМАДСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В УКРАЇНІ 17
ВИСНОВОК 18
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 20

ЗМІСТ
ВСТУП 2
ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ, ЇЇ ОЗНАКИ, СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ 4
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ГРОМАДЯН, ЯК ЧЛЕНІВ ДЕРЖАНО-ОРГАНІЗОВАНОГО СУСПІЛЬСТВА 8
РЕЛІГІЯ ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА ДЕРЖАВНО ОРГАНІЗОВАНЕ СУСПІЛЬСТВО 11
СУСПІЛЬНО-ГРОМАДСЬКІ ПРОБЛЕМИ В УКРАЇНІ 14
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ГРОМАДСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В УКРАЇНІ 17
ВИСНОВОК 18
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 20