-
Історико-філософський зміст філософсько-герменевтичного вчення В.Дільтея (методологічний аспект)
Про
аналіз
овано проект трансформації засадничих положень історико-
філософської
науки В. Дільтея, зміст якого полягає у критичному перегляді гегелівської теорії історико-філософського процесу (як "анархії систем", можливість логічної схематизації). Обгрунтовано певні теоретичні положення, альтернативні неокантіанським і гегельянським історико-філософським концепціям. Розглянуто розбіжності між кумулятивними моделями історико-філософського процесу, тлумаченням мети та завдань історико-філософського дослідження, місця історії філософії в системі наук В. Дільтея та Г.В.Ф. Гегеля. Висвітлено
історико-філософський
зміст філософського-герменевтичного вчення В. Дільтея. Про
аналіз
овано умови формування історико-філософських ідей, теоретичні та методологічні проблеми історико-
філософської
науки в інтерпретації німецького філософа, його внесок до світової історико-
філософської
науки. Розглянуто розвинуті В. Дільтеєм ідеї як важливий крок на шляху становлення європейської історико-
філософської
науки XX ст., встановлено їх теоретичну цінність для подальшого розвитку вітчизняної історії філософії.
-
Проблема людини у філософській культурі Київської Русі
На підставі результатів історико-філософського
аналіз
у екзистенціалів києво-руської християнської
культури
виявлено коло умонастроїв, які дозволяють зробити висновок про необхідність доповнення наявного підходу щодо середньовічного типу особистості як корпоративно визначеного. Доведено, що характером християнського світогляду та специфікою його функціонування у філософській культурі
Київської
Русі закладено підвалини для формування особистісної свідомості та начала, які відображені у ряді літературно-філософських пам'яток даної епохи. Зазначено, що дані положення екстраполюються на текст, який раніше не залучався до складу джерелознавчої бази
філософської
культури
Київської
Русі (так званий "Раскольничий манускрипт", відкритий В.М.Татищевим, виписи з якого значно доповнюють текст Іпатіїського літопису).
-
Київська академічна філософія ХІХ - початку ХХ ст. і становлення історико-філософської науки в Україні
Здійснено цілісне дослідження історико-
філософської
спадщини філософів
Київської
духовної академії та Університету Св.Володимира. Визначено поняття та функції академічної філософії. Висвітлено специфіку та основні етапи становлення академічної філософії у київській регіональній субкультурі. З'ясовано особливості розвитку академічної філософії у Києві періоду ХІХ - початку ХХ ст. Про
аналіз
овано функціонування історико-філософського знання в київській духовно-академічній та університетській традиції. Розглянуто науково значущі результати історико-філософських студій київських академічних філософів зазначеної доби, що сприяли становленню вітчизняної історико-
філософської
науки як самостійної дисципліни.
-
Міста і будівлі Київської Русі
1. Архітектура
Київської
Русі. 3
2. Дерев‘яні споруди в містах
Київської
Русі. 4
3. Перші кам‘яні будівлі. 5
4. "Місто Ярослава" у Києві. 7
5. Монументальні будівлі
Київської
Русі. 9
Використана література 13
-
Міста і будівлі Київської Русі
1. Архітектура
Київської
Русі. 3
2. Дерев‘яні споруди в містах
Київської
Русі. 4
3. Перші кам‘яні будівлі. 5
4. "Місто Ярослава" у Києві. 7
5. Монументальні будівлі
Київської
Русі. 9
Використана література 13
-
Рефлексія метафізики держави І.Канта (історико-філософський аспект)
Здійснено комплексний
історико-філософський
аналіз
рефлексії ідеальної держави І.Канта. Розглянуто теоретичні, методологічні й онтологічні розробки видатного німецького вченого у контексті європейської
філософської
традиції, що дало змогу представити його вчення в історико-філософській та культурно-соціальній перспективах. Відзначено, що предметним полем полеміки онтологічного виміру та теоретико-методологічного
аналіз
у бачення ідеї державності І.Канта є онто-гносеологічний внесок
філософської
культури
Нового часу й епохи Просвітництва - Ж.-Ж.Руссо, Т.Гоббса, Ш.Л.Монтеск'є, Дж.Локка, Г.Лейбніца - з якими він вступав у імпліцитну полеміку. З використанням критичного підходу висвітлено проблематику засадничих соціально-культурних і філософсько-правових ідей державної влади та державного управління у контексті проблем свободи та необхідності, природи та
культури
, влади та свавілля, справедливості та закону. Проведено розмежування даної проблематики за двома основними рівнями: особистісним (людина - громадянин) та супільним (громадянське суспільство).
-
Джерела української філософської культури. Особливості типу української філософської парадигми
1. Джерела української
філософської
культури
. Особливості типу української
філософської
парадигми 2
2. Становлення християнського світогляду на Русі. Довір’я. Філософія Києво-Руської держави (Х-ХІІ ст) 5
3. Становлення українського неоплатонізму ХІV-XVI ст. (агіографія, ісихазм, ареопагітизм) 11
Список використаної літератури 18
-
Перші загальнодержавні культи святих Климента і Миколая та їх відтворення у пам'ятках історії і культури Київської Русі
Дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним релігієзнавчим дослідженням патрональних культів святих Климента і Миколая в контексті їх ролі в давньоруському церковному і культурному житті, впливу київської традиції на формування загальнодержавного й регіонального шанування святителів в межах
Київської
Русі. Феномен названих культів висвітлено як видатне явище українського духовного життя, відображеного у давньоруських пам'ятках історії і
культури
.
-
Іконоборські ідеї в духовному житті Київської Русі та Московської держави: релігієзнавчий аспект
Досліджено явище іконоборства у духовному житті
Київської
Русі та Московської держави. Розглянуто витоки, особливості розвитку та поширення іконоборських ідей на Русі. Зазначено - до головних причин, що сприяли формуванню іконоборських уявлень, належать впливи тих учень, особливо єретичних, які містили іконоборські ідеї. Розглянуто
аспект
засилля обрядовір'я та фанатичні зловживання стосовно ікон, зростання власного вільнодумства, а також нерозуміння богословського вчення про ікони. Здійснено релігієзнавчий
аналіз
іконоборських акцій і встановлено, що дії іконоборців у період
Київської
Русі синкретизувалися з місцевими віруваннями та носили здебільшого побутовий практичний характер (спалення, порубка, відщіпування, розбивання, перевертання "догори ногами" ікон). Згодом практичне іконоборство набуло більш фанатичних розмірів, мало прояв в антицерковних виступах єретиків Московської держави (XIV - XVI с.). Значну увагу приділено еволюційному характеру явища іконоборства на Русі з моменту християнізації до виникнення перших єритичних рухів стригольників і жидовілих. Установлено, що аргументація іконоборства на Русі щодо критики ними іконошанування є подібною до попередніх і сучасних іконоборських рухів, наприклад: посилання на старозавітну заборону ідолопоклонства; використання суперечливих моментів з тексту Нового Заповіту в іконоборській інтерпретації; ототожнення понять "поклоніння" та "шанування"; заперечення, взаємопов'язані з догматом про дві природи Боголюдини Христа; критичне ставлення до феномену чудотворної ікони; заперечення шанування хреста, святих мощів, чернецтва.