Досліджено теоретичні та практичні проблеми співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства в сучасній Україні . Проаналізовано генезу та розвиток політико-правових концепцій, пов'язаних із загальним становищем громадянського суспільства . Розглянуто у ретроспективі становлення феномену правової держави . Обгрунтовано та сформульовано актуальні напрями побудови соціальної правової держави і громадянського суспільства . Розглянуто ознаки соціальної правової держави за умов сучасної України.

Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення механізмів взаємодії влади та ЗМІ у контексті становлення громадянського суспільства в Україні . Досліджено сучасні наукові концепції функціонування мас-медіа та визначено можливості ЗМІ як контрольного ресурсу громадянського суспільства в Україні . Проаналізовано шляхи підвищення соціальної відповідальності української преси. Досліджено проблеми доступу до інформації у контексті збереження права громадян України на приватне життя. Узагальнено існуючий досвід взаємодії органів влади та мас-медіа у контексті зміцнення інституцій громадянського суспільства . Визначено перспективи використання новітніх інформаційно-комунікативних технологій у контексті підвищення ефективності державної інформаційної політики. Запропоновано напрями удосконалення механізмів взаємодії органів влади та ЗМІ як інституту громадянського суспільства .

Досліджено механізм правової взаємодії громадянського суспільства і держави на пострадянських територіях. Обгрунтовано доцільність теоретичної моделі оптимізації даного механізму через інститут добровільних об'єднань громадян (ІДОГ) і шляхи удосконалення правової бази його функціонування. Визначено принципи правової взаємодії держави та громадянського суспільства , де державний контроль урівноважується громадським.

Вперше сформульовано визначення поняття пенітенціарної функції держави як напрямок діяльності, спрямованої на забезпечення виконання кримінальних покарань, пов'язаних з ізоляцією засуджених від суспільства , та створення умов для їх каяття, виправлення та ресоціалізації. Доведено, що пенітенціарна функція об'єктивно існує у системі функцій демократичної правової держави та реалізується у межах кримінально-виконавчих правовідносин. Встановлено необхідність обов'язкової участі інститутів громадянського суспільства у процесі формування пенітенціарної політики держави , наведено їх класифікацію та уточнено напрямки діяльності. Обгрунтовано доцільність введення в Україні інституту тюремних священників. Визначено можливі форми участі інститутів громадянського суспільства у процесі соціальної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань. Наведено рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства у сфері реалізації пенітенціарної функції держави .

Комплексно досліджено проблему впливу інституціоналізації громадянського суспільства на успішність раціоналізації державної бюрократії. Наведено систему впливу інститутів (організацій) та інституцій (норм) громадянського суспільства на раціоналізацію бюрократії, складовими якої є політичні, правові, соціокультурні впливи громадянського суспільства на апарат держави . У процесі аналізу підходів до розуміння інституціоналізації громадянського суспільства уточнено її значення для покращання функціонування державної бюрократії. Розглянуто проблему взаємодії державної бюрократії та громадянського суспільства в Україні .

Проаналізовано особливості взаємодії політичних партій та органів місцевого самоврядування, визначено й обгрунтовано основні напрями та механізми її оптимізації за умов формування громадянського суспільства в Україні . На підставі використання системного підходу досліджено процеси інституціоналізації органів місцевого самоврядування та їх взаємодії з суб'єктами громадянського суспільства як механізму державного управління. Вивчено й узагальнено позитивний досвід співпраці державної влади та політичних партій на всіх рівнях державного управління та в місцевому самоврядуванні країн розвиненої демократії й постсоціалістичних держав Європи, визначено напрями його впровадження в Україні . Обгрунтовано теоретико-методологічні підходи та наведено практичні рекомендації щодо організації механізмів взаємодії політичних партій та органів місцевого самоврядування у процесі становлення громадянського суспільства в Україні .

Державно-правові засади громадянського суспільства : Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 [Електронний ресурс] / Н.В. Філик; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2004. — 19 с. — укp.
Сформульовано визначення поняття "державно-правові засади громадянського суспільства " та обгрунтовано їх структуру. Згідно з виявленими критеріями вперше класифіковано державно-правові засади громадянського суспільства та виділено їх основні функції. Запропоновано періодизацію процесу становлення та розвитку ідеї громадянського суспільства у вітчизняній і зарубіжній філософській і політико-правовій думці. Досліджено еволюційні зміни у визначенні основних державно-правових принципів залежно від ступеня зрілості громадянського суспільства та проаналізовано стан правового забезпечення формування його основних інститутів. Виявлено недосконалість правового регулювання у сфері економічного розвитку, внаслідок якої неможливе утворення "середнього класу" як основи громадянського суспільства . Вперше здійснено класифікацію його інститутів. Обгрунтовано необхідність подальшого удосконалення конституційного законодавства як правової бази громадянського суспільства шляхом закріплення норм щодо поняття та визначення основних характеристик діяльності його інститутів та їх взаємодії з державними органами влади.

Досліджено розвиток теорії громадянського суспільства та підходи до структуризації його політичного простору в світовій та вітчизняній політичній думці. Запропоновано періодизацію етапів становлення громадянського суспільства в перехідний період. Відмічено, що порушення балансу між процесами становлення громадянського суспільства та розвитку інститутів держави має негативні наслідки для утвердження демократії в Україні . Визначено існування зв'язку між ступенем розвитку громадянського суспільства , способом інтеракції його діячів і держави та типом політичної структуризації. Доведено, що становлення громадянського суспільства - процес еволюціний, певний етап розвитку соціуму, зумовлений не лише економічними, а й соціокультурними чинниками. Розкрито значення та місце громадянського суспільства та його політичних структур у забезпеченні сталого демократичного поступу та утвердженні загальноцивілізаційних цінностей.

Розроблено та теоретично обгрунтовано нові методологічні підходи та механізми державного управління, спрямовані на оптимізацію взаємодії державної влади та громадянського суспільства , узагальнено існуючі тенденції демократизації їх відносин. Виявлено зміни змісту і функцій державного управління, що відбуваються в даному контексті. Розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення системи та технологій державного управління в Україні . З'ясовано, що динамічний підхід до системи державного управління передбачає багатовекторність прийнятих рішень, їх оптимізацію і мотиваційну ефективність. Сформовано новий інфраструктурний підхід щодо організації взаємодії державної влади та громадянського суспільства в Україні , який забезпечує найбільш ефективну реалізацію їх відносин.