Розглянуто екологічні особливості гирлових ділянок річок, прилеглих територій пригирлового узмор'я північно-західної частини Чорного моря, що дозволило вивчити міжливість різних показників з віддаленням від гирла річки. Використано ГІС-технології з метою виявлення кореляційних зв'язків у розподілі забруднюючих речовин на різних горизонтах у воді, дні та донних відкладеннях, що дає можливість оцінити додаткові джерела забруднення морського середовища. Розроблено математичну модель розповсюдження нафтопродуктів у поверхневому шарі пригирлових зон північно-західної частини Чорного моря. Проведено кількісну оцінку виносу окремих забруднюючих речовин з річковим стоком. Визначено найважливіші показники якості морського середовища в окремих пригирлових зонах і наведено їх порівняльну характеристику. Досліджено найбільш екологічно небезпечні пригирлові зони північно-західної частини Чорного моря.

         Описано основні антропогенні джерела забруднення морського середовища дослідженого регіону - акваторії північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ). ?изначено регіональні можливості у зменшенні евтрофікації вод акваторії. На підставі даних багаторічного екологічного моніторингу охарактеризовано гідрохімічний режим вод дослідженої акваторії, проведено інтегральне оцінювання їх екологічного стану та з'ясовано ступінь евтрафування морського середовища (з використанням індексу E-TRIX). Шляхом математичного моделювання оцінено внесок берегових антропогенних джерел і річкового стоку у забруднення всієї ПЗЧМ з урахуванням різного ступеня їх гідродинамічного розводження. Одержано оцінки просторово-часових масштабів забруднення вод прибережної зони міста зливовими стоками. Розроблено рекомендації щодо мінімізації збитку, спричиненого береговими антропогенними джерелами ресурсам морського середовища регіону.

         На основі матеріалу, зібраного майже за 20-ти річний період (більше, ніж 2740 кількісних проб) у різних районах південно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ) проведено ретроспективний аналіз вивченості та біологічного різноманіття вільноіснуючих нематод у ПЗЧМ за минуле сторіччя, розглянуто 90 видів. Для інтерстиціалі піщаних пляжів - типового екотону моря - вперше досліджено 41 вид нематод і показано їх роль як компонента інтерстиціальної мейофауни піщаного контуру моря (псевдо- та супраліторалі). Найбільш різноманітно представлено ряд Enoplida (19 видів), Monhysterida (13 видів), (Chromadorida (8 видів). Вивчено просторово-часові показники чисельності та біомаси нематод субліторалі ПЗЧМ, деяких її заток (Одеської, Жебриянської бухти) та Причорноморських лиманів (Григорівський, Сухий). Показано їх роль у мейобентосі. Описано особливості кількісного розподілу нематод залежно від сезонів, типів субстрату та глибини. Виявлено основні тенденції розвитку нематод ПЗЧМ за умов евтрофування. Встановлено, що завдяки збільшенню антропогенного навантаження на екосистему ПЗЧМ скорочується число домінуючих видів з 3 - 4 до 1 - 2. Зазначено, що в евтрофних районах набувають розвитку види з малими розмірами тіла (1 - 2 мм) і спроможністю існування в зонах з низьким вмістом кисню.

         На основі багаторічних даних досліджень (1948 - 2000 рр.) гирлової області Дунаю встановлено етапи евтрофування його вод. Показано, що на сучасному етапі в стоці біогенних речовин Дунаю співвідношення головних біогенних елементів - азоту та фосфору, встановлені для збалансованих водних екосистем, дуже порушені зростанням органічних сполук азоту антропогенного походження. На основі даних гідроекологічного моніторингу встановлено, що плавні дельти, незважаючи на різку антропогенну дію, ще продовжують виконувати функції природного біофільтра. Описано процеси, що протікають в зоні змішання річкових та морських вод на гідрогеологічній межі "річка - море" в гирловій зоні Дунаю. Встановлено, що опосередковано через розвиток продукційних процесів стік біогенних речовин Дунаю став причиною формування на узмор'ї донних відкладень, які в даний час є істотним додатковим джерелом евтрофування вод північно-західної частини моря. Оцінено сучасне надходження сполук азоту й фосфору з природних і антропогенних джерел у північно-західну частину Чорного моря - стоків річок (Дунай, Дніпро і Дністер), з атмосферними опадами, а також донних відкладень та комунальних стоків міст. Вказано, що стік біогенних речовин та сполук азоту річки Дунай є їх головним постачальником в північно-західну частину Чорного моря.

         На підставі досліджень 1995 - 2002 рр. виявлено видову різноманітність і розподіл морських кліщів у північно-західній частині Чорного моря (ПЗЧМ). Оцінено внесок таксоцену кліщів у формування поселень мейобентосу цього району моря. Проведено ретроспективний аналіз вивченості морських кліщів Чорного моря та Світового океану. Установлено, що морські кліщі ПЗЧМ представлені 18-а видами (11-а родами). Відзначено зміни у фауні та кількісних показниках морських кліщів різних біотопів і біоценозів ПЗЧМ унаслідок антропогенного евтрофування вод та інтенсивного засвоєння людиною берегової зони: з 29-ти видів, раніше зафіксованих у ПЗЧМ, у даний час відзначено 18, в Одеській затоці та суміжних акваторіях, включаючи інтерстиціаль краєвих біотопів, 12 видів з 17-ти наведених раніше. Описано життєві цикли деяких масових видів Halacaridae, які мешкають в ПЗЧМ, і виявлено морфологічні адаптації кліщів до особливостей біотопу та способу життя. Складено уточнений список видів (Halacaridae : Acari) Чорного моря - 41 вид (15 родів) і ПЗЧМ - 23 види (12 родів). Проведено фауністичне порівняння Чорного, Середземного, Балтійського морів і Атлантики, яке дає змогу прослідкувати етапи заселення цією групою мейобентосу Чорноморського басейну.

         Вивчено закономірності формування флори водоростей-макрофітів і вищих водних рослин у лиманах і морських акваторіях північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ). Уперше для українського узбережжя даного моря виявлено три нових види водоростей-макрофітів, а саме: Enteromorpha kylini Bliding, Cladophora hutchinsii (Dillw.) Kutz і Vaucheria hamata (Vauch.) DC, а для ПЗЧМ - 9 видів. Зазначено 65 нових місцезнаходжень для 58-ми видів водоростей-макрофітів. Доповнено діагнози 16-ти нових та рідкісних макроскопічних водоростей району дослідження. Уперше дані про видовий склад водоростей-макрофітів та вищих водних рослин відповідних акваторій зареєстровано у Літописах природи трьох заповідних об'єктів Чорного моря. Створено кадастр водоростей-макрофітів Одещини. Проаналізовано взаємозв'язок альгофлори Чорного моря з флорами суміжних морів, а саме: Каспійського, Азовського та Середземного. Установлено, що у ПЗЧМ більша частина видів водоростей є арктотретичною за походженням і має високу спорідненість з сучасною флорою Атлантичного узбережжя Європи, проте 20 % видів району дослідження належить до субтропічного середньоморського елементу флори. Виявлено, що фізико-географічні та гідролого-гідрохімічні умови ПЗЧМ визначають певні закономірності розвитку макрофітобентосу. З'ясовано, що за напрямком з півдня на північ зростає кількість однорічних і сезонних зимових видів водоростей, збільшується відносна доля рідкісних і полісапробних видів. У донних фітоценозах посилюється роль зелених водоростей, але послаблюється - бурих і червоних. Показано, що під впливом різного роду забруднень погіршується фізіологічний стан водоростей, що є однією з основних причин скорочення видового складу макрофітів. Запропоновано водоростеві екстракти, які мають рістстимулювальну (для рослин), імуномодулювальну, седативну, бактерицидну та гепатопротекторну дію. Висвітлено результати досліджень щодо флори водоростей-макрофітів і вищих водних рослин району дослідження (265 видів).

         Охарактеризовано сучасний видовий склад вищих морських грибів прибережної зони моря і лиманів північно-західного регіону Чорного моря (ПЗРЧМ). Виявлено 77 видів грибів, з них 12 вперше зареєстровано у Чорному морі. Вперше за видовим складом грибів визначено подібність акваторій ПЗРЧМ. Одержано дані про кількісний розвиток грибів у воді та донних відкладеннях. Виявлено домінування облігатно морських грибів у донних відкладеннях і на целюлозомістких субстратах, факультативно морських - у водній товщі. Вперше у водній товщі акваторій ПЗРЧМ визначено кількість видів, щільність спор і сумарну частоту поширення потенційно патогенних (опортуністичних) видів грибів. Одержано докази збереження життєздатності пропагул грибів після перебування їх у донних відкладеннях сірководневої батіалі Чорного моря.

         Досліджено регіональні особливості основних гідрологічних характеритик Одеського регіону північно-західної частини Чорного моря: просторово-часову мінливість термохалінної структури та циркуляції вод, міжрічну та внутрішньовікову мінливость температури та солоності води. Використано матеріали багаторічних експедиційних досліджень акваторії Одеського філіалу Інституту біології південних морів, дані рейдових спостережень за течіями станції Одеса-порт, а також багаторічні ряди вимірів температури та солоності води на станціях Одеса-порт і Геофізичної лабораторії Одеського державного екологічного університету. Надано характеристику термохалінної структури акваторії та її сезонної мінливості. Визначено гідрологічні сезони. Виявлено особливості загальної циркуляції вод. Здійснено модельні розрахунки вітрової циркуляції для постійних вітрів різних напрямків та імітаційні розрахунки у разі їх зміни у період природного синоптичного циклу проходження циклону із заходу на схід. На базі реальних полів температури та солоності води проведено модельні розрахунки термохалінної циркуляції та показано їх сезонні особливості. Виявлено періоди міжрічної та внутрішньовікової мінливості температури та солоності води, обумовлені коливаннями сонячної активності, стоку річок та опадів.

         Вперше на підставі аналізу даних спостережень за останні 25 років комплексно оцінено стан і напрямок розвитку берегів абразійного та абразійно-зсувного типів. З використанням статистичних методів встановлено зв'язок між показниками абразійних і зсувних процесів (АЗП), а також причинно-наслідкові зв'язки між процесами та клімато-гідрологічними чинниками, які обумовлюють режим їх розвитку. Вперше побудовано кількісні та якісні моделі розвитку типових ділянок північно-західного узбережжя Чорного моря. Розвинуто методику типізації абразійних та абразійно-зсувних берегів та інженерно-геологічне районування узбережжя. Надано характеристику типових ділянок - природних аналогів, які достовірно представляють типи берегів, виділених в результаті інженерно-геологічного районування. Удосконалено функціональні структурні моделі систем "абразійний берег" та "абразійно-зсувний берег". З урахуванням мінливості клімато-гідрологічних чинників виконано прогноз розвитку абразійних та абразійно-зсувних берегів.