Визначено передумови розвитку житлової забудови 1930-х рр. у Києві (район "Липки"), основні етапи забудови, фактори, які впливають на містобудівні та архітектурно-типологічні особливості забудови кварталів (середина XVIII - початок XX ст.). Виявлено особливості та принципи архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 1930-х рр., які зумовлюють їх визначення як ансамбль. Запропоновано концептуальні пропозиції щодо посилення ансамблевих рис житлової архітектури в районі та рекомендації стосовно використання принципів архітектурно-планувальних рішень житлових будинків у сучасній практиці проектування. Запропоновано семантико-етимологічну експериментально-прогностичну концепцію утворення сучасного житлового будинку - вернакуляру на підставі поєднання географічно-етнографічних особливостей забудови та виявлених принципів архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 1930-х рр. - "вернакулярної архітектури".

         Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний довід у проектуванні та будівництві сільського садибного житла. Розглянуто чинники, які мають вплив на формування садибної житлової забудови. Визначено вплив святково-обрядових чинників на планувальну структуру садиби та будинку. Виявлено історичні закономірності та традиції влаштування житла у селах Західого Поділля та визначено доцільність і напрями використання їх у сучасній практиці будівництва. Висвітлено сучасні принципи формування розвитку архітектурно-планувальних рішень. Удосконалено класифікацію садиб. Розглянуто функціональні зони садиби та будинку. Розроблено типологію садиб залежно від характеру ведення трудової діяльності. Рекомендовано мінімальну ширину садиби 28 - 30 м. Запропоновано шляхи вирішення житлової проблеми у селах Західного Поділля.

         Розглянуто питання формування архітектурного середовища центрів реабілітації, які забезпечують можливість медичної, професійної та соціальної реабілітації інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату. Висвітлено медико-соціальні аспекти інвалідності, історію виникнення та розвитку спеціалізованих установ для інвалідів, соціальну політику держави та нормативну базу проектування архітектурного середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями. Проведено типологічний аналіз діяльності установ, що забезпечують реабілітацію інвалідів та розроблено класифікацію центрів реабілтації. Досліджено особливості організації процесу реабілітації інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату, визначено антропометричні та психофізіологічні особливості реабілітантів. Наведено результати опитувань, натурних спостережень та аналізу проектних рішень. Розроблено концептуальну модель центру комплексної реабілітації інвалідів. Обгрунтовано систему принципів, наукових рекомендацій та практичних засобів щодо формування архітектурного середовища центрів комплексної реабілітації інвалідів. Визначено напрями та принципи його організації, розроблено ергономічні прийоми та засоби формування архітектурного середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями. Висвітлено проблеми створення безбар'єрного архітектурного середовища міста, показано роль дизайну в організації комфортного середовища життєдіяльності інвалідів. Наведено оцінку соціально-економічної ефективності реалізації ергономічних принципів формування архітектурного середовища реабілітаційних центрів.

         Розглянуто питання об'ємно-планувальних і конструктивних рішень каркасно-монолітних багатоповерхових житлових будинків із стінами підвищеного теплозбереження. Зроблено висновки, що будівництво сучасного житла є складною багатофункціональною задачею, яка включає нестандартні методи проектування будівель, впровадження архітектурно-планувальних новацій і сучасних методів розрахунку конструкцій та інженерного обладнання, вирішення екологічних проблем та урахування підвищених вимог будівельної фізики,освоєння новітніх технологій з впровадженням у будівництво сучасних та ефективних будівельних матеріалів.

         Розглянуто поетапний розвиток об'єктів, що експонують витвори образотворчого мистецтва. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід проектування і будівництва виставкових будівель образотворчого мистецтва. Висвітлено соціально-культурні умови, економічні, технічні та художньо-естетичні чинники розвитку центрів образотворчого мистецтва. Проаналізовано містобудівні особливості розміщення центру образотворчого мистецтва. Узагальнено сучасні розробки в області методів та умов експонування предметів образотворчого мистецтва. Описано типи та функціонально-планувальні моделі зі складом і угрупуванням приміщень. Визначено принципи та прийоми архітектурно-композиційної організації будівель центрів образотворчого мистецтва, прийоми містобудівного формування центрів образотворчого мистецтва, а також особливості пристосування будівель різного призначення під музеї та центри образотворчого мистецтва.

         Обгрунтовано, розроблено та впроваджено систему психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків. Проаналізовано теоретичні підходи та сформульовано психолого-педагогічні принципи побудови концептуальної моделі системи психолого-педагогічного захисту, яка містить певні компоненти, а саме: концептуальний (теоретичне уявлення про психолого-педагогічний захист дітей і підлітків за ситуації соціальної занедбаності), діагностичний (виявлення їх соціальної занедбаності й особистісної проблематики дітей та підлітків за допомогою психодіагностичного комплексу), практичний (програма поетапного захисту зовнішнього та внутрішнього світу людини з покращенням її особистісних динамічних і змістових показників розвитку), професійно-методичний (активація здібностей особистості фахівців до роботи з соціально занедбаними дітьми та підлітками). Виконання комплексної поетапної програми стосовно кожної дитини сприяє позитивній динаміці щодо зниження рівня прояву показників соціальної занедбаності, підвищення рівня соціально-психологічної адаптації, покращення соціальних умінь і навичок, поліпшення значень показників особистісної тривожності, міжособистісних взаємин.

         Проаналізовано історію виникнення та досвід проектування, будівництва й експлуатації комплексних закладів професійно-трудової реабілітації інвалідів. Опрацьовано результати опитувань, натурних спостережень та аналізу проектних рішень. Сформовано новий тип громадського закладу соціального, реабілітаційного та навчально-трудового призначення з дотриманням умов безбар'єрного простору. Розроблено базові принципи формування центрів професійно-трудової реабілітації, якими є: доступність планувальної структури для інвалідів, комплексність функціональних процесів, трансформація приміщень, комфортність об'ємно-планувального рішення. Виявлено основні функціональні зони центрів: вхідну, реабілітаційну, фізкультурно-оздоровчу, відпочинку та господарську. Запропоновано модель розташування центрів професійно-трудової реабілітації за умов житлового середовища, визначено їх нормативну величину з розрахунку 1 місце в центрі на 1000 осіб. Розроблено номенклатурний ряд реабілітаційних центрів місткістю 50, 100 - 200, 100 - 1 000 місць. Визначено особливості проектування центрів професійно-трудової реабілітації.

         Викладено основні залежності та взаємозв'язки між функціонально-планувальними показниками та ефективністю використання міських земель за умов реформування системи землекористування в містах. Проаналізовано великі зони міста та окремі ділянки, а також порівняно історичну та сучасну забудови. Розкрито та проаналізовано резерви підвищення ефективності використання відкритих просторів, які зосереджені у сфері проектування. Особливу увагу приділено зонам малоефективного використання території та аналізу архітектурно-планувальних причин їх виникнення.

         Розкрито актуальні питання створення соціального житлового фонду та розходження архітектурно-планувальної структури соціального та комерційного житла. Обгрунтовано гіпотезу щодо соціальної диференціації населення та забезпечення його відповідним житлом. Визначено базові принципи ахітектурно-планувальних рішень соціального та комерційного житла. Соціальне житло рекомендовано формувати згідно з визначеними принципами, головним з яких є принцип мінімізації, а для комерційного житла - принцип оптимізації. Розроблено номенклатуру житлових будинків двох рівнів комфорту за типологічними ознаками, орієнтацією, поверховістю. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення архітектурно-типологічних ознак соціального та комерційного житла за місцем розташування, характером житлової забудови та розвитку по вертикалі, об'ємно-просторовою структурою. Розроблено пропозиції за формулою заселення квартир для соціального та комерційного житла, визначено розрахункову площу на одну людину для соціального та комерційного житла. Наведено рекомендації щодо формування архітектурно-планувальних рішень соціального та комерційного житла оптимального та підвищеного рівнів комфорту.