Розкрито молекулярні механізми біологічної дії нових груп синтетичних поверхнево-активних речовин (азотвмісних імідазолінів, фосфоровмісних детергенів, неонолів) в організмі теплокровних тварин і людини. Обгрунтовано методи діагностики вільнорадикальної патології та методів прогнозування небезпечності сполук даного класу для людини. З'ясовано, що поверхнево-активні речовини є мембранотоксичними сполуками. Встановлено, що неспрятливий ефект детергентів-ксенобіотиків реалізується за участю механізмів порушення стабільності та функціонування активності мембран, посилення генерації вільних радикалів, активації перекисного окиснення ліпідів, розвитку окиснювального стресу. Доведено вплив поверхнево-активних речовин на системи біотрансформації ксенобіотиків, окиснювально-відновні процеси, механізми трансмембранного переносу, ультраструктуру органів. Наведено дані про зміни системи нейроендокринної регуляції, нейротрансмітерних процесів за регулярного надходження до організму синтетичних детергентів.

         Проведено експериментальне дослідження закономірностей адсорбції біорезистентних поверхнево-активних речовин (ПАР) активованим вугіллям різної пористої структури з метою обгрунтування ефективних методів вилучення ПАР з водних систем. Встановлено термодинамічні та дифузійні характеристики та проведено моделювання експериментальних результатів вилучення ПАР активним вугіллям (АВ) у рівновазі та кінетиці. Розглянуто особливості масопередачі ПАР з водних розчинів у ході адсорбції окремими зернами за умов максимальної турбулентності потоку й у нерухових шарах АВ у разі фільтрування. Доведено, що для досягнення ефективності та доцільності методу необхідно у ході організації динаміки адсорбції враховувати раціональну пористу структуру АВ та уповільнену кінетику вилучення масивних ПАР і розтягнутість зони масообміну. Показано, що у відсутності біоцидних реагентів адсорбційне вилучення резистентних ПАР шаром вуглецевого адсорбенту трансформується у біоадсорбційне. Проаналізовано можливості прогнозу результатів роботи шару АВ, на підставі даних ізотерм і кінетики адсорбції. Перевірено принципову можливість та ефективність екологічно безпечного мікробіологічного засобу відновлення адсорбційної ємності АВ від резистентних ПАР. Проаналізовано вплив на ефективність біорегенерації фізико-хімічних характеристик відпрацьованого АВ.

         На підставі результатів вивчення процесу формування та фіксації структури шкіри розроблено та впроваджено технологію її виробництва, що дає змогу одержати нові види шкір, здатних зберігати свої властивості після обробки розчином поверхнево-активної речовини (ПАР). Доведено, що фіксація реагуючих речовин пов'язана з поступовим руйнуванням кілець гексаметилентетраміну, а також з утворенням його сполук з ненасиченими складовими жирувальних композицій та барвниками на поверхні структурних елементів дерми, що забезпечує їх стійкість до дії розчинів ПАР. Зроблено висновок, що нова технологія дає змогу виключити забруднення навколишнього середовища органічними сполуками, застосовувати хімічні матеріали, виробництво яких організоване в Україні.

         Виявлено біорегуляторну стереотипію дії фізіологічно-активних речовин на термодинамічні та структурні характеристики мономолекулярних плівок Ленгмюра з фосфоліпідів з сироваткового альбуміну. Показано вплив модуляторів основних сигнальних систем клітини на значення параметрів моношарових плівок з фосфоліпідів і білків. На моношарах з дистеароїлфосфатидилхоліну виявлено мембранотропну активність деяких перспективних лікарських засобів. Створено ефективний комп'ютерний алгоритм для розділення речовин на класи за типом їх дії на функціональні ланки аденілатциклазної та Ca-залежної поліфосфоінозитидної сигнальних систем клітин, за допомогою якого спрогнозовано біорегуляторний стереотип нових лікарських засобів.

         Вивчено закономірності взаємодії клітин мікроводоростей за різним типом фоточутливих систем з речовинами природного та синтетичного походження - поверхнево-активними речовинами (ПАР), що у великих об'ємах попадають у водні екосистеми та внаслідок високої поверхневої активності негативно впливають на фотосинтезувальні організми. Як об'єкт дослідження використано популяції водоростей та цінні для промислового вирощування культури (представники родин Cyanophyta, Chlorophyta, Bacillariophyta, Rhodophyta), представлені активнорухливими формами та організмами фітопланктону, що пасивно зависають у воді. Досліджено зміни під впливом ПАР структури (зміни цитоплазматичних мембран, стан хлоропластів, ядер, мітохондрій, вакуолей) та фізіології клітин (інтенсивності росту та розмноження, швидкості руху, енергетичного потенціалу його здійснення, зміни об'ємів та площі поверхні поверхні внаслідок надходження води), особливості фотосинтезу, водного обміну та стійкості (динаміки вмісту хлорофілу a, потенційної фотосиснтетичної активності, зміни стану води та гідратації внітрішньоклітинних структур, процесів фотовицвітання хлорофілу у разі опромінення світлом, адаптаційного пристосування клітин до виживання за умов контакту з ПАР). Вперше розшифровано основні механізми впливу на клітини мікроводоростей 9-ти видів ПАР різної хімічної природи (катіон-, аніонактивних, неіоногенних та природних). Одержано стійкі до катіонактивних ПАР мутанти Anabaena РСС 7120 й доведено перспективу мутагенезу у виживанні організмів.

         Встановлено, що дезінтегрон-О руйнує оболонку вірусів грипу з усуненням основної частини глікопротеїдів, а отримані за його допомогою субвірусні продукти зберігають нативні властивості та можуть використовуватись для створення противірусних моноклональних антитіл різної специфічності. У дослідах in vitro охарактеризовано властивість катіонного детергента мірамістину інактивувати віруси імунодефіциту людини 1 типу. Зазначено, що мірамістин пригнічує інфекційність позаклітинного вірусу, а також знищує ВІЛ-інфіковані клітини у концентрації 100 мкг/мл і є одним з найбільш активних антисептиків з анти-ВІЛ властивостями. Досліджено вплив амфотерного детергента дезінтегрону-О на ВІЛ-1 інфіковані лімфобластоїдні клітини. Доведено, що дезінтегрон-О поступається мірамістину і не може бути рекомендований для профілактики ВІЛ-інфекції. Зазначено, що присутність у вірусовмісному матеріалі сироватки крові та сорбція ВІЛ-1 на тканину (батист) перешкоджають реалізації віруліцидної дії мірамістину. Проаналізовано концентраційні залежності ефектів. Вперше виявлено дію на ВІЛ-О та ад'ювантні властивості тритерпенових сапонів із кримського плюща Hedera taurica Carr (таурозидів). Розглянуто залежність вказаних характеристик від хімічної будови глікозидів. Встановлено: таурозиди збільшують гуморальну імунну відповідність на глікопротеїди ВІЛ-1,а таурозид I дозозалежно пригнічує репродукцію вірусу. Доведено, що дія ВІЛ-1 та ад'ювантні характеристики мурамілпептидів залежать від конфігурації їх аномерного центру. З'ясовано, що beta-бутил-МДП за імуноад'ювантними властивостями переважає фосфат алюмінію і не активує репродукцію ВІЛ-1 in vitro. Препарат можна віднести до кандидатів на роль безпечного ад'юванту для вакцин проти СНІДу.

         Обгрунтовано параметри ефективного ультразвукового руйнування граніту з використанням хімічно активних речовин як домішок до суспензії абразиву (за постійних інших параметрів). На підставі теоретичних та експериментальних досліджень проаналізовано ефективність використання синтетичного миючого засобу як суспензії абразиву. Визначено раціональні параметри даного руйнування граніту (ефективну концентрацію синтетичного миючого засобу в суспензії абразиву та ефективного діапазону температур суспензії) для покращання якості поверхні, підвищення продуктивності руйнування граніту та його стійкості у навколишньому середовищі. Встановлено доцільність застосування сілійорганічних речовин на кінцевому етапі ультразвукової обробки з метою підвищення водостійкості виробів із граніту в навколишньому середовищі. Удосконалено технологію даного руйнування граніту за допомогою використання хімічно активних речовин як домішок до суспензії абразиву.

         Вирішено проблему поліпшення показників роботи шахт за рахунок підвищення якості товарної продукції за одночасного зниження собівартості її видобутку та переробки. Розвинуто комплексний підхід, коли основні технологічні процеси є єдиною технологічною та організаційною сукупністю та досягненням загальносистемного ефекту, від якого залежать основні показники роботи шахти, що забезпечується диференційним вибором оптимальних прараметрів цих процесів і шляхом спільної реалізації регулятивних заходів у системі відробка блоків - переробка руди. Встановлено вплив кута падіння рудного тіла та кута орієнтації "плаваючої" стелини щодо горизонту на показники видобування руди. Експериментально доведено відбиття хвиль від межі розділу розвантаження та опорного тиску.

         Висвітлено проблему пошуку нових протимікробних сполук у рядах метинових похідних хінолінію. Проаналізовано протимікробну активність і ступінь впливу на стійкі до хіміотерапевтичних засобів форми збудників інфекційних і гнійно-запальних захворювань 92 нових хімічних сполук. Вивчено швидкість формування стійких варіантів метинхінолінів до грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Досліджено токсичність, ефекти кумуляції, подразнювальну й алергізувальну дії найбільш активних сполук. Розроблено математичну модель скринінгу біологічно активних речовин. За допомогою обчислювального експерименту здійснено прогноз активності/неактивності у рядах похідних хінолінію.