-
Церковнопарафіяльна освіта в Харківській єпархії (1799 - 1917 рр.)
Висвітлено історію виникнення, функціонування та діяльності церковнопарафіяльних шкіл Харківської
єпархії
, доведено їх вагомий внесок у поширення початкової освіти на Слобожанщині. Визначено умови співробітництва земських і церковних шкіл, основні періоди розвитку парафіяльної освіти, причини піднесення (1884 - 1904
рр.
) та занепаду (1905 -
1917
рр.
) церковних шкіл. Розглянуто зміст, форми і методи навчальної роботи в цих школах. Охарактеризовано навчально-методичні напрацювання церковних педагогів Харківської
єпархії
.
-
Преса православної церкви в Україні кінця ХІХ - початку ХХ століття: тематика і проблематика
Вивчено значну кількість бібліографічного та архівного матеріалу, а також укладено покажчик православної преси в Україні. Введено до наукового обігу оригінальні, маловідомі або забуті факти з історії журналістики. Обгрунтовано специфічні ознаки православної преси. Проведено сегментування преси православної церкви та її систематизацію за аудиторним принципом. Висвітлено загальну концепцію відображення історичних подій на шпальтах церковних часописів. Виявлено роль окремих особистостей - представників духівництва, філософів, публіцистів - до процесу становлення та розвитку преси православної церкви в тогочасному журналістському контексті. Встановлено залежності концепцій видань від позицій офіційної церкви. Визначено місце періодики православної церкви у журналістському процесі кінця XIX - початку XX ст.
-
Конфесійний та суспільний аспекти розвитку православної церкви в Україні 1875 - 1900 років
Комплексно досліджено стан, основні етапи та тенденції розвитку Російської
Православної
Церкви
(РПЦ) в Україні останньої чверті XIX ст. Проаналізовано особливості еволюції адміністративно-територіальної структури та системи управління православної церкви в Україні. Виявлено специфіку кадрового забезпечення
єпархії
, яке передбачало врахування націнального чинника, а саме: серед єпископату, середньої ланки управління (благочинній) і духовних навчальних закладів переважали етнічні росіяни або випускники академій і семінарій , які функціонували поза межами України. З'ясовано характер взаємодії православної церкви з іншими, зокрема, римо-католицькою та сектантськими конфесіями. Зроблено висновок про наростання міжконфесійного протистояння за умов збереження панівного статусу РПЦ і статусу "терпимих" і "нетерпимих" іноконфесійних організацій. Доведено, що під впливом ліберальних реформаційних процесів, наявних у суспільстві на етапі 1861 - 1874
рр.
, православна церква зазнала не лише внутрішніх змін ліберального (до початку 1880-х
рр.
і консервативного (до 1905 р.) спрямування, але й значно активізувала свою участь у суспільних і національних процесах, зокрема відбулось залучення православного духовенства до системи місцевого самоуправління, а також мала прояв його суперечлива реакція на процеси українського національного відродження.
-
Політика радянської влади щодо православної церкви в Україні в період НЕПу (1921 - 1928 рр.)
На підставі комплексного аналізу джерел і літератури зроблено спробу об'єктивно проаналізувати політику радянської влади щодо православної церкви в Україні у 1921 - 1928
рр.
З'ясовано ступінь дослідженості проблеми в історичній науці. Розглянуто процес формування та діяльності різного роду державних органів влади, що мали вирішувати церковні питання, досліджено їх повноваження та компетенцію. Визначено роль у реалізації церковної політики. Висвітлено державо-церковні відносини як складову частину політичної історії держави. Проаналізовано законодавчу базу радянського керівництва у царині релігії та церкви в Україні. Розглянуто процес становлення стосунків, що склалися між православною церквою та державою з приходом більшовиків до влади. З'ясовано їх специфіку у 1920-х
рр.
Визначено причини загострення конфлікту між владними структурами та церквою після вилучення церковних цінностей. Досліджено зміни в соціально-економічному становищі православної церкви в Україні.
-
Селянський рух в Харківській губернії (1917 - 1921 рр.)
Доведено, що невирішені проблеми у сфері аграрних відносин спричинили селянський рух і розгортання збройного громадянського конфлікту на Харківщині у
1917
- 1921
рр.
Порівняно ступінь активної участі у революційних подіях у даному регіоні різних соціальних груп населення. Обгрунтовано тезу, що у період Української революції
1917
- 1921
рр.
представники лівих політичних партій вживали поняття "куркуль" для визначення власників індивідуальних селянських господарств, які бажали зберегти приватну власність на землю й активно захищали свої економічні, політичні та національні права. Доведено, що невирешеність національного питання була одним з важливих чинників посилення селянського руху у
Харківській
губернії. Досліджено взаємозв'язок селянського повстанського руху сусідніх регіонів з селянським рухом у
Харківській
губернії та доведено, що найбільш впливовими та популярними серед сільського населення регіону було махновське і "уенерівське" повстанство. Розглянуто процес радикалізації селянського руху у
1917
- 1921
рр.
, висвітлено пасивні й активні, нелегальні та легальні форми боротьби селянства за свої економічні, політичні та національні інтереси. Узагальнено наслідки дослідженого селянського руху.
-
Історія Херсонської єпархії (1775 - 1918 рр.)
Досліджено організацію та
діяльність
Херсонської
єпархії
у 1775 - 1918
рр.
Розглянуто соціально-економічні та політичні передумови її створення, зміни у чисельності православного населення на Півдні України в останній третині ХVІІІ ст., що призвели до заснування 9 вересня 1775 р. Слов'янської та Херсонської єпархій, простежено її розвиток з кінця ХVІІІ до початку ХХ ст. Проаналізовано
діяльність
єпархіального духовенства в боротьбі з сектантством і розколом, утвердженні православ'я в регіоні, поширенні початкової освіти серед населення через церковно-приходські школи та школи грамотності. Висвітлено господарську
діяльність
монастирів і роль вищого керівництва
єпархії
- архієпископів у справі визначення майбутнього церкви краю та її розвитку. Акцентовано увагу на кризових явищах в православній церкві, які особливо проявились під час російської революції 1905 - 1907
рр.
та української національно-демократичної революції
1917
- 1918
рр.
-
Відродження української Автокефальної православної церкви (концепция архієпископа Іларіона)
Розглянуто принципи та основні положення щодо автокефалії Української
Православної
Церкви
архієпископа Іларіона.
-
Благодійна діяльність на Волині (1793 - 1917): історичний аспект
Комплексно досліджено доброчинну
діяльність
на Волині (1793 -
1917
рр.
). Висвітлено історичні та соціально-економічні передумови розвитку благодійництва, виникнення різних напрямків, форм і засобів доброчинної діяльності. На підставі аналізу й узагальнення архівних матеріалів, статистичних даних розкрито вплив політики держави на розвиток благодійництва у Волинській губернії. Відзначено, що у досліджений період відбувалась еволюція благодійної діяльності від релігійної до державної та громадської. Наголошено, що розвиток капіталістичних відносин спричинив пауперизацію частини населення, а також зростання активності добродійної допомоги цій категорії людей, створенню мережі філантропічних товариств і закладів. Доведено, що головними суб'єктами благодійництва була соціальна еліта - нащадки козацької старшини, дворяни, польські поміщики, знатні чиновники, купці, торгівці - представники різних національних меншин - евреїв, чехів, німців. З'ясовано вплив історинчих процесів, подій і явищ на еволюцію благодійництва у Волинській губернії.
-
Інституційний розкол православної церкви в Україні в умовах модернізації (XIX ст. - 30-ті рр. XX ст.)
На підставі структурного аналізу суспільних явищ і церковно-ієрархічних сил комплексно досліджено інституційний розкол православної церкви в Україні за умов модернізації XIX ст. - 1930-х
рр.
, його генезу та характер. З'ясовано роль глобальних факторів розколу та реформування церкви: світових цивілізаційних впливів, національної революції, комуністичної системи. Визначено зміст і суспільний резонанс модерних ідей на рівнях конфесійної структури. Установлено залежність динаміки розколу від політики держави й ідеології сил, задіяних у конфлікті. Пояснено поліваріантність і масштаби розколу. Поглиблено аналіз конфесій, які виникли внаслідок розколу, їх організаційного устрою й історичної долі.