ПЛАН
Вступ 3
1. Державна політика в сфері сім'ї та молоді 4
1.1. Організаційно-правове забезпечення реалізації молодіжної політики 4
1.2. Сучасний стан захисту прав сім’ї та молоді в Україні 5
2. Соціальний захист та пенсійне забезпечення 8
2.1. Організаційно-правові засади здійснення соціального захисту населення 8
2.2. Сучасний стан здійснення соціального захисту населення та пенсійного забезпечення 10
3. Охорона здоров’я 14
3.1. Правове забезпечення охорони здоров’я в Україні 14
3.2. Охорона здоров’я на сучасному етапі розвитку української держави 18
4. Політика розвитку освіти в сучасних умовах 21
Висновок 24
Список використаної літератури 25

Висвітлено історичні передумови та організаційно-правові засади створення охоронного апарату Української Держави 1918 р., визначено сутність охоронної концепції гетьмана П. Скоропадського та форми її нормативного забезпечення. Встановлено, що структурними елементами охоронної системи останнього українського гетьманату були підрозділи Державної варти МВС, воєнізована адміністрація та служба безпеки голови держави , центральні установи та територіальні військово-охоронні підрозділи, військові частини особливого призначення, охоронні установи та збройні сили міністерств фінансів, шляхів і земельних справ, судовий апарат і заклади виконання покарань, а також добровольчі охоронні формування. Доведено, що розгалужений гетьманський охоронний апарат створювався на підставі широкого використання російської імперської нормативної спадщини з урахуванням українських національних особливостей та історичного моменту. Неспроможність охоронної системи, збудованої П.Скоропадським забезпечити непохитність його влади зумовлена причинами не організаційного, а політичного характеру. Спростовано визначення державно-політичного режиму гетьмана як "диктаторського", "маріонеткового", а його охоронного апарату як "карального", "репресивного".

Висвітлено вплив на зовнішньополітичний курс Української Держави умов Брестського мирного договору та німецько-австрійської окупації. Проаналізовано формування концепції керівництва Гетьманату щодо стосунків з Українською Державою та правлячих кіл РРФСР. Досліджено ставлення до "російського питання" основних течій політичної еліти Української Держави. Розглянуто хід українсько-російських мирних переговорів та встановлення дипломатичних стосунків між обома сторонами, а також роль економічних і політико-ідеологічних факторів у розвитку переговорного процесу. Досліджено основні засади та форми відносин Української Держави з російськими нерадянськими територіальними утвореннями. Визначено рівень впливу міжнародних чинників на реалізацію Гетьманатом зовнішньої політики стосовно РРФСР. З'ясовано причини кардинальної зміни політичного курсу Української Держави на федеративну спілку з російськими монархічними колами та роль у цьому процесі П. Скоропадського.

Розкрито правовий статус органів виконавчої влади Української Держави 1918 р. і удосконалено їх класифікацію. Зроблено висновок, що міністерство Української Держави 1918 р. мало статус головного (провідного) органу виконавчої влади. Зазначено, що міністерство включало центральні та урядові органи виконавчої влади. Детально розглянуто процес формування та розвитку чотирнадцяти міністерств. Визначено їх завдання та повноваження. Проаналізовано штатно-посадові розписи та горизонтально-вертикальні відносини міністерств, департаментів, головних управлінь тощо. В системі виконавчої влади визначено місце Державної канцелярії, Державного контролю та головновповноваженого з управління та ліквідації інституцій та організацій військового часу Української Держави як центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. Розроблено форми, етапи та підходи стосовно становлення вищих і центральних органів виконавчої влади.

ПЛАН
Вступ 3
1. Організація соціального захисту населення 5
1.1. Організаційно-правові засади здійснення соціального захисту населення 5
1.2. Система органів соціального захисту населення 6
2. Державна політика у справах молоді 9
2.1. Засади і принципи державної молодіжної політики 9
2.2. Організаційно-правове забезпечення реалізації молодіжної політики 11
3. Сучасний стан проведення державної молодіжної політики в Україні 15
Висновок 24
Список викоританої літератури 25

Вступ 3
1. Проблеми стану здоров'я населення України та їх причини 5
2. Сучасний стан фінансування галузі 9
3. Аналіз напрямків державної підтримки системи охорони здоров'я країн ЄС 26
4. Стратегічні напрямки розвитку системи охорони здоров’я 37
Висновки 41
Література 44
Додаток А. Статистичні дані щодо фінансування охорони здоров’я в зарубіжних країнах 47
Додаток Б. Особливості фінансування сфери охорони здоров'я у країнах ЄС з системою соціального страхування 49

З позицій системного комплексного підходу досліджено методологічні засади реформування системи соціального захисту населення . Визначено поняття соціального захисту населення як складової соціальної політики держави у контексті побудови його на страхових засадах, у тісному зв'язку з видами, важкістю, частотою та кількістю страхових ризиків. Наведено напрямки та шляхи вдосконалення організаційно-правових аспектів механізму соціального захисту . Обгрунтовано необхідність відповідності програм соціального розвитку до територіально-виробничої специфіки регіонів. Запропоновано концептуальні основи та модель оптимізації ресурсозабезпечення соціального захисту , а також напрями забезпечення ефективності функціонування його системи.

Визначено сутність, мету та завдання загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. Обгрунтовано доцільність реформування системи охорони здоров'я України на базі впровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. Доведено необхідність прийняття Верховною Радою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування", систематизовано основні законодавчі проекти у даній сфері. Проаналізовано сучасні моделі медичного страхування та визначено шляхи його впровадження в Україні. Зазначено, що реформування вітчизняної системи охорони здоров'я на основі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування сприятиме реалізації соціальної політики держави у медичній галузі , підвищенню ефективності використання державних коштів та якості надання медичної допомоги населенню України.

Розкрито соціально-економічне значення соціального захисту у державі. З'ясовано основні проблеми фінансового забезпечення даного захисту населення . Проаналізовано чинну практику бюджетного фінансування соціального забезпечення, обгрунтовано недосконалість теоретичного опрацювання окремих напрямків обов'язкового державного соціального страхування та встановлено залежність середньої заробітньої плати від розміру ВВП. Запропоновано встановити єдиний методологічний підхід щодо затвердження однакового рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних категорій населення , які потребують соціального захисту , розроблено алгоритм цього показника. Розроблено основні напрямки удосконалення процедури формування недержавних фондів і визначено перспективи розвитку фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні.