Висвітлено питання історії та культури античної Феодосії. Вивчено особливості історичного розвитку, а також економічну, політичну та культурну роль міста та прилеглих до нього територій у Південно-Східному Криму в житті народів та держав Північного Понту й еллінського світу в цілому. Виділено три періоди, хронологічні межі яких збігаються з політичними подіями у історії Феодосії та її округів, що вплинули на долю регіону та всього Причорномор'я. Досліджено історію створення Феодосійського музею, формування його колекцій. Відображено багатогранну діяльність істориків, археологів, любителів старовини.

         Проаналізовано ландшафтні межі Південно-Східного Криму як специфічний тип геосистем. Виявлено їх ознаки, властивості, внутрішню структуру, морфометричні та морфологічні особливості. Складено розгорнуту класифікацію ландшафтних меж, використану як інструмент під час вивчення геосистем даного типу. Розроблено й апробовано підхід (комбіноване використання польових ландшафтних досліджень, дешифрування аерофотознімків і ГІС-технологій), за допомогою якого виявлено та картографовано граничні геосистеми, і який грунтується на кількісно визначеному ступені однорідності-неоднорідності ландшафтних виділів. Висвітлено пограничні ландшафтні ефекти та інформаційно-польову структуру досліджуваної території на топологічному та хорологічному рівнях. Визначено основні напрямки використання знань про ландшафтні межі для вирішення геоекологічних завдань.

         Описано сучасний стан та зміни протягом 1970 - 2006 рр. донної рослинності шельфу південно-східного Криму. Побудовано сукцесійні ряди фітоценозів. Показано, що протягом всього періоду спостережень біомаса макрофітобентосу зменшувалася внаслідок деградації бурих багаторічників Cystoseira crinita, C. barbata та Cladostephus verticillatus, водночас виявлено збільшення у 2 - 4 рази біомаси зелених водоростей Ulva rigida та Cladophora spp. та їх поширення на малі глибини. Проведено картографування донної рослинності Карадазького заповідника, описано 20 рослинних асоціацій, показано зміни їх складу та просторового розподілу. Виявлено витіснення цистозірової асоціації цистозірово-філофоровою. Описано три нові рослинні асоціації, в яких співдомінантами виступають зелені мезосапробні водорості. Показано значне зменшення біомаси та площі зростання фітоценозу морських трав роду Zostera. З'ясовано, що в процесі сукцесій відбулася заміна Z.marina вузьколистою формою Z.noltii на малих глибинах і утворення у межах єдиної зостерової асоціації двох монодомінантних глибинних поясів. Побудовано узагальнені схеми сукцесій цистозірових фітоценозів, фітоценозів сциофільного ярусу та фітоценозів м'яких грунтів у регіоні. Показано, що сукцесії донної рослинності південно-східного Криму мають характер алогенних деградаційних. Встановлено, що значне погіршення умов освітлення та евтрофікація акваторії є головними рушійними факторами сукцесій макрофітобеносу. Наведено анотований список макрофітів південно-східного Криму, який налічує 185 видів водоростей з 3-х відділів та 2 види квіткових рослин.

         На підставі вивчення значного масиву ліпної кераміки, із залученням усіх виданих, а також ще неопублікованих знахідок, висвітлюються етнокультурні процеси, що відбувалися у Північно-Західному, Центральному та Південно-Західному Криму протягом ІІІ ст. до н.е. - IV ст. н.е. Порівняльно-типологічний аналіз та культурно-хронологічна систематизація комплексу ліпної кераміки Криму показують, що він складається з однієї етнічно нейтральної групи та 15 різнорідних за походженням груп, які співвідносяться з тими чи іншими етнічними компонентами, що входили до складу мешканців півострова. Встановлено, що в Криму в різні часи жили скіфи, таври, сармати, меоти, носії зарубинецької культури, фракійці, германці та алани, а також населення, що з'явилось внаслідок міксації цих народів. В межах окремих хронологічних періодів простежено зміни в етнічному складі Криму, визначено час, динаміку та шляхи проникнення різних племен, а також характер взаємовідносин мігрантів з місцевим населенням.

         На підставі результатів вивчення наративних, епіграфічних, нумізматичних, антропологічних та археологічних джерел реконструйовано етнічну історію Криму в I тисячолітті до н. е. - першій половині I тисячоліття н. е. Досліджено етнічну історію таврів протягом усього часу її існування - від початку формування етносу до його асиміляції пізніми скіфами. Вивчено етнічну історію скіфів, сарматів, германців, аланів з того часу, коли ці народи мігрували до Кримського півострова. Вивчено етнічні процеси, що відбувалися внаслідок контактів зазначених народів між собою, а також з античними греками. Обговорено проблеми щодо етнічної належності кизил-кобинської культури, а також причини формування різних варіантів культури кочових скіфів. Розглянуто питання щодо спадкоємності пізньоскіфської культури від ранньоскіфської, а також часу з'явлення в Криму сарматів і проникнення до Криму алан і племен, які входили до готського племінного союзу.

         Проведено історико-філософський аналіз вчення німецьких містиків, зокрема, Хільдегарди Бінгенської, Катерини Сієнської, Й.Екхарта, Й.Таулера, Г.Сузо у контексті європейської ірраціоналістичної традиції. Розкрито сутність понять "містика", "містицизм", "містичний досвід". Реконструйовано та системно проаналізовано структуру духовного досвіду християнського Середньовіччя та умови формування відповідного світогляду. Доведено взаємозв'язок містичних традицій Античності та християнського Середньовіччя. Обгрунтовано значущість містичної традиції християнства у філософській спадщині середньовічної Європи. Встановлено спадкоємність основних концепцій християнських містиків, визначено їх місце у структурі філософського вчення Середньовіччя. Виокремлено та досліджено феномен жіночої містики як складової християнського духовного досвіду західноєвропейської філософії Середніх віків. Показано вплив жіночої християнської містики на розвиток німецької містичної спадщини Середньовіччя.

         Розглянуто процес розвитку української школи в Криму з середини XX до початку XXI ст. Проаналізовано проблеми формування теоретико-методологічних основ національної школи в Україні та Криму. Визначено внесок відомих вітчизняних педагогів дослідженого періоду в теорію та практику розбудови національної освіти в даному регіоні Криму. Розкрито суть і мету діяльності українських шкіл на сучасному етапі розвитку суспільства, основні протиріччя та принципи подальшого розвитку цієї освіти. Розглянуто проблеми підготовки та перепідготовки кадрів для роботи в українських школах зазначеного регіону. Розроблено концептуальні основи функціонування української національної школи в поліетнічному Криму.

         Розглянуто найхарактерніші іконографічні мотиви, пов'язані з космологічною тематикою, створені в період від появи ранньохристиянського мистецтва до кінця XVIII ст. Встановлено, що в ранні часи космос зображали відповідно до моделі, яка була прийнята християнством від античності. Його головною рисою була безпосередня залежність від Бога-Творця. На межі середньовіччя і Нового часу наступає перехід від метафори організму (живого космосу) до метафори механізму. З кінця XIV ст. конкурують між собою два способи опису і пояснення навколишнього світу - раціонально-науковий і гуманістичний, безпосередньо пов'язаний з мистецтвом. Кількість зображень космосу у мистецьких творах поступово зменшується. Функцію "об'єктивної" інформації, яка переважала у середньовічному мистецтві, змінюють суб'єктивні погляди та зростаючий пріоритет індивідуальності художника. У XVIII ст. відмова від зображення космосу в релігійному контексті співпадає з розповсюдженням теорії механіки І.Ньютона.

         Здійснено дослідження особливостей осмислення буття як категорії релігійної філософії пізнього західноєвропейського Середньовіччя. З'ясовано принципову новизну розуміння буття мислителями пізньої середньовічної західноєвропейської філософії у порівнянні з філософами античності. Розкрито теїстичну суть релігійно-філософської онтології пізнього західноєвропейского Середньовіччя, що полягає в основоположному статусі ідеї про зумовленість буття світу буттям Бога. Розглянуто основні форми її вияву (теоцентризм, визнання унікальності місця людини як Богодухвенної істоти та храму у структурі буття) та найважливіші характеристики (передусім - телеологічність). Проаналізовано найважливіші опозиції томістської й авероїстської концепцій буття як наріжних для середньовічно західноєвропейської релігійної філософії. Показано онтологічне значення відмінностей у доказах буття Божого різними середньовічними мислителями.