Систематизовано та узагальнено матеріали щодо статевовікової проблематики, що містяться в етнографічних джерелах та літературі. Визначено основні складові частини поховально-поминального обрядового комплексу, а також його етнорегіональну своєрідність. На підставі широкого кола писемних і польових джерел досліджено питання відображення статевовікових груп у традиційній поховальній обрядовості слов'янського населення регіону. Проаналізовано причини та форми збереження статевих і вікових відмінностей у поховально-поминальній обрядовості.

         Здійснено комплексне філософсько-релігієзнавче дослідження еволюції уявлень про надприродне у різних релігійних виявах та філософських вченнях. Розроблено термінологічну базу, проаналізовано інтерпретації ідеї надприродного. З'ясовано місце даної ідеї у дихотомії форм людського буття, зокрема, природного, соціалізованого та сакрального. У контексті аналітичних можливостей філософського підходу, його принципів і критеріїв осмислення досліджено феномен надприродного у його сутнісних рисах й історичних формах. Виявлено закономірності змін у філософському та релігієзнавчому тлумаченні ідеї надприродного від розуміння останньої як мінімуму вияву релігійності до ототожнення її з ідеєю Бога авраамістичної традиції. На підставі аналізу сутнісних рис ідеї надприродного визначено, що дана ідея є онтологічною основою релігійного світосприйняття, яка у своїх історичних трансформаціях - від первісних релігійних вірувань до сучасних неорелігій, набуває все більш абстрактного вияву, що виключає можливість будь-якої її емпіричної інтерпретації. Доведено, що ідея надприродного як основа концептуальної структури релігії не має остаточного визначення в її конфесійних витлумаченнях. Це зумовлює відкритість і трансформаційну здатність різних віровчень.

         З використанням порівняльно-історичного методу вивчено традиційну лікувальну обрядову практику росіян, українців та болгар Південно-Західної України. На базі широкого кола письмових і польових джерел досліджено проблеми: роль і умови побутування в традиційній культурі лікувального ритуалу, а також його трансформацію; статус народних лікарів у традиційній культурі; здоров'я та хвороби (їх профілактика) в контексті традиційної культури. Досліджено структуру лікувального ритуалу та його складові.

         Досліджено функції уявлень про надприродне у процесі розвитку української релігійної та світської культури протягом X - XVIII ст. Простежено шляхи та форми їх теологічного, літературного та наукового переосмислення, а також прояви у суспільних ритуалах, мистецтві та мовній "картині світу" даного хронологічного періоду. Уявлення про надприродне розглянуто як елементи "магічного бачення світу" та "містичної семіотики" (релігійного розуміння знаків та їх функцій), що в багатьох аспектах визначали характер української домодерної культури. Доведено суттєвий вплив уявлень про надприродне на формування релігійних, соціально-політичних настроїв та інтелектуальних течій українського суспільства X - XVIII ст., а також його колективної підсвідомості. Встановлено специфічні риси сприймання надприродного у культурі X - XIII ст. Розкрито вплив візантійських агіографічних зразків на процес творення образів чудесного у давньоруській культурі. Проаналізовано наслідки еволюційних змін сутності поняття надприродного у процесі переходу від середньовічної до ранньоновітньої релігійності, показано вплив західних зразків на переосмислення досліджуваних категорій.

         Здійснено комплексне дослідження висвітлення політичних аспектів національно-визвольної боротьби слов'янських народів Османської імперії 1850 - 1870 рр. тогочасною періодикою Російської імперії, яка була виразником та формувальником громадської думки, чинником зовнішньої політики Російської імперії. Систематизовано основні теоретико-методологічні підходи до національно-визвольної боротьби, громадської думки та періодики. Проаналізовано формування та масштаби інтересу до слов'янської проблематики в Російській імперії, оцінки "слов'янського питання" та "слов'янської ідеї" у програмах російських газет і журналів. Охарактеризовано відображення й оцінку національно-визвольної боротьби слов'ян, ставлення до "слов'янської ідеї" проурядових консервативно-релігійних, ліберальних, слов'янофільських і панславістських, революційно-демократичних видань, ідейної боротьби між ними. Визначено вплив матеріалів періодики на російське суспільство та зовнішню політику Російської імперії.

         Розглянуто структуру просторово-часових уявлень давньоруського хронотопу. Визначено місце сакрального центру в системі просторово-часових уявлень давньоруської культури. Конкретизовано розуміння сакрального центру представниками книжної культури давньої Русі на прикладі уявлення про земний рай, Єрусалим - виокремлених смислових топосів зовнішнього просторового виміру. Проаналізовано генезу уявлень про сакральний центр книжної культури Давньої Русі на прикладі розуміння Києва - виокремленого смислового топосу внутрішнього виміру. Висвітлено особливості давньоруського паломництва, яке є своєрідним кроскультурним екзистенційним способом створення сприятливих умов для спілкування людини зі священним і змінює її релігійно-моральний статус. Показано можливість осмилювати актуальні проблеми сучасного українського суспільства та культури з залученням спадщини середньовічної вітчизняної думки.

         Вперше проведено комплексне дослідження слов'янофільства як явища релігійної світської російської суспільної думки XIX ст. У науковий обіг введено поняття "слов'янофільська ідея історичного розвитку Росії". Детально досліджено життєдіяльність і творчу спадщину найвидатніших слов'янофілів. Зроблено висновок, що слов'янофільство як напрямок російської громадської діяльності виник не наприкінці 1830-х рр. внаслідок суперечок про самобутність Росії, а на початку - в середині 1840-х рр. в результаті богословських протиріч і лише в даному контексті - про історичне призначення Росії. Доведено, що слов'янофільство необхідно розглядати з урахуванням особливостей розвитку загальної російської самосвідомості (церковної та світської) і не лише в протистоянні з західництвом. Відзначено, що подолання розірваності російського життя та самосвідомості, активізація діяльності освітянської громадськості щодо протидії згубному для країни західному впливу та повернення до історичних витоків давньої Русі є основними ідеями слов'янофільства.

         Досліджено особливості розвитку сільськогосподарської діяльності слов'ян Лівобережжя Дніпра у другій половині I тис. н.е. В науковий обіг введено значну кількість нового матеріалу. Вперше розроблено й апробовано спрощену типологію грунтів. На підставі поєднання нових теоретичних розробок з традиційними для археології джерелами інформації, міждисциплінарними дослідженнями та даними природничих наук суттєво розширено інтерпретаційну базу. Доведено, що інтенсифікація сільського господарства у слов'ян відбувалася на межі VII - VIII ст., про що свідчить посилення значення перелогової системи землеробства у порівнянні з методом підсіки внаслідок розподілу та заселення раніше не використовуваних земель. На підставі кореляційного аналізу одержаних результатів і матеріалів вивчення інших регіонів України та деяких країн Європи зроблено висновок про завершення процесу формування технічної бази сільського господарства слов'ян Лівобережжя Дніпра до утворення Давньої Русі. Відзначено відсутність подальших суттєвих змін у сформованій системі землеробства та тваринництва.

Вступ 3
1. Слов’янські культури 4
2. Концепції походження слов’ян 5
Висновок 9
Список використаної літератури 10