Проведено ретроспективний аналіз становлення та розвитку теорії й практики естетичної підготовки студентів-майбутніх учителів у Харківському університеті у другій половині XIX - початку XX ст. Показано внесок харківських педагогів досліджуваного періоду в розробку теоретичних і методологічних питань естетичної підготовки вчителя. Виявлено особливості й охарактеризовано провідні напрями, проаналізовано та систематизовано аудиторні та позаудиторні форми та методи естетичної підготовки студентів-майбутніх учителів. На підставі аналізу історико-педагогічної літератури, нормативних документів та широкого кола архівних і публіцистичних матеріалів досліджуваного періоду визначено основні етапи розвитку естетичної підготовки студентів-майбутніх учителів: 50-ті - перша половина 60-х рр. XX ст - період творчого розвитку теоретичних засад естетичної підготовки, започаткованих в університеті у першій половині XIX ст; друга половина 60-х - початок 70-х рр. XIX ст. - період зменшення кількості науково-теоретичних розробок і обмеження практичної діяльності з естетичної підготовки студентської молоді; друга половина 70-х рр. - початок XX ст. - період інтенсивної розробки естетико-педагогічної теорії та практики. Показано можливості творчого використання теоретичних ідей та естетико-педагогічного досвіду Харківського університету другої половини XIX - початку XX ст. Обгрунтовано прогностичні тенденції подальшого розвитку й удосконалення теорії та практики естетичної підготовки студентів сучасних українських педагогічних закладів освіти.

Б.М.Чичерін в ліберальному русі Росії (друга половина ХIХ - початок ХХ ст.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 [Електронний ресурс] / О.В. Зінченко; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2002. — 18 с. — укp.
Проаналізовано внесок відомого російського вченого Б.М. Чичеріна в ініціювання, розвиток та ідейно-теоретичне озброєння ліберального руху в середині 1850-х рр. Визначено суть чичерінської програми лібералізації Росії, скасування кріпосного права, забезпечення умов для виникнення середнього класу, формування громадянського суспільства, перетворення країни на правову державу у формі конституційної монархії. Особливу увагу приділено визначенню суттєвих відмінностей позиції Б.М. Чичеріна від позицій його однодумців-західників, опонентів-слов'янофілів та їх супротивників - революційних демократів, виявленню впливів ідей та концепцій вченого на характер реформ 1860 - 1870 рр., 1905 - 1097 рр. і столипінських аграрних перетворень.

         Уперше комплексно досліджено життя, наукову та громадську діяльність М.Чубатого. Визначено три етапи життя та діяльності вченого, а саме: дитячий та юнацькі роки, львівський період, а також життя в еміграції. Установлено, що наукова діяльність М.Чубатого охоплювала дослідження етногенезу українського народу, історію українського права, історію української церкви. Надано оцінку внеску вченого до розвитку національної історіографії. Висвітлено його участь у роботі Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Львові та США, Українського історичного товариства за кордоном, Українського конгресового комітету Америки.

         Визначено місце та роль діяча Української Народної Республіки Миколи Капустянського (1880 - 1969) в українському національно-визвольному русі першої поливини ХХ ст. Розглянуто процес формування суспільно-політичних поглядів молодого офіцера на тлі соціально-економічного та політичного життя Наддніпрянщини кінця ХІХ - початку ХХ ст. Висвітлено його участь у бойових операціях Першої світової війни, військово-організаційну діяльність у період становлення Збройних сил України 1917 - 1918 рр. Установлено роль М.Капустянського у формуванні праворадикального табору національно-визвольного руху в Західній Україні у міжвоєнний період, його участь у русі Опору 1940-х років, зокрема, на посаді військового референта ОУН. Приділено увагу повоєнній громадсько-політичній діяльності у Німеччині, Франції, США, Канаді. Проаналізовано наукові праці діяча з повоєнної історії України ХХ ст., насамперед Української національно-демократичної революції 1917 - 1921 рр. Показано цінність політичного досвіду та творчого доробку М.Капустянського для сучасного процесу державотворення в Україні.

         На підставі аналізу архівних джерел, матеріалів періодичної преси, спогадів сучасників визначено світогляд М.О.Каришева - науковця та громадського діяча. Особливу увагу приділено громадсько-просвітницькій діяльності вченого на півдні України та його внеску у розвиток освіти в Катеринославській губернії. Розглянуто основні роботи науковця, присвячені актуальним проблемам того часу (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) - вирішенню аграрного питання та популяризації освіти серед народних мас.

         Дисертація присвячена виявленню передумов і тенденцій стильового розвитку храмової архітектури Слобожанщини (друга пол. XIX - початок XX ст.). На підставі вивчення архівних матеріалів введені у науковий обіг проектні матеріали харківських єпархіальних архітекторів та встановлена їх величезна роль у формуванні образу храмових споруд. Визначені типологічні та об'ємно-просторові аспекти формоутворення храмових споруд та проведено аналіз творчих методів архітекторів, що сприяли цьому процесу.

         Проведено комплексне дослідження доброчинної та культурно-освітньої діяльності окремих представників відомої української родини підприємців-поміщиків Терещенків. Детально проаналізовано їх діяльність в організаціях доброчинного спрямування та як приватних фундаторів і покровителів закладів соціального захисту й охорони здоров'я незаможних співвітчизників, початкової, ремісничо-професійної, середньої та вищої освіти, культурно-освітніх філантропічних товариств тощо. Висвітлено меценатську діяльність і колекціонування творів мистецтва членами родини Терещенків, показано їх вагомий внесок у культурну й духовну спадщину України. З'ясовано суспільні та моральні чиники тогочасної епохи, що спонукали та стимулювали Терещенків до широкої доброчинності та меценатської діяльності.

         Досліджено бібліотечно-археографічну діяльність філолога, історика, археографа, книгознавця, професора Київської духовної академії (КДА), завідуючого Церковно-археологічним музеєм (ЦАМ) М.І.Петрова. Висвітлено основні напрями наукової діяльності вченого в галузі вивчення духовної культури, зокрема, історії писемної та книжкової спадщини. Розглянуто внесок до розвитку польової, камеральної та едиційної археографії. Вивчено формування рукописно-книжкових колекцій і зібрань ЦАМ, бібліотеки КДА. Досліджено організацію М.І.Петрова книжкового зібрання, установлено його творче професійне середовище, наукові контакти в галузі бібліотечно-археографічної діяльності. Висвітлено науково-організаційну роботу вченого у Церковно-архівно-археографічних комісіях. Проаналізовано сучасний стан рукописного зібрання ЦАМ в ІР Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського.

         Висвітлено питання виникнення історичного краєзнавства у Харківській, Полтавській та Чернігівській губерніях у другій половині XIX - на початку XX ст., визначено вплив соціально-економічних і суспільно-політичних факторів на його розвиток. Висвітлено участь державних органів влади та громадськості у краєзнавчій роботі. Проаналізовано діяльність основних краєзнавчих осередків, з'ясовано причини та обставини їх виникнення, показано роль у розвитку історико-краєзнавчого руху. Проведено дослідження діяльності відомих вітчизняних краєзнавців у даний період. Зроблено висновок, що наприкінці XIX - на початку XX ст. розвиток історичного краєзнавства на Лівобережній Україні набув цілісного та системного характеру. Показано пріоритетну роль історико-краєзнавчих осередків в активізації історико-краєзнавчого руху. Встановлено, що виникнення та розвиток губернських центрів історико-краєзнавчих досліджень пов'язане з активізацією діяльності місцевих органів самоврядування та громадськості Харківської, Полтавської та Чернігівської губерній. Обгрунтовано можливості використання досвіду дореволюційного краєзнавства для вирішення актуальних проблем розвитку історико-краєзнавчого руху в сучасний період.