Досліджено теоретичні та практичні проблеми, взаємопов'язані з заставою майнових прав як способом забезпечення виконання зобов'язань. Досліджено історію виникнення інституту застави майнових прав. Наведено визначення поняття "застава майнових прав", проаналізовано її правову природу, а також визначення договору застави даних прав. Досліджено його предмет і зміст, форму та сторони. Проаналізовано механізми звернення стягнення на заставлені майнові права. Досліджено проблеми правового регулювання застави певних видів майнових прав, а саме: авторських майнових прав, корпоративних прав, майнових прав, що виникають за умов договору оренди, а також особливості застави інших видів прав вимоги. Наведено пропозиції з метою вдосконалення чинного законодавства.

         Проведено аналіз цивільно-правових способів захисту майнових прав малолітніх і неповнолітніх осіб. Систематизовано класифікацію способів захисту даних прав фізичних осіб. Виявлено теоретичні та практичні проблеми, взаємопов'язані з захистом майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб. Досліджено нормативно-правову базу, що стосується їх набуття, реалізації та захисту. Обгрунтовано необхідність уточнення критеріїв визначення віку, згідно з якими визначається обсяг дієздатності малолітніх осіб. Запропоновано зміни та доповнення до чинних Цивільного та Сімейного кодексів України.

         Розглянуто аспект становлення інституту відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих. Визначено коло учасників правовідношення, показано доцільність застосування єдиного терміна "реабілітований" до громадян, які постраждали від незаконних дій правоохоронних і судових органів, а також репресованих. Проаналізовано види майнових прав, що підлягають відновленню. Обгрунтовано застосування певних способів захисту даних прав реабілітованих, зокрема, відновлення попереднього становища та компенсації. Запропоновано ліквідувати обмеження виплати грошової компенсації тільки спадкоємцям першої черги за законом на підставі її суперечності цивільному законодавству України. Досліджено особливості відновлення певних майнових прав реабілітованих, а саме: права власності на житло, корпоративних прав. Сформульовано пропозиції стосовно чинного законодавства, розроблено практичні рекомендації щодо його застосування.

         Проведено комплексне дослідження опіки як способу охорони майнових прав фізичних осіб. На підставі аналізу чинного законодавства України розроблено доктринальне визначення поняття "опіка" як способу охорони майнових прав фізичних осіб на базі комплексу превентивних і захисних норм, інших правових засобів, спрямованих на забезпечення та реалізацію суб'єктивних прав малолітніх, недієздатних осіб, які внаслідок тривалої відсутності у місці свого мешкання не межуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, у їх нормальному (позитивному) розвитку, а також на забезпечення відновлення прав й інтересів у разі їх порушення. Визначено систему компонентів, що складають зміст цивільно-правового статусу учасників опікунських правовідносин. Проаналізовано порядок управління опікування переданим під опіку майном. Досліджено здійснення опікунами окремих майнових прав, порядок та способи їх захисту за умов їх порушення.

         Досліджено правові відносини, що виникають у процесі адміністративно-правового захисту міліцією прав громадян у сфері громадського порядку. Визначено коло прав і свобод громадян, що реалізуються у сфері громадського порядку. Розвинуто положення, що стабільний і міцний громадський порядок є необхідною умовою реалізації певної групи прав і свобод громадян. З урахуванням нових підходів, що склалися в адміністративно-правовій і кримінально-правовій науці, докладно проаналізовано поняття "сфера громадського порядку", коло прав і свобод громадян, що реалізуються у цій сфері. Поглиблено розуміння місця та ролі міліції у справі захисту прав громадян у сфері громадського порядку. Набуло подальшого розвитку вивчення специфіки засобів захисту прав громадян у сфері громадського порядку, зокрема, адміністративно-правових засобів. Визначено місце адміністративної відповідальності в системі охорони прав громадян у сфері громадського порядку. Виявлено недоліки у правовому регулюванні діяльності міліції з охорони прав громадян у сфері громадського порядку й надано рекомендації щодо удосконалення нормативного регулювання з урахуванням вимог Конституції України та міжнародних норм і стандартів у справі захисту прав людини. Запропоновано в адміністративно-правову науку ввести терміни: елементи громадського порядку, засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку, адміністративно-правові засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку.

         Комплексно досліджено судовий захист майнових цивільних прав. Проаналізовано загальні засади понять щодо охорони та захисту, їх систему та конкуренцію позовів. Досліджено наукові підходи до характеризування співвідношення порушення, оспорювання та невизнання як підстав захисту, його зв'язок з примусом і відповідальністю. Увагу приділено речово-правовим, зобов'язано-правовим способам захисту, а також захисту корпоративних прав. Проаналізовано судову практику зі спорів за віндикаційними, негаторними, деліктними, кондикційними позовами, реституційними й іншими вимогами.

Вступ 3
1.Види перевезень та їх правове регулювання 4
1.1. Особливості договорів по наданню послуг 4
1.2 Класифікація транспортних договорів 4
1.3 Правове регулювання перевезень 5
2. Характеристика та правове регулювання окремих транспортних договорів 6
2.1 Договори перевезення вантажів 6
2.2 Договори буксирування 9
2.3 Договори перевезення пасажира та багажу 10
3. Допоміжні договори, пов’язані з перевезеннями 12
3.1 Договори на експлуатацію під'їзних колій, подачу та забирання вагонів. Вузлові угоди 12
3.2 Договори експедиції 14
Висновки 17
Література 18

         Дисертація містить в собі теоретичні висновки та пропозиції щодо питань організаційно-правового забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів. Обгрунтовується визначення поняття якості товарів як правової категорії, проводиться аналіз законодавства, що регулює правовідносини в досліджуваній сфері, визначається його місце в системі законодавства України. Дається характеристика системи державних органів, що забезпечують захист прав споживачів в сфері якості товарів, функцій, методів та організаційно-правових форм їх діяльності. Приділяється увага правовому регулюванню участі громадськості в забезпеченні захисту прав споживачів в сфері якості товарів, аналізується практика діяльності об'єднань громадян України в цій сфері. В дослідженні висловлені рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів.

         Визначено суть надзвичайних адміністративно-правових режимів, розглянуто міжнародно-правові засади їх застосування. Проаналізовано правове регулювання реалізації таких режимів в Україні. Запропоновано загальну характеристику прав, свобод і обов'язків громадян. Розкрито суть та охарактеризовано обмеження прав і свобод громадян за умов дії надзвичайних адміністративно-правових режимів. Визначено особливості здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності та реалізації відповідних обов'язків громадян. Досліджено проблеми стосовно гарантування прав і свобод громадян під час реалізації цих режимів. З урахуванням необхідності належного забезпечення прав і свобод громадян, обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері реалізації надзвичайних адміністративно-правових режимів.