Досліджено особливост. змін у теорії та практиці планування підготовки педагогічних кадрів для сист.ми освіти України та її регіонів. Науково обгрунтовано й експериментально перевірено адекватні сьогоденній соціально-економічній ситуації концепцію та модель інноваційних підходів до планування та організації підготовки педагогічних кадрів початкової ланки освіти, вивчено процес соціально-економічної трансформації умов формування механізму її фінансування. Обгрунтовано шляхи та напрями оптимізації фінансування навчання педагогічних кадрів за умов реалізації сист.ми їх ст.пеневої підготовки у вищих педагогічних закладах різного рівня акредитації, підпорядкованост. та фінансового забезпечення. Наведено рекомендації щодо практичного використ.ння результатів дослідження в сист.мі освіти України.

         На підст.ві аналізу широкого кола іст.рико-педагогічних джерел сист.матизовано теоретичні питання й узагальнено досвід практичної підготовки художньо-педагогічних кадрів у Харківській та Київській художніх школах України другої половини XIX - початку XX ст. Обгрунтовано основні етапи ст.новлення та розвитку сист.ми підготовки вчителів і педагогів-художників у зазначених школах. Проаналізовано зміст.фазової підготовки та визначено форми й методи практичної навчально-виховної роботи в Харківській та Київській художніх школах. Охарактеризовано основні напрями громадсько-педагогічної діяльност. вчителів і педагогів-художників даних шкіл. Розкрито перспективи використ.ння їх досвіду з підготовки художньо-педагогічних кадрів у сучасних професійних освітніх закладах.

         Досліджено основні підходи до вирішення проблеми ст.тевого виховання школярів у вітчизняній педагогічній теорії та шкільній практиці 1920 - 1930-х рр. Проаналізовано вплив соціальних і політичних трансформацій на розвиток основних положень ст.тевого виховання. Розкрито основні ідеї та педагогічні підходи до ст.тевого виховання, висвітлено досвід їх реалізації у практичній діяльност. школи, сім'ї, громадських організацій і дитячих об'єднань. З'ясовано, що О. Коллонтай, Н. Крупська, В. Ленін, А. Луначарський надавали перевагу соціально-класовим чинникам у ст.тевому вихованні, визнавали пріоритетним соціальний аспект, а такі науковці, як Д. Азбукін, П. Блонський, Л. Виготський, А. Залкінд, М. Рубінштейн, Л. Сосюра обгрунтували необхідніст. поєднання соціального та біологічного чинників у процесі формування та розвитку особист.ст.. Висвітлено погляди А. Залкінда щодо організації ст.тевого виховання школярів на принципах сист.мност., єдност. навчання та виховання, урахування вікових особливост.й розвитку дитини. Сист.матизовано напрями, форми та методи виховного впливу на формування ст.тевої культури школярів у сім'ї, школі й піонерській організації у досліджуваний період.

         Досліджено основні напрямки та тенденції розвитку теорії та практики соціального виховання в Україні у другій половині XX ст. З'ясовано соціально-іст.ричний та педагогічний контекст.розвитку соціального виховання. Визначено пріоритетні ідеї соціального виховання у вітчизняній педагогічній теорії дослідженого періоду. Проаналізовано особливост. практичного втілення ідей соціального виховання у досліджений період. Розглянуто зміст. форми та методи й тенденції розвитку соціального виховання школярів в інтернатних закладах освіти, питання організації суспільно корисної праці як чинника соціального виховання учнів загальноосвітніх шкіл. Виявлено особливост. соціального виховання дітей за місцем мешкання.

         Розглянуто іст.ричні та соціально-педагогічні передумови виникнення навчальних закладів з підготовки педагогічних кадрів для національних кримськотатарських шкіл від початку XIX - до кінця XX ст., визначено етапи ст.новлення та розвитку сист.ми педагогічної освіти кримських татар у даний період. Проаналізовано діяльніст. державних та конфесійних навчальних закладів Криму, які готували педагогічні кадри для кримськотатарської національної школи, визначено особливост. зміст., форм та методів навчально-виховного процесу. Вст.новлено роль та їх внесок у розвиток педагогічної освіти Криму XIX - XX ст. щодо розбудови національної сист.ми педагогічної освіти.

         Науково обгрунтовано шляхи та підходи до вирішення комплексної соціально-педагогічної проблеми економічної підготовки викладачів загальноосвітніх шкіл. Розкрито соціально-орієнтовану сутніст. економічної освіти як одного зі складових елементів інтелектуального потенціалу суспільст.а. Розроблено концепцію економічної підготовки педагогічних кадрів, спрямовану на забезпечення економічної компетентност. вчителя загальноосвітньої школи. Визначено умови формування особист.ст. з високим рівнем економічної культури. Запропоновано модель економічної підготовки педагогічних кадрів і методичну сист.му дидактичних засобів реалізації завдань економічної освіти та виховання учнів. Основні рекомендації дослідження впроваджено в процес економічної підготовки освітянських кадрів в Україні. За результатами дослідження запропоновано нові навчальні програми, методичні посібники з економічної освіти та виховання, впровадженні в навчальних закладах України.

         Вивчено французький досвід розвитку сист.ми підготовки педагогічних кадрів з метою можливого використ.ння у сист.мі педагогічної освіти в Україні. Проаналізовано соціально-економічні передумови реформування сист.ми педагогічної освіти у Франції у другій половині XX - на початку XXI ст. Розроблено та теоретично обгрунтовано періодизацію її розвитку. Виявлено провідні тенденції розвитку сист.ми підготовки педагогічних кадрів на сучасному етапі. Розкрито шляхи інтеграції педагогічної освіти Франції до загальноєвропейського освітнього прост.ру. Досліджено модернізацію зміст. форм і методів професійної підготовки педагогічних кадрів у Франції. З'ясовано теоретико-методичні принципи побудови навчальних планів і програм у даній сист.мі. Охарактеризовано зміст.психолого-педагогічної підготовки вчителів за умов реформування педагогічної освіти. Виявлено подібне та відмінне у розвитку сист.м підготовки педгогічних кадрів у Франції та в Україні. Розроблено науково-методичні рекомендації щодо можливост.й творчого використ.ння прогресивних ідей французького досвіду в зазначеній сист.мі України.

         Уперше у вітчизняній іст.ріографії зроблено спробу охарактеризувати процес підготовки військових кадрів Російської імперії за наративними джерелами. Проведено сист.матизований аналіз процесу підготовки військових кадрів у період другої чверті XIX ст. Розглянуто опубліковані та архівні джерела з досліджуваної проблематики. Висвітлено уст.лені в іст.ріографії концепції військової політики уряду Миколи I у галузі підготовки кадрів російської армії. Вивчено питання реакції сучасників ст.совно перетворень в сист.мі підготовки військових кадрів, оцінено проблему у контекст. ментальност. суспільст.а даного періоду.

         Досліджено педагогічну проблему вдосконалення сучасної сист.ми екологічної освіти школярів на основі інтеграції прогресивних здобутків вітчизняної педагогічної теорії та практики кінця XIX - початку XX ст. у навчально-виховний процес. На підст.ві ретроспективного аналізу педагогічних концепцій вітчизняних науковців розвинуто педагогічну модель формування аксіології природи (О. Герд, М. Сумцов), грунтуючись на етнокультурній варіативност. й інвайронментальних чинниках (С. Русова, І. Стешенко), етико-ест.тичних і психологічних механізмах єднання людини з природою (Б. Грінченко, М. Грот). Доведено необхідніст. заст.сування аксіологічного підходу як продукту синтезу наукового філософського, педагогічного, психологічного, культурологічного знання, що передбачає взаємодію всіх суб'єктів освіти та їх ст.влення до світу за етичними принципами, доповнює прост.р навчання та виховання ціннісними наст.новами та відкриває можливост. для етноантропологічного спрямування екологічної освіти.