Визначено теоретичні засади та практичний стан проблеми культури родинних взаємин. Розроблено критерії оцінювання та показники сформованості культури таких взаємин в учнів I - IV класів шкіл-інтернатів. За результатами проведеного теоретичного аналізу виявлено її компоненти, а саме: цільовий, змістовий, організаційно-процесуальний, які у реальному виховному процесі є взаємопов'язаними та взаємозалежними. Визначено й експериментально перевірено умови, які сприяють підвищенню сформованості культури родинних взаємин у позаурочній діяльності, до яких належать: усвідомлення вихованцями норм і цінностей культури родинних взаємин, збагачення змісту позаурочної діяльності вихованців у процесі включення їх у родинні взаємини: формування елементів культури родинних взаємин у взаємостосунках брати - сестри, теоретична та методична підготовка вчителів і вихователів початкових класів до роботи з родичами вихованців, організації їх педагогічної співпраці. На підставі результатів проведеного педагогічного експериментального дослідження підтверджено ефективність застосування запропонованих умов формування культури родинних взаємин учнів I - IV класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.

         Визначено теоретичні засади і практичний стан проблеми виховання толерантності. Розкрито суть і уточнено структуру виховання толерантності як особистісного утворення. Визначено специфіку такого виховання в учнів V - VII класів шкіл-інтернатів. Розроблено критерії оцінювання та показники сформованості толерантності. Запропоновано й експериментально перевірено структурно-функціональну модель її виховання у даних учнів у позаурочній діяльності. Визначено й експериментально перевірено педагогічні умови, які сприяють підвищенню ефективності такого виховання, а саме: оптимізацію форм і методів виховання толерантності; організацію спільної діяльності учнів з метою розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудову взаємин педагогів з учнями на підставі педагогічної підтримки; організаційно-методичну підготовку педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності.

         Розглянуто проблему корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів. Висвітлено психодіагностичний інструментарій, розроблено опитувальники з вивчення комунікабельних ускладнень спілкування та егоїзму в учнів шкіл-інтернатів. Визначено залежність між специфікою розвитку дитини у певному соціальному середовищі та формуванням специфічних особистісних утворень. Проаналізовано шляхи та методи корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.

         Досліджено проблему професійно-прикладних засад формування здорового способу життя студентів вищих навчальних закладів економічного профілю. Розкрито методологічні, теоретичні та методичні аспекти даної проблеми. Здійснено аналіз категорій "професійно-прикладні основи", "здоровий спосіб життя", "формування здорового способу життя" та "рухова активність" у педагогічному, психологічному та фізичному аспектах. Акцентовано увагу на визначенні та обгрунтуванні складових професійно-прикладних основ, які мають сприяти формуванню навичок здорового способу життя майбутніх економістів-педагогів та виховувати у них вміння передавати ці навички іншим.

         Вперше теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено гендерний підхід щодо формування здорового способу життя в молодших підлітків у позаурочній фізкультурно-оздоровчій роботі. Визначено зміст, засоби, форми та методи формування здорового способу життя молодших підлітків за умов діяльності спортивно-оздоровчого клубу. Уточнено критерії та показники визначення рівнів сформованості здорового способу життя в молодших підлітків. Одержано нові дані про вплив позаурочної фізкультурно-спортивної роботи на формування в молодших підлітків здорового способу життя. Наведено пропозиції щодо поліпшення діяльності спортивно-оздоровчого клубу, спрямованої на формування здорового способу життя молодших підлітків.

         Проаналізовано суть і взаємозв'язок базових понять дослідження проблеми формування здорового способу життя підлітків. Розглянуто наукові підходи до даного формування. Розкрито історико-педагогічний аспект становлення здорового способу життя підлітків в Україні та за кордоном. Визначено роль фізичного виховання у його формуванні. Розроблено відповідну модель, а також визначено критеріальні характеристики сформованості здорового способу життя підлітків засобами фізичного виховання. Теоретично обгрунтовано структурні компоненти запропонованої моделі, а саме: концептуальний, змістовий, процесуальний, оцінно-результативний. Розроблено технологію формування даного способу життя підлітків. Ефективність моделі та технології перевірено експериментально.

         Визначено рівень фізичного розвитку, рухової активності, фізичної підготовленості молодших школярів. Проаналізовано стан ведення здорового способу життя учнями та їх батьками, що проживають в екологічно несприятливих умовах. На основі одержаних результатів розроблено методику формування здорового способу життя у школярів, які проживають у зоні радіаційного забруднення, що дозволило якісно підвищити рівень сформованості здорового способу життя у молодших школярів.

         З урахуванням вимог сучасної парадигми освіти теоретично обгрунтовано й експериментально апробовано методику формування комунікативних умінь і навичок учнів VIII - XI класів шкіл нового типу (гуманітарних ліцеїв) на уроках риторики. Уточнено педагогічні умови ефективного використання запропонованої методики й удосконалено критерії визначення рівнів сформованості комунікативної компетенції старшокласників. На основі поетапного розподілу навчального матеріалу з урахуванням вікових особливостей і рівня підготовленості учнів розроблено зміст програми з риторики, використання якої дає можливість поступово поглиблювати, ускладнювати та удосконалювати теоретичний матеріал шкільного курсу з даної дисципліни. Обгрунтовано оптимальні шляхи формування комунікативних умінь і навичок учнів. Визначено основні джерела добору навчальних форм, типів і методів на уроках риторики. Розглянуто жанрову специфіку ділових, рольових, інтелектуальних ігор, розроблено різнорівневі домашні завдання та мовленнєво-мисленнєві вправи. Ефективність розробленої методики підтверджено експериментально.

         Визначено основні суб'єкти військового ВНЗ (ВВНЗ), які впливають на дотримання майбутніми офіцерами здорового способу життя та формують у них мотивацію до збереження та зміцнення власного здоров'я. Розроблено й експериментально перевірено методику формування здорового способу життя у курсантів, яка відображає порядок узгоджених дій посадових осіб навчального закладу, спрямованих на формування у майбутніх офіцерів мотивації до збереження та зміцнення власного здоров'я, зокрема, позбавлення від шкідливих звичок і активізації самозбережувальної поведінки. За результатами теоретичного й експериментального дослідження розроблено практичні рекомендації для керівників курсантських підрозділів щодо формування здорового способу життя підлеглого особового складу.