Дисертація присвячена розробці методики інтерпретації аномального магнітного поля, побудові та тлумаченню різномасштабних трьохвимірних (3В) та еволюційних магнітних моделей земної кори з метою пізнання її глибинної будови, розвитку та прогнозування нафтогазоносності. Побудовані 3В магнітні моделі земної кори Східно-Європейської платформи (1:5 000 000), її південно-західної околиці (1:2 500 00), заходу Українського щита й Дніпровсько-Донецького авлакогену (1:500 000) та еволюційна магнітна модель території України свідчать про нерівномірний розподіл магнітних джерел в межах кори та циклічність їх формування. Запропоновано методику регіонального та локального прогнозування нафтогазоносності земної кори з використанням комплексу геомагнітних даних.

         Досліджено геодинамічну модель зони зчленування Східно-Європейської платформи та Карпат у межах України. Змодельовано вигин літосфери заходу України для виявлення процесів і сил, що призвели до формування Передкарпатського прогину як регіональної структури першого порядку. Здійснено числові дослідження опускання фундаменту Передкарпатського прогину для детального опису історії опускання, осадонагромадження міоценових відкладів. Наведено результати мезоструктурного аналізу, зокрема тріщинуватості, мезоструктур, для виявлення еволюції полів палеонапружень, що призвели до виникнення структурних форм нижчих порядків.

         Розглянуто нанопланктонне зонування, палеогеографічні та палеоекологічні реконструкції палеоцен-еоценових басейнів седиментації південної частини Східно-Європейської платформи. Проаналізовано систематичний склад нанопланктону з розрізів палеоцен-еоценових відкладів свердловин Бахчисарайського району Криму, Північного Передкавказзя, Східного Донбасу та розрізу Інгулецького кар'єру Українського Щита (УЩ). У палеоцен-еоценових відкладах встановлено комплекси 12-ти нанопланктонних зон: Cruciplacolithus tenuis (NP2), Chiasmolithus danicus (NP3); Heliolithus kleinpelli (NP6) і Heliolithus riedeli (NP8), Discoaster lodoensis (NP13), Nannotetrina fulgens (NP15), Discoaster tani nodifer (NP16), Discoaster saipanensis (NP17), Chiasmolithus oamaruensis (NP18), Isthmolithus recurvus (NP19), Shphenolithus pseudoradians (NP20), Ericsonia subdisticha (NP21). Уточнено відносний вік палеогенових відкладів Північного Передкавказзя, Східного Донбасу та Інгулецького кар'єру, а також встановлено перерви у розрізах палеоцену та еоцену Криму та визначено їх тривалість. З відкладів малинівської та староінгулецької світ бучацького та київського горизонтів південного схилу УЩ встановлено зони Nannotetrina fulgens (NP15) і Discoaster tani nodifer (NP16), за якими ці віклади зіставлено з лютецьким і бартонським ярусами ЗСШ. Проведено кореляцію встановлених зональних підрозділів у кожному конкретному регіоні зі стратиграфічними шкалами палеогену України (Зосимовича та ін., 2005), Росії (Ахметьєва і Беньямовського, 2003), Міжнародною Стратиграфічною Шкалою (Berggren et al., 1995) і Геологічною Часовою Шкалою (GTS, 2004). За результатами палеоекологічного аналізу виділено п'ять екогруп нанопланктону: екваторіально-тропічні, широкотропічні, вузькотропічні, субтропічні та види холодних субтропіків і помірних областей. За палеобіономічними умовами встановлено види мілководного шельфу, відносно мілководного шельфу і відкритоокеанічного басейну. Наведено атлас, що містить 111 фотографій характерних видів нанопланктону, зроблених з допомогою світлового та скануючого мікроскопів.

         Досліджено геохімічні особливості великих вибірок уламкових зерен циркону (n = 2684) та монациту ((n = 937) з льодовикових і алювіальних відкладів, які характеризують як провінції постачання Український щит з прилеглою частиною Східно-Європейської платформи (СЄП) й Антарктичний півострів (АП) у Західній Антарктиді. Концентрації елементів-домішок (Hf, Y, Th, U, Pb) у поодиноких зернах мінералів визначено за допомогою нової апаратурної версії спеціалізованого варіанта рентгено-флуоресцентного аналізу (XRF - MP/SG). Вік зерен оцінено за методом "загального Pb" (Pb - Th - U критерій). Денудовані материнські петротипи ідентифіковано за складом циркону з використанням його Hf - Y класифікації (Hf - Y критерій). Установлено, що комплексне використання Hf - Y та Pb - Th - U критеріїв дозволяє ефективно ідентифікувати провідні джерела постачання уламкового циркону (материнські петротипи) й оцінювати внесок кожного з них. Hf - Y та Pb - Th - U систематика зерен уламкового циркону дозволила оцінити об'ємні співвідношення провідних петротпів, охарактеризувати їх зміну у часі та розрахувати моделі росту земної кори у межах СЄП та АП. Виявлено молодий (0,5 - 0,7 млрд років), невідмий раніше етап інтенсивного монацитоутворення у межах СЄП. Одержані результати досліджень суттєво доповнюють існуючі дані про еволюцію земної кори обох регіонів.

         Обгрунтовано методи та засоби здійснення розрахунків зсувних процесів на варіаційній основі без суб'єктивного завдання поверхні ковзання, запропоновано варіаційні методи вирішення питань забудови зсувонебезпечних територій і проектування їх інженерного захисту. На основі теоретичних положень статики сипучого середовища та відомих, найбільш застосовних на практиці методів розрахунків коефіцієнту стійкості схилу Маслова - Берера та Шахунянца і величині зсувного тиску Шахунянца і Білеуша розроблено математичну модель зсувного процесу. Розглянуто обмеження та умови застосування прийнятої математичної моделі, здійснено її практичну перевірку. Створено та апробовано комп'ютерну програму LandSlip2d для автоматичного визначення на варіаційній основі просторового положення поверхні ковзання конкретних зсувів, що дозволяє уникати суб'єктивності її визначення і підвищує надійність розрахунків зсувної небезпеки і споруд інженерного захисту територій і об'єктів від зсувів.

         Досліджено геолого-геоморфологіні умови місцезнаходжень уніонід в алювіальних, озерних, озерно-лиманних відкладах різного віку долин річок Дністер, Дунай, Дніпро, Південний Буг і Приазов'я. Опрацьовано збори викопних решток уніонід з 40 місцнезнаходжень, проведено їх монографічне вивчення. Виявлено основні напрямки просторової еволюції. Монографічно описано 50 видів уніонід, з яких 9 видів і 3 підвиди є новими для науки. Обгрунтовано суть змішаного характеру фауни малюсків з алювію II, III, V терас, по-новому інтерпретовано їх вік. Уточнено системний склад і віковий інтервал виділених А.Л.Чепалигою фауністичних комплексів, проведено стратифікацію та кореляцію четвертинних алювіальних відкладів.

         Дисертацію присвячено питанням стратиграфічного розчленування та кореляції давньоевксинських відкладів північно-західного Причорномор'я з використанням викопної фауни дрібних ссавців. Вперше для вирішення цих задач застосована детальна морфологічна характеристика будови жувальної поверхні перших нижніх кутніх зубів польовкових (морфометричний аналіз, розподіл морфотипів, диференціація емалі). Виділено фауністичні комплекси та теріоасоціації. На основі цих даних проведено стратифікацію відкладів з давньоевксинським типом фауни молюсків і виділено три етапи розвитку басейну. Здійснено кореляцію давньоевксинських відкладів з осадками різних генетичних типів більш ніж 80 місцезнаходжень Європи.

         Досліджено пізній палеоліт степів південного заходу України, що базується на одержаних археологічних матеріалах. Запропоновано оновлену концепцію інтерпретації розвитку пізнього палеоліту регіону, яка стосується території усього півдня Східної Європи. Створено геохронологічну схему, на підставі якої реконструйовано картину природно-кліматичних змін, що мали місце у зоні степів в епоху пізнього палеоліту. Розроблено нову хронологічну колонку пам'яток, яка містить значною мірою уточнені датування кількох стоянок і комплексів. Узагальнено матеріали щодо залишків жител і господарсько-побутових комплексів зони степів, здійснено їх соціальну, функціональну та сезонну інтерпретацію. Базуючись на концепції історико-культурних областей, технокомплексів і археологічних культур одержано нові дані щодо послідовності культурних явищ на півдні Східної Європи протягом доби пізнього палеоліту. Розроблено оновлену триступеневу історичну періодизацію пізнього палеоліту регіону. Значною мірою уточнено та доповнено положення про степову пізньопалеолітичну природно-господарську область.

         Розкрито історію геологічного розвитку платформної частини території України у рифеї на основі вивчення процесів магматизму, дислокаційного метаморфізму, метасоматозу, стратиграфічних розривів рифейських відкладів і знахідок у них залишків викопних організмів. Виділено чотири етапи, які за часом прояву подій та процесів зіставляються з діастрофічними та седиментаційними циклами, що проявилися на інших континентах світу. Вивчено три стадії рифейського рифтогенезу, які проявилися у закладанні на різних гіпсометричних рівнях від'ємних структур, та умови нагромадження у них доплитного осадового чохла. Уточнено об'єм і межі стратиграфічних підрозділів на основі вивчення літологічного складу рифейських осадочно-вулканогенних порід, послідовності та перерв у їх нагромадженні, а також результати мікропалеофітологічних досліджень. Проведено зіставлення стратиграфічних розрізів платформної частини території України з розрізами рифею Східно-Європейської платформи та інших регіонів. Зроблено висновок про ідентичність тектонічних режимів і палеогеографічних обстановок у межах розвитку континентальної кори. Визначено умови концентрації рудної речовини у структурах фундаменту та у розрізах осадового чохла. Надано оцінку перспективності рифейського періоду щодо корисних копалин.