ВСТУП 2
І. Теоретико-методологічні основи розміщення вугільної промисловості 4
1.1. Місце вугільної промисловості в системі ПЕК 4
1.2. Особливості розміщення вугільної промисловості 5
1.3. Розміщення вугільної промисловості за країнами й регіонами 9
ІІ. Аналіз розміщення вугільної промисловості України 11
2.1. Динаміка розвитку і розміщення вугільної промисловості України 11
2.2. Підсумки роботи підприємств вугільної галузі у 2004 році 14
ІІІ. Перспективи розвитку вугільної промисловості 22
ВИСНОВКИ 27
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 29

         Проаналізовано соціальну структуру робітників провідних галузей важкої промисловості України (вугільної, машинобудівної, хімічної та металургійної) у 1960 - 85 рр. Вивчено особливості соціальних верств робітників, які складалися під впливом соціально-економічної неоднорідності праці. Охарактеризовано загальні закономірності та галузеві відмінності у розвитку соціальних верств робітників за змістом і характером праці, рівнем кваліфікації, загальної освіти та зарплатні. Доведено, що за всіх формаційних особливостей розвиток соціальної структури робітників важкої промисловості України у 1960 - 1985 рр. об'єктивно зумовлений технічним прогресом, відповідав індустріальній стадії та відбувався в загальноцивілізаційному напрямку, після подолання сучасної кризи повинен відновитися, без чого перехід до постіндустріального суспільства здійснити неможливо.

         Дисертацію присвячено комплексному розгляду проблеми політики держави щодо мотивації праці робітників в Україні в період здійснення "комуністичного штурму" (1929 - 1933 рр.) та стабілізації економіки (1934 - 1938 рр.). Визначено основні науково-методологічні підходи до вивчення даної проблеми, проаналізовано механізми застосування різних стимулів до підвищення продуктивності праці, серед яких головними були матеріальне стимулювання та моральне заохочення робітників, ідеологічний вплив на їх свідомість, організація "соціалістичного змагання" та стахановського руху, репресії як примус до праці. Значну увагу приділено зв'язку економічних і позаекономічних заходів щодо мотивації праці робітників з соціально-економічними її наслідками, а також доведено, що тоталітарна влада здійснила 1929 - 1938 рр. модернізацію промисловості країни за рахунок значного обмеження добробуту трудящих. Зроблено висновок щодо найбільшої дієвості для активізації виробничої діяльності працівників саме матеріального стимулювання, яке доповнюється ідеологічним та моральним заохоченням.

         Проведено комплексні гігієнічні дослідження, спрямовані на вивчення біологічних шкідливостей у комбікормовому виробництві, а саме: контамінацію виробничого середовища, кормів та їх інгредієнтів мікроорганізмами; особливостей формування мікробного пейзажу у виробничих приміщеннях залежно від потужності підприємства, технологічного обладнання, сировинного матеріалу, пори року, а також дослідження в установленні спектра токсиноутворювальних мікроміцетів у повітрі виробничого середовища, в сировині та готовій продукції. Вивчено продукування мікотоксинів найбільш поширеними штамами грибів. Визначено роль мікроорганізмів та їх токсинів у формуванні професійних захворювань. Встановлено, що мікроорганізми, їх спори та токсини, які широко контамінують виробниче середовище комбікормових підприємств, можуть негативно впливати на здоров`я та самопочуття працівників даної галузі, а також служити ризиком у виникненні професійних захворювань робітників. Розроблено та запропоновано санітарно-гігієнічні заходи щодо зниження мікробного забруднення виробничого середовища комбікормових підприємств.

         Обгрунтовано можливість підвищення ефективності процесу реабілітації хворих з порушеннями репродуктивної функції та засоби профілактики безплідності у чоловіків. Показано доцільність застосування патогенетично спрямованої методики корекції порушень, обумовлених впливом несприятливих факторів навколишнього середовища. Розроблено й апробовано клініко-організаційну модель реабілітації хворих з порушеннями репродуктивної функції, відзначено її ефективність та медико-соціальне значення.

         Розглянуто теоретичні положення та розроблено методичні рекомендації щодо формування системи інформаційного забезпечення управління витратами на охорону навколишнього природного середовища шляхом упровадження на підприємстві екологічного обліку й аудиту. Проаналізовано негативний вплив підприємств вугільної промисловості на навколишнє природне середовище. Визначено передумови впровадження екологічного менеджменту на підприємства вуглевидобувного комплексу. Досліджено особливості організаційно-технічних заходів щодо охорони навколишнього середовища. Запропоновано поділ екологічних заходів на природоохоронні та відновлювальні. Доповнено існуючі класифікації чинників, що впливають на рівень витрат і охорону навколишнього середовища. Виявлено джерела інформації про витрати на охорону довкілля. Створено інформаційну модель управління витратами та наведено метод управління. Визначено умови і процедури впровадження екологічного обліку. Розроблено процедуру екологічного аудиту як форми моніторингу стану довкілля. Проведено апробацію механізму екологічного аудиту для оцінки негативного впливу господарської діяльності вугільного підприємства на навколишнє природне середовище й інвестиційних ризиків їх ліквідації.

         Уперше у хворих на пуерперальний ендометрит визначено особливості неспецифічних факторів захисту та імунної реактивності їх організму, які притаманні різним формам зазначеної патології. Виявлено фактори, що визначають виникнення ендометриту. Обгрунтовано застосування лімфотропної імунокоригувальної терапії хворим на післяпологовий ендометрит. Розроблено методику даної терапії для кожної його форми. Установлено, що за різних форм ендометриту, а також у процесі терапії є взаємозв'язок між характером мікрофлори піхви, станом загальної та місцевої імунологічної реактивності. Уперше на підставі результатів вивчення динаміки факторів неспецифічного захисту та імунної реактивності проведено порівняльний аналіз ефективності лімфотропної імунокоригувальної терапії та традиційного лікування.

         Обгрунтовано рішення актуальної наукової задачі забезпечення ефективного функціонування вугільної промисловості за допомогою формування механізму податково-субсидіарного регулювання. Встановлено, що діюча політика державної підтримки не враховує факту виникнення зустрічних фінансових потоків під час оподаткування, з урахуванням якого обгрунтовано необхідність застосування методів непрямого субсидування. З'ясовано, що податкове навантаження на підприємства вугільної промисловості достатньо високе. Досліджено особливості гірничої ренти в механізмі податкового регулювання вугільної промисловості, на підставі яких встановлено, що система традиційних податкових платежів у сфері природокористування містить рентну складову. Розроблено механізм податково субсидіарного регулювання вугільної промисловості. На підставі використання диференційованого підходу у процесі оподаткування розроблено рекомендації щодо удосконалення податкової стратегії в системі господарювання підприємств вугільної промисловості. Обгрунтовано доцільність впровадження єдиного податку на видобуток вугілля, розроблено податкові ставки за групами шахт залежно від ефективності виробництва. Рекомендовано застосування системи податкових пільг залежно від відтворювальної стадії відпрацювання запасів вугілля та створення фонду розвитку виробництва. Основні результати наукового дослідження впроваджено на державному та галузевому рівнях управління та на промислових підприємствах.

         З'ясовано суть і специфічні особливості відшкодування та оновлення основних виробничих фондів вугільної промисловості, потенційні джерела фінансування технічного переозброєння виробництва галузі, надано оцінку їх потенціалу за сучасних умов. Проведено аналіз стану технічної бази галузі та оцінено ступінь забезпеченості її розвитку інвестиційними ресурсами. Розроблено рекомендації щодо широкого використання лізингу для технічного оновлення виробництва вугільної промисловості. Визначено підходи до мобілізації нетрадиційних джерел, а саме оптимізації структури споживання первинних енергоносіїв. Проаналізовано роль, стан і потенціал амортизації як найважливішого джерела фінансування технічного оновлення вугільної промисловості й обгрунтовано напрями удосконалення амортизаційної політики. Наведено рекомендації щодо встановлення меж амортизаційних строків служби та капітальних ремонтів гірничо-шахтного устаткування та формування амортизаційного фонду на вуглевидобувних підприємствах за умов реструктуризації галузі.