Проаналізовано клінічний перебіг ішемічної хвороби серця (ІХС) у разі стабільної стенокардії напруги та прогресуючої стенокардії. Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування хворих на ІХС на підставі визначення клініко-патогенетичних особливостей перебігу захворювання у осіб з різною масою тіла та розроблено клініко-діагностичний алгоритм та методику лікування пацієнтів з даною патологією. Під час проведення наукового дослідження використано клінічні, інструментальні, біохімічні, імуноферментні методи. Оцінено вплив показника маси тіла на перебіг і дестабілізацію ІХС. Вивчено вміст лептину, інсуліну, тромбомодуліну та ліпідів у хворих з різною масою тіла. Обгрунтовано показання щодо нормування засобів стандартної терапії залежно від маси тіла. Встановлено нові фармакодинамічні закономірності реалізації лікувальної дії метопрололу та симвастатину, що проявляються стабілізацією захворювання, зниженням ризику розвитку ускладнень, покращенням нейрогуморальної регуляції, зменшенням дисліпідемії та гіперагрегації, а також нормалізацією рівня тромбомодуліну та лептину.

         Вивчено особливості метаболічного синдрому та імунологічного фенотипу лімфоцитів у хворих на ожиріння та цукровий діабет II типу. Обстежено 104 особи - 24 хворих на цукровий діабет та ожиріння, 18 пацієнтів з діабетом та нормальною вагою тіла, 31 особу з ожирінням, але без діабету, та 31 особу без діабету з нормальною вагою тіла. Розглянуто стан секреції інсуліну та проведено оцінку чутливості периферичних тканин до дії гормону. Виявлено залежність вмісту інсуліну та інсулінової чутливості тканин від присутності цукрового діабету та ваги тіла обстежених осіб. Знайдено особливості ліпідного обміну, які проявляються вірогідним підвищенням вмісту тригліцеридів крові у хворих на ожиріння, як у тих, що хворіють на цукровий діабет, та у осіб без діабету. Виявлено особливості імунологічного фенотипу лімфоцитів у хворих на цукровий діабет з різною вагою тіла. Знайдено суттєве підвищення кількості великих грануловмісних лімфоцитів у периферичній крові хворих на цукровий діабет з ожирінням, що супроводжувалося порушеннями ультраструктури цих клітин. За результатами дослідження поглиблено уявлення про етіопатогенез цукрового діабету II типу та висунуто припущення про роль імунологічних порушень у розвитку даного захворювання та метаболічного синдрому.

         Визначено особливості розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Обстежено 160 хворих (62 хворих на ІХС у поєднанні з цукровим діабетом та 98 хворих на ІХС без цукрового діабету). На підставі даних коронарографії встановлено особливості атеросклеротичного ураження вінцевих судин серця, ступінь розвитку коронарної колатеральної циркуляції у хворих на цукровий діабет. За даними вентрикулографії виявлено порушення внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих на діабет. Описано особливості дисліпідемій та коагуляційних властивостей крові у хворих на ангіографічно підтверджену ІХС та цукровий діабет 2-го типу. Вивчено вплив гіполіпідемічних препаратів різних класів на показники ліпідного обміну та системи гемостазу. Завдяки проведеним дослідженням поглиблено уявлення про патогенетичні механізми розвитку ішемічної хвороби серця на тлі цукрового діабету. Обгрунтовано підходи до диференційованого призначення гіполіпідемічних препаратів.

         Висвітлено індивідуальні особливості функціонального стану серцево-судинної системи та патоморфологічних змін судин у хворих на цукровий діабет II типу з обгрунтуванням нових підходів до медикосоціальної реабілітації на етапах амбулаторного, стаціонарного та санаторно-курортного лікування. На основі комплексного дослідження функції міокарда виявлені вагомі порушення систолічної та діастолічної функції, ексцентричної та концентричної гіпертрофії лівого шлуночка у хворих на цукровий діабет II типу в поєднанні з ішемічною хворобою серця та концентричого ремоделювання лівого шлуночка в поєднанні з гіпертонічною хворобою. Проаналізовано особливості периферичної гемодинаміки та ендотеліальної дисфункції у хворих на цукровий діабет, виявлено виражені зміни кровообігу.

         На підставі комплексного аналізу тиреоїдного статусу вивчено частоту та характер тереоїдної патології у хворих на цукровий діабет (ЦД) II типу. Проведено дослідження ренальної екскреції йоду у хворих з даною патологією. Встановлено паралелізм між рівнями глюкозурії, глікемії та величиною йодурії. Виявлено зв'язок між структурно-функціональним станом щитоподібної залози та клініко-біологічними особливостями ЦД II типу. Визначено частоту тиреоїдної патології у хворих з метаболічним синдромом і встановлено підвищення частоти гіпотиреозу у даних пацієнтів. Встановлено, що у хворих на цукровий діабет II типу наявність патології щитоподібної залози (особливо явного та субклінічного гіпотиреозу) призводить до більш частого розвитку діабетичної полінейропатії та вірогідно впливає на ступінь її вираження.

         Досліджено особливості виникнення та розвитку порушень серцевого ритму та провідності у хворих на цукровий діабет II типу з ішемічною хворобою серця (ІХС). На підставі даних холтерівського моніторування електрокардіограми визначено характер аритмій за наявності даних патологій, серед яких домінує екстрасистолія високих градацій. Визначено вплив хронічних діабетичних ускладнень, мікросудинної ішемії, різких коливань глікемії протягом доби, станів гіперглікемії та гіпоглікемії, показників артеріального тиску на виникнення аритмій у хворих на цукровий діабет II типу. Охарактеризовано особливості дисліпідемій, порушень електролітного обміну та реологічних змін крові у разі поєднання ІХС та цукрового діабету II типу як патогенетичних чинників виникнення розладів серцевого ритму. Встановлено необхідність стабілізації показників глікемії у процесі лікування порушень серцевого ритму, що сприяє зменшенню частоти аритмій або їх повному зникненню. Виявлено позитивний вплив статинів і препаратів альфа-ліпоєвої кислоти на перебіг аритмій. За даними доплер-ехокардіографії встановлено значення зміни показників кардіо- та гемодинаміки у виникненні порушень серцевого ритму та провідності. Запропоновано методи оптимізації лікування суправентрикулярних аритмій у хворих на цукровий діабет II типу з ІХС шляхом застосування комплексної терапії (ретардної форми верапамілу гідрохлориду, терапевтичних доз мілдронату та препаратів альфа-ліпоєвої кислоти).

         Наведено результати обстеження 98-ми хворих на цукровий діабет I типу, які навчалися самоконтролю в "Центрі навчання хворих на цукровий діабет". Запропоновано застосовувати диференційований підхід до груп пацієнтів з урахуванням їх рівня невербального коефіцієнту інтелекту (non-ver.IG) і психологічних особливостей. Наведено дані про стан компенсації та перебіг діабетичних нефропатій (за даними динамічної реносцинтиграфії) у хворих різних груп, що мають відмінні показники невербального коефіцієнта інтелекту (non-ver.IG). Оцінено перебіг діабетичних ускладеннь залежно від стану метаболічного контролю діабету, вивчено обізнаність хворих про їх недугу, а також досліджено емоційний стан і типи ставлення до хвороби. Одержані дані свідчать, що у разі дотримання необхідної терапії за допомогою існуючих структурованих програм досягається довготривала стабільна компенсація захворювання, яка супроводжується регресом діабетичних нефропатій в осіб з високим non-ver.IG. Установлено, що після проведення навчання хворих на цукровий діабет I типу за визначеними структурованими програмами з періодичністю 2 рази на рік виникають позитивні тенденції у зміні їх емоційного статусу та змінюється ставлення до їх хвороби у напрямку гармонізації особистості, підвищується рівень знань щодо захворювання. За даними динамічної реносцинтиграфії встановлено, що порушення екскреторної функції нирок у цих хворих з невеликою тривалістю захворювання є раннім проявом діабетичної нефропатії, мають двосторонній характер та виявляються ще на стадії відсутності мікроальбумінурії. Виявлено, що проведений диференційований підхід до групового навчання у комплексі з необхідною терапією позитивно впливає на динаміку фільтраційно-екскреторної функції нирок.

         Визначено клініко-морфологічні особливості інфаркту міокарда (ІМ) у хворих на цукровий діабет (ЦД) II типу. Проаналізовано 5639 випадків захворювань на ІМ (873 з них - на тлі ЦД), за результатами якого визначено обтяження ІМ ЦД II типу тільки в групі жінок 40 - 69 років. Виділено критичні періоди частоти та фатальності ІМ в жінок, які хворіють на ЦД II типу. На підставі комплексного імуноморфологічого дослідження хворих на ЦД II типу в поєднанні з ІМ показано особливості ураження міокарда та судин серця. У хворих на ЦД II типу визначено частоту та прогностичну значущість ускладнень ІМ і метаболічних показників залежно від віку й статі. За результатами отриманих даних поглиблено уявлення про патогенетичні механізми розвитку ІМ в хворих на ЦД II типу, обгрунтовано диференційований підхід до профілактики коронарної смерті, зважаючи на вікові особливості.

         Показано, що хворі на цукровий діабет II типу з вторинною резистетністю є гетерогенною групою. Вивчено розповсюдження вторинної резистентності серед госпіталізованих та амбулаторних хворих. Досліджено функціональну активність бета-клітин інсулярного апарату підшлункової залози залежно від динаміки маси тіла в процесі пероральної антидіабетичної терапії. Встановлено частоту гепатопатій серед хворих з вторинною резистентністю та роль уражень печінки в генезі зниження ефективності лікування діабету II типу похідними сульфанілсечовини. Ступінь ожиріння визначено патогенетичним фактором формування вторинної резистентності. Розроблено методи лікування резистентності до сульфаніламідів за допомогою індуктора мікросомальних ферментів карбамазепіну та інгібітора альфа-глюкозидаз-акарбози.