Дисертацію присвячено проблемам клінічного прояву, діагностиці та хірургічного лікування поєднання ішемічної хвороби серця з патологією мітрального клапана. Селективна коронарографія була виконана 1041 хворому з патологією мітрального клапана. Значимі звуження вінцевих артерій (на 50,0% і більше просвіту судини) були виялені у 165 (15,9%) хворих. Незалежне поєднання ішемічної хвороби серця та набутих мітральних вад діагностовано у 137 (13,2%) хворих. Безсимптомний перебіг вінцевих уражень спостерігався у 83 (60,6%) хворих. Частота постінфарктної мітральної недостатності становила 28 (2,7%) випадків. Вивчено взаємозв'язок ішемічної хвороби серця і патології мітрального клапана, частоту виявлення такого поєднання та особливості клінічного прояву. На основі обстеження 83 (50,3%) оперованих хворих, які мали поєднання ішемічної хвороби серця з патологією мітрального клапана, пропонується комплексний підхід до хірургічного лікування та профілактики інтраопераційних ускладнень. Одномоментна корекція вінцевих уражень та мітральних вад виконана у 45 (27,3%) хворих. Аналіз результатів операцій дозволив визначити оптимальні варіанти хірургічної корекції та техніки захисту міокарда. Вивчені безпосередні й віддалені результати поєднання хірургії мітрального клапана з реваскуляризацію міокарда.

         Дисертацію присвячено клініко-патогенетичному обгрунтуванню застосування електрофорезу пропранололу та імпульсних струмів низької частоти (електросон) на етапі відновлювального лікування хворих на ідіопатичний пролапс мітрального клапана. Вперше завдяки використанню сучасних методів дослідження виявлено основні механізми формування й особливості перебігу ідіопатичного пролапсу мітрального клапана. Отримано нові відомості стосовно впливу електрофорезу пропранололу і електросну на функціональний стан нервової, серцево-судинної, імунної систем, біохімічного гомеостазу, доведено ефективність комплексного реабілітаційного лікування. На підставі отриманих даних безпосередніх і віддалених наслідків, вироблено диференційовані показники для застосування електрофорезу з пропранололом у хворих на ідіопатичний пролапс мітрального клапана.

         Вперше проведено комплексне дослідження та порівняльний аналіз даних щодо функціонування вегетативної нервової системи, психоемоційний статус і функціональний стан серцево-судинної системи у дітей з різними формами пролапсу мітрального клапана (ПМК). Виявлено, що на тлі вихідної симпатокотонії та високого рівня тривожності для дітей з первинним ПМК характерно зниження адаптаційно-пристосувальних механізмів (АПМ) і надмірне вегетативне забезпечення, а для дітей з вторинним ПМК - напруженням АПМ, недостатнє вегетативне забезпечення та більш виражена дизадаптація унаслідок хвороби з втратою соціальних орієнтирів. Вперше у дітей з ПМК виявлено початкову стадію діастолічної дисфункції. Встановлено гіповолемічний тип центральної гемодинаміки та зниження швидкості відкриття передньої стулки мітрального клапана, а також збільшення половини градієнта тиску мітрального кровотоку, більш виражене у дітей з гемодинамічно значимими формами ПМК та явищами міксоматозної дегенерації стулок мітрального клапана. Розроблено метод ранньої діагностики первинного ПМК з використанням функціональної проби з фуросемідом. Запропоновано та апробовано за умов стаціонару схему комплексного лікування дітей з ПМК, у якій вперше застосовано препарат метаболічної спрямованості "Неотон" (креатин-фосфат). Доведено, що нормалізація вегетативного гомеостазу та покращання показників систолічної й діастолічної функцій міокарда та біоенергетичного стану організму сприяють зменшенню ступеня ПМК.

         Розроблено методику ранньої клініко-інструментальної діагностики неврологічних проявів, які виникають у хворих на пролапс мітрального клапану. На підставі методу ультразвукового доплерографічного дослідження вивчено клінику, стан кардіальної та церебральної гемодинаміки. На підставі методу ЕЕГ-картування, у 120 хворих з неврологічними синдромами, які мають пролапс мітрального клапана, вивчено та проаналізовано особливості стану біоелектричної активності головного мозку. Виявлено кореляційні зв'язки між станом мозкового кровообігу та біоелектричною активністю головного мозку. Доведено, що за даними доплерографії наявність ознак артеріовенозного шунтування в цій зоні реєструється осередок повільнохвильової активності. Виявлено особливості залежності різноманітних клінічних проявів вегето-судинної дистонії від характеру змін мозкового кровообігу в артеріальному та венозному руслі.

         Дисертацію присвячено дослідженню функціонального стану системи кровообігу при пролабуванні мітрального клапана (ПМК) у 340 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вперше проведено вивчення, систематизацію та узагальнення даних про частоту і вираженість клінічних проявів, змін структур і функцій серця, фізичної працездатності при ПМК в осіб, які зазнали радіаційного впливу. Оцінено відмінності виявлених змін у діапазоні доз опромінення, які зростають, і тривалості контакту з іонізуючим випромінюванням, генетично зумовленої схильності, зі ступенем пролабування, наявністю мітральної регургітації та міксоматозної дегенерації, а також з особливістю перебігу ПМК. Показано, що найбільш ранньою зміною в функціональному стані серця є діастолічна дисфункція. За результатами досліджень обгрунтовано алгоритм діагностики пролапсу і тактики ведення постраждалих з ПМК, необхідність його використання при здійсненні професійного відбору.

         Вивчено особливості показників центральної та регіонарної гемодинаміки, рівень мелатоніну крові, функціональну морфологію слизової оболонки (СО) гастродуоденальної зони та стан захисного слизового бар'єру у хворих на дуоденальну виразку за умов пролапсу мітрального клапана (ПМК). На підставі результатів дослідження з'ясовано, що у студентів, хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХДПК) за умов ПМК виявлено більш важкий перебіг захворювання, який супроводжувався порушеннями центральної та регіонарної гемодинаміки, зниженням вмісту мукополісахаридів у СО гастродуоденальнї зони, змінами функціональної морфології, порушенням рівня мелатоніну крові. Уточнено патогенетичні взаємозв'язки рівня мелатоніна крові та показників гемодинаміки за змістом глікозаміногліканів, нейтральних мукополісахаридів у СО гастродуоденальної зони. Показано, що одним з механізмів, що призводить до порушення центральної та регіонарної гемодинаміки за дуоденальної виразки є порушення рівня секреції мелатоніну. Обгрунтовано застосування у хворих на дуоденальну виразку комплексної терапії за використання препарата мелатоніну "Мелаксен", що сприяє більш значному відновленню показників центральної та регіонарної гемодинаміки.

         Досліджено анатомію та клініко-гемодинамічні прояви ізольованої вродженої недостатності мітрального клапана (ВНМК) й особливостей її поєднань з іншими вродженими вадами серця. На підставі вивчення анатомічних варіантів дослідженої вади проведено систематизацію морфологічних змін МК за його вродженої недостатності, яка базується на визначенні відношення рівня систолічного змикання стулок до площини фіброзного кільця. Відповідно до кожного типу ВНМК визначено основні та додаткові зміни клапанного апарату, що обумовлюють його дисфункцію. На підставі аналізу великої кількості клінічного матеріалу розроблено оптимальний підхід до вибору методики клапанозберігаючої операції залежно від анатомічного варіанту вади. Відповідно до змін клапанного апарату, характерних для певного типу ВНМК, хірургічні прийоми корекції, що використовувались, також були розділені на основні та додаткові. Базуючись на результатах вивчення безпосередніх і віддалених результатів клапанозберігаючих операцій у разі ВНМК, здійснено оцінку ефективності хірургічного втручання та причин незадовільних результатів. Виявлено форми вади, що найбільш важко корегуються.

         Досліджено клінічні, інструментальні та лабораторні характеристики перебігу стабільної стенокардії навантаження (ССН) II-III функціональних класів за наявності синдрому пролабування метрального клапана (ПМК) та їх динаміку в процесі лікування. Доведено наявність у таких хворих клініко-патогенетичних і структурно-функціональних особливостей, серед яких провідну роль відіграють подовження електричної систоли серця, порушення ритму серця, зміна геометрії лівого шлуночка, зниження варіабельності ритму серця, ендотеліальна і діастолічна дисфункція, гіпомагнійемія. Доведено, що комбіноване лікування з використанням на фоні базової терапії ритмокору і корвітину/кверцетину стримує ішемічне пошкодження міокарда, покращує функцію ендотелію, підвищує толерантність хворого до фізичного навантаження, має позитивний вплив на діастолічну функцію ЛІІІ, усуває гіперсимпатикотонію. Розроблено клініко-діагностичний алгоритм, який враховує наявність синдрому ПМК та регламентує диференційований підхід до лікування.

         Проведено комплексне дослідження частоти, характеру та клінічних особливостей порушень серцевого ритму та провідності у дітей з пролапсом мітрального клапана (ПМК). Виявлено, що стан центральної гемодинаміки та контрактильно-релаксаційної здатності міокарду у даного контингетну хворих дітей має різноспрямований характер, пов'язаний з особливостями вегетативного гомеостазу та перебігом основного захворювання за вторинного ПМК. Наведено комплексну оцінку особливостей стану вегетативної нервової системи, з урахуванням добової варіабельності ритму серця та циркадної динаміки її показників. У дітей з кардіальними дизритміями за наявності ПМК виявлено зміни добового електрокардіографічного патерну процесів реполяризації та вивчено їх динаміку під час проби з дозованим фізичним навантаженням. Виявлено, що у дітей з кардіальними дизритміями за наявності ПМК мають місце зміни аденілової системи крові, що відображає енергетичний обмін в організмі. Запропоновано схему диференційованої терапії порушень серцевого ритму та провідності у дітей за наявності ПМК залежно від ступеня тяжкості кардіоваскулярних розладів з визначенням характеристики дизритмій за добового аналізу ST-T за даними Холтерівського моніторингу, загальноприйнятих exo- та доплерехокардіографічних показників, показників аденілової системи крові, ступеня толерантності до фізичного навантаження та зниження якості життя.