Науково обгрунтовано доцільність проведення комплексної оцінки клінічних симптомів, нейросонографічних й електроенцефалографічних патернів, вмісту циклічних нуклеотидів - циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), пуринів - ксантину (Кс), гіпоксантину (ГКс), їх співвідношення у крові та лікворі для ранньої діагностики та прогнозування перебігу гіпоксичних деструктивних уражень центральної нервової системи (ЦНС) у новонароджених. Доведено необхідність та ефективність проведення комплексного нейросонографічного моніторингу та електроенцефалографічного картування у новонароджених з гіпоксичним ураженням (ГУ) ЦНС у ранньому неонатальному періоді. Вперше встановлено можливість діагностувати наявність деструкції головного мозку, прогнозувати перебіг ГУ ЦНС, визначати стан гематоенцефалічного бар'єру за допомогою визначеного вмісту циклічних нуклеотидів (цАМФ, цГМФ) у лікворі та крові доношених новонароджених з ГУ ЦНС у ранньому неонатальному періоді. Встановлено характер зв'язку між системами циклічних нуклеотидів (ЦН) як вторинних месенджерів реалізації специфічної клітинної відповіді, та пуринів як критеріїв гіпоксичного ураження, що дозволяє визначити варіанти функціонування гомеостатичних механімзів компенсації. Вперше за допомогою комплексних досліджень клінічного стану, нейросонографічного моніторингу, електроенцефалографічного картування, показників цАМФ, цГМФ, Кс, ГКс одержано дані, що дозволяють діагностувати наявність деструкції головного мозку та прогнозувати перебіг ГУ ЦНС. На підставі проведеного системного аналізу створено новий патогенетично обгрунтований спосіб ранньої діагностики та прогнозування перебігу ГУ ЦНС у доношених новонароджених у гострому періоді захворювання.

         Визначено три ступеня ГІУ ЦНС, показано зв'язок неврологічних та екстраневральних симптомів зі ступенем тяжкості захворювання. Розроблено прогностичні критерії захворювання. Показано зв'язок чинників ризику та клінічних симптомів ГІУ ЦНС доношених новонароджених зі зростанням рівня сироваткових цитокінів протягом першої доби після народження. Розроблено алгоритм діагностики захворювання.

         Дослідження проводились у 114 доношених новонароджених дітей, у 73 з яких діагностовано гіпокасично-ішемічну енцефалопатію, у 41 - пневмонію на тлі перинатальної енцефалопатії. Групу порівняння склали 15 здорових доношених новонороджених малюків. Усім дітям проведено комплексне клінічне, лабораторне (біохімічне), імунологічне та інструментальне обстеження, визначено фактори перинатального ризику щодо розвитку гіпоксії плода і асфіксії новонародженого. У всіх дітей виявлено клінічні розлади пізньої постнатальної адаптації: порушення приросту маси тіла, зміни рухових реакцій, вроджених рефлексів, м'язового тонусу. Виявлено збільшення вмісту середніх молекул у сироватці крові, підвищення активності плазматичних креатинкінази і лактатдегідрогенази, пригнічення гуморальної та клітинної ланки імунітету. Рівень середніх молекул є більш високим у дітей з пневмонією на тлі перинатальної енцефалопатії за немовлят із гіпоксично-ішемічною енцефалопатією, що дозволяє використовувати цей показник критерій приєднання запалення легень до гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Зміни з боку імунної системи полягають у зменшенні частки розеткоутворюючих клітин з еритроцитами барана, теофілінрезистентних розеткоутворюючих лімфоцитів і лімфоцитів розеткоутворюючих клітин з еритроцитами барана, навантажених комплементом, зниженні концентрації сироваткових імуноглобулінів власу G. Доведено, що порушення протиінфекційного захисту у новонароджених із перинатальною енцефалопатією є сприятливою основою для розвитку вторинної пневмонії. У всіх обстежених малюків виявлено підвищену активність плазматичних ферментів креатинкінази та лактатдегідрогенази. Зміни активності ензимів зумовлено тяжкістю процесу і є чутливими маркерами ступеня постгіпоксичного ушкодження. До комплексу лікування немовлятам із перинатальними післягіпоксичними ускладненнями введено композит препаратів протекторної дії, ліпоєву кислоту із вітамінами B2 та B6. Метаболічні коректори сприяють більш врівноваженому перебігу пізньої адаптації, зниженню активності плазматичних креатинкінази і лактатдегідрогенази, зумовлюють неспецифічний імунокорегуючий ефект.

         Досліджено проблему покращення результатів лікування обтураційної жовтяниці шляхом розробки оптимальної патогенетично обгрунтованої комплексної тактики обстеження та лікування. Наведено результати теоретичних і практичних клініко-експериментальних досліджень стосовно розробки питань діагностики та комплексного лікування обтураційної жовтяниці з застосуванням удосконалених хірургічних методик з урахуванням функціональних змін і морфологічних аспектів, зокрема, з боку інтрамурального нервового апарату. Вивчено стан цього апарату органів гепатопанкреатобіліарної зони у разі зазначеної хвороби та її усунення. Досліджено зміни ферментів ключових ланок обміну. Проведено й обгрунтовано порівняльну оцінку результатів лікування хворих дослідної та контрольної груп. Розроблено та впроваджено спосіб хірургічного лікування холедохолітіазу. Запропоновано програму комплексного обстеження та лікування хворих з обтураційною жовтяницею непухлинного походження.

         Досліджено питання діагностики та хірургічного лікування обтураційної жовтяниці як прояву постхолецистектомічного синдрому. Встановлено основні причини виникнення обтураційної жовтяниці після холецистектомії (ХЕ), виявлено особливості клініко-лабораторної діагностики обтураційної жовтяниці та печінкової недостатності після ХЕ. Запропоновано найбільш ефективну діагностичну програму для даної категорії хворих. Розроблено показання та критерії вибору найбільш раціональних засобів операцій у хворих на обтураційну жовтяницю після холецистектомії. Удосконалено та розроблено нові засоби операцій у разі холедохолітіазу, стенозу великого дуоденального соска, рубцевих стриктурах холедоху та спеціальний інструмент для зупинки кровотечі з судин гепатодуоденальної зв'язки (2 винаходи та 6 раціоналізаторських пропозицій). Визначено засоби профілактики післяопераційних ускладнень у таких хворих.

         Виділено етапи становлення гемодинаміки у доношених новонароджених, а саме: період первинної адаптації та період стабілізації. Розроблено критерії оцінки гемодинамічних показників правого шлуночка (ПШ) як єдиного морфо-функціонального блоку (притічної частини ПШ та вихідного тракту ПШ) у доношених немовлят за умов перебудови з внутрішньоутробного до позаутробного типу кровообігу у нормі та за патології. Надано порівняльну оцінку об'ємних параметрів і функцій правих відділів серця у різні вікові періоди (протягом перших 14-ти діб, 1-го місяця) у здорових новонароджених і новонароджених, які перенесли перинатальну гіпоксію. Виявлено фізіологічну динаміку показників діастолічної функції серця у доношених новонароджених у процесі перебудови кровообігу. З'ясовано, що у процесі адаптації гемодинаміки діастолічна функція серця має значення параметрів, що відповідають здоровим дітям більш старшого віку. Установлено патогенетичну роль дисфункції ПШ у розвитку постгіпоксичної дезадаптації серцево-судинної системи.

         Проведено експериментальне вивчення морфофункціонального стану початкового відділу тонкої кишки у разі механічної жовтяниці. Доведено, що припинення надходження в кишку жовчі призводить до розвитку ерозивно-виразкового ураження її слизової оболонки (СО) внаслідок пошкоджувальної дії активного шлункового соку. Ці дані доповнено результатами клінічних досліджень, за яких установлено зміни характеру мікрофлори та порушення моторики дванадцятипалої кишки (ДПК), що погіршує перебіг захворювання. Удосконалено клініко-патофізіологічну класифікацію постхолецистектомічного синдрому (ПХЕС), а саме: захворювань та функціональних розладів, з урахуванням їх етіологічного чинника та дозволяє більш обгрунтовано вирішувати питання вибору раціональної лікувальної тактики. Запропоновано обгрунтований діагностичний алгоритм, що систематизує характер, об'єм і послідовність виконання певного комплексу методик та дозволяє остаточно деталізувати діагноз ПХЕС. Оптимізовано програму раціонального лікування захворювань, визначених як ПХЕС, яка дозволяє здійснити вибір показань до хірургічного або консервативного методів лікування. Розроблено спосіб холедохоєюноанастомозу (ХЄА). Удосконалено методику мобілізації початкового відділу тонкої кишки, що використовуються для формування ХЄА, забезпечує збереження її топографо-анатомічних зв'язків та дозволяє запобігти розвитку Py-стаз-синдрому. Розроблено спосіб арефлюксного ХЄА. Комплексно вивчено морфофункціональний стан ДПК за механічної жовтяниці до та після відновлення жовчотоку за допомогою стандартних і модифікованих ХЄА.

         Удосконалено й оптимізовано систему надання медичної допомоги новонародженим з найпоширенішими захворюваннями легень шляхом розробки нових підходів до профілактики та лікування дихальної недостатності (ДН) на підставі комплексного дослідження основних ланок патогенезу легеневого ураження. Представлено дані про сучасну епідеміологію захворювань легень у новонароджених. Показано можливість поєднаного використання показників активності лактат-дегідрогенази та вмісту сечової кислоти у крові як чутливих і специфічних постнатальних біохімічних маркерів перинатальної асфіксії у недоношених новонароджених. Визначено роль перинатальної гіпоксії, процесів пероксидного окиснення ліпідів і зсідання крові, а також стану антиоксидантного захисту в механізмах розвитку неонатальних захворювань легень. Запропоновано концепцію вторинного вільнорадикального ураження легень, пов'язаного з дією перинтальної асфіксії. Доведено, що розвиток декомпенсованого оксидантного стресу у недоношених дітей з важким ураженням легень може спричиняти клінічну неефективність препаратів екзогенного сурфактанту. Засвідчено, що використання ацетилцистеїну в комплексному лікуванні недоношених новонароджених з респіраторним дистрес-синдромом захищає легені від вторинного ураження та вірогідно поліпшує кінцеві результати лікування даної категорії немовлят. Розроблено комплексний підхід до профілактики та лікування гострих захворювань легень у новонароджених, який базується на сучасній технології прогнозування та діагностики перинатальної гіпоксії, удосконаленні сучасних методів терапії ДН, профілактиці та лікуванні вторинного ураження легень із застосуванням антиоксидантів.

         Встановлено частоту і динаміку виявлення ротавірусів у новонароджених. Досліджено особливості клінічного перебігу ротавірусної інфекції (РВІ) у новонароджених з перинатальною патологією та у недоношених немовлят, у порівняльному аспекті вивчено специфіку моноротавірусної та асоційованих форм інфекції. Визначено провідні фактори ризику інфікування ротавірусами новонароджених. Удосконалено комплексний підхід щодо лікування новонароджених з РВІ шляхом застосування рекомбінантного інтерферону (лаферону), ентеросгелю та коригування порушень мікробіологічних біоценозів за допомогою використання мультипробіотика "Симбітер". Запропоновано ефективні заходи профілактики РВІ у новонароджених.