Розглянуто питання формування респіраторної захворюваності у дітей дошкільного віку. Вивчено соціальні, медико-біологічні фактори ризику, фізичний розвиток, клініко-параклінічні та функціональні особливості дітей, що повторно хворіють на гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) залежно від преморбідного статусу. Розроблено клініко-інструментальні критерії та диференційно-діагностичні таблиці для визначення рівнів адаптації дітей, що часто хворіють. На підставі результатів моніторингу стану здоров'я дітей з частими ГРЗ у дошкільному віці доведено, що швидкість, імовірність і спрямованість формування наслідків частої респіраторної захворюваності у дошкільному віці залежить від комплексу екзо- та ендогенних факторів. Запропоновано вдосконалений диференційований реабілітаційний комплекс для дітей, які часто хворіють на ГРЗ з урахуванням преморбідного фону та рівня адаптаційних можливостей дитини. Для дітей з хронічними осередками інфекції лімфоглоткового кільця створено двохетапний метод санації з використанням очищеного полівалентного піобактеріофага та А-бактерину.

         Розроблено та упроваджено у практику охорони здоров'я критерії ранньої діагностики порушень імунної системи у дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) та запропоновано ефективні методи їх етапної реабілітації з застосуванням імуномодуляторів біологічного, рослинного та вітамінного походження, а також природних факторів дитячих курортів. Систематизовано фактори ризику, що сприяють формуванню порушень імунітету у дітей, що часто хворіють на ГРВІ. Наведено математичну модель прогнозування частоти виникнення та важкості перебігу ГРВІ, обгрунтовано та розроблено критерії скринінгової та поглибленої діагностики порушень їх імунної системи. Визначено особливості розладів імунітету у даної категорії дітей, зокрема, у критичні періоди розвитку дитини. Розширено уяву стосовно патогенезу імунологічних порушень у дітей, які часто хворіють на ГРВІ, з урахуванням перинатальних факторів ризику, вікових особливостей розвитку, субклінічних метаболічних розладів, впливу радіаційного фактора на організм дитини. у імуномудуляторів - 20 % спиртового екстракту Родіоли рожевої, Іммуналу, антоціану. Встановлено, що найбільша антиоксидантна активність притаманна препарату з Родіоли рожевої. Обгрунтовано доцільність використання останнього разом з препаратами вітаміну Е у дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС і часто хворіють. Створено систему комплексної та етапної допомоги дітям, що постраждали на повторні ГРВІ, яка базується на сучасній технології діагностики імунних порушень і метаболічних розладів, а також індивідуалізованих підходах з метою застосування імуномодулюючих препаратів і природних факторів дитячих курортів на заключному етапі реабілітації.

         Встановлено, що розвиток Т-клітинної лімфоми шкіри (ТКЛШ) супроводжується характерними, залежно від стадії, імунологічними змінами: зниженням експресії антигенів загальних Т-клітин, супресорів, зростанням експресії гесперних клітин, зниженням проліферативної та фагоцитарної активності лейкоцитів периферичної крові. Застосування плазмофотоферезу (ПФФ) призвело до зниження експресії CD4, CD5, CD16, CD22 та зростання експресії CD7, CD8 та HLA-Dr антигенів, а також відмічено зростання проліферативної активності лімфоцитів периферичної крові у відповідь на мітогени фітогемаглютиніну та туберкулін. У хворих після ПФФ виявлено зростання фагоцитарної активності нейтрофільних лейкоцитів і зниження вмісту циркулюючих імунних комплексів. Зазначено, що ПФФ призводив до нормалізації біохімічних показників сироватки крові, які характеризують білковий, електролітний, азотний, ліпідний склад крові та функцію печінки у хворих на Т-клітинні лімфоми шкіри. Визначено, що нормалізація досліджуваних параметрів корелювала зі стадією та тяжкістю захворювання. Найбільш інформативним біохімічним показником протікання злоякісного процесу є рівень сироваткової лактатдегідрогенази.

         Досліджено проблеми підвищення ефективності лікувально-профілактичних заходів, удосконалення раннього діагностування клініко-імунологічних порушень у дітей, які одержали профілактичне лікування сифілісу, шляхом визначення клініко-імунних особливостей адаптації в неонатальному періоді. Встановлено, що у разі відсутності специфічних клініко-серологічних ознак раннього природженого сифілісу, діти мають особливості клінічного перебігу неонатального періоду, імунної реактивності, стану здоров'я та фізичного розвитку протягом перших трьох років життя. Виявлено особливості клітинної, гуморальної ланок імунітету, продукції цитокінів. На підставі критеріїв, що детермінують відмінності адаптації, розроблено науково обгрунтовану математичну модель індивідуального прогнозування підвищеного рівня захворювання на гострі респіраторні вірусні інфекції протягом першого року життя. Встановлено зв'язок психологічного стилю переживання вагітності матерів з сифілісом в анамнезі з перебігом неонатального та грудного періодів у дітей.

         Уперше з застосуванням методу антропометричних оцінок схильності обстежуваних дітей до гострих респіраторних захворювань (ГРЗ) розроблено систему формування фізичного розвитку дітей дошкільного віку, установлено комплексний рівень їх фізичного розвитку, фізичної підготовленості та фізичної працездатності. Створено систему методів дозованого бігу у сполученні з дихальними вправами й елементами загартовування у фізичному вихованні дітей дошкільного віку. Уточнено кількісні показники характеристик функціонального стану кардіореспіраторної системи дітей 6-го та 7-го року життя, які часто хворіють на ГРЗ. Доповнено систему засобів фізичного виховання цих дітей.

         Досліджено характерні особливості пародонтиту в населення промислового регіону, а також клініко-імунологічні та морфологічні аспекти захворювання. Вперше вивчено та доведено залежність його характеристики від соціально-гігієнічного стану території, рівня здоров'я та факторів ризику. Розглянуто клінічні, імунологічні та морфологічні особливості пародонту у осіб, що тривалий час перебували під впливом несприятливих факторів зовнішнього середовища та мали супутні захворювання. Розроблено лікувально-профілактичні заходи щодо пародонтиту в населення промислового регіону.

         Виявлено маркери порушень в імунологічній системі під час санаторно-курортної адаптації у дітей з повторним обструктивним і рецидивним бронхітом. Доведено, що навіть у період відносного благополуччя стану здоров'я у хворих зберігаються порушення різних ланок імунітету, зокрема зменшення числа T-лімфоцитів і зниження рівня місцевого захисту, найбільш виражені у дітей з екологічно несприятливих регіонів. Визначено фенотипічні характеристики пацієнтів з обструктивним і рецидивним бронхітом, що дає додаткові можливості щодо прогнозування розвитку захворювань. Вперше застосовано експрес-діагностику донозологічних станів у дітей, які часто хворіють за допомогою індексів крові та неспецифічних антистресорних реакцій. Розроблено комп'ютерну медичну програму ADAPT ANALYSER 1.3 Lite для здійснення контролю та диференційної діагностики загальних неспецифічних адаптаційних реакцій організму у дітей на етапі санаторно-курортного лікування, доведено ефективність її використання. Обгрунтовано доцільність застосування таких біологічно активних домішок як "Біотроф-4", "Ехінацея", "Біполан" у комплексі санаторно-курортного лікування дітей, які часто хворіють з урахуванням їх фенотипічних особливостей з метою імунокорекції та підвищення активності неспецифічних адаптаційних реакцій організму.

         Патогенетично обгрунтовано залучення металоліпосомальної терапії до курсу лікування хворих жінок на гострі сальпінгоофорити на базі комплексного клініко-лабораторного (імунологічного, біохімічного) обстеження 104-х пацієнток. Установлено, що гострі запальні захворювання придатків матки супроводжуються Т-лімфоцитарним імунодефіцитом, підвищенням показників гуморального імунітету, порушенням рівноваги процесів перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту. Виявлено, що застосування металоліпосомальної корекції у комплексному лікуванні гострих сальпінгоофоритів призводить до нормалізації функції лімфоцитів та показників системи природної антиінфекційної резистентності, зниження інтенсивності процесів перекисного окиснення ліпідів, чіткої тенденції до відновлення активності системи антиоксидантного захисту. Показано, що використання металоліпосомального препарату "Ліолів" сприяє досягненню стійкої клініко-лабораторної ремісії майже у 94 % хворих основної групи.

         Розроблено імунодіагностичний алгоритм стану піднебінних мигдаликів і системи імунітету у хворих на хронічний тонзиліт. На підставі вивчення показників місцевого та системного імунітету, факторів неспецифічної резистентності за різних форм даного захворювання визначено імунодіагностичну значимість тестів, що найбільш точно та повно відображають стан імунітету та факторів імунопатологічної спрямованості у разі хронічного тонзиліту. За наявності супутніх захворювань (запально-алергічні різної локалізації) у хворих на хронічний тонзиліт найбільш характерними є рівень антистрептолізину-О та наявність антитіл до лімфоцитів мигдаликів. Встановлено, що найбільш ефективними для стимуляції піднебінних мигдаликів є комбінований вплив ПЕМП і полімікробний лізат IRS - 19. Стимуляція мигдаликів хворих на хронічний декомпенсований тонзиліт призводить до активізації клітин мигдаликів у 69,5 % спостережень. Доведено, що у 30 % хворих декомпенсованою формою хронічного тонзиліту під час проведення стимулювальних впливів на мигдалики відбувається відновлення основних показників системного імунітету до рівня, що визначався в осіб у контрольній групі. Проведено широкоплановий аналіз скарг та об'єктивних клінічних ознак хронічного тонзиліту на сучасному етапі. Проаналізовано кореляційні взаємини наявності чи недостатності тканини мигдаликів у хворих запально-алергічними й онкологічними захворюваннями різної локалізації. Створено клініко-імунологічні засади для розробки класифікації хронічних запальних процесів у мигдаликах на імуно-функціональній основі. Розроблений комплекс клініко-імунологічних підходів здатний істотно підвищити ефективність визначення стратегії лікування хворих на хронічний тонзиліт.