Вивчено особливості запального процесу (мікробне забруднення, активність запального процесу, запально-дегенеративні зміни, ступінь ендотоксикозу, імунна відповідь) у випадку гострих гнійно-запальних захворювань внутрішніх статевих органів у жінок з використанням кристалографічного методу дослідження. Як лікувально-діагностичний метод у разі гострих ендометритів застосовано рідинну гістероскопію з відеозаписом. Розроблено новий метод лікування, який базується на озонотерапії гострих запальних процесів внутрішніх статевих органів у жінок репродуктивного віку.

         Уперше на підставі клініко-лабораторних даних, результатів pH-метрії, внутрішньоранової термометрії, визначення податливості навколоранових м'яких тканин та планіметрії доведено високу ефективність сучасних вітчизняних багатокомпонентних мазей у місцевому лікуванні гнійних ран щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД) дітей та перевагу їх пофазового застосування у дитячій щелепно-лицевій хірургії. Уперше на морфологічному рівні вивчено вплив на перебіг ранового процесу і репаративні властивості м'яких тканей гнійних ран сучасних вітчизняних багатокомпонентних мазей у разі їх застосування у комплексному лікуванні гострих гнійно-запальних процесів ЩЛД у дітей. Доведено, що сучасні вітчизняні багатокомпонентні мазі скорочують тривалість запалення, нормалізуючи мікроциркуляторні розлади у м'яких тканинах, створюють умови для прискорення проліферативних процесів, стимулюючи фібробластичну активність, фібриногенез та епітелізацію, що загалом поліпшує клінічний перебіг ранового процесу та сприяє швидшому загоюванню ран. Визначено, що зазначені ефекти більш виразно проявляються за пофазового використання препаратів "Альгофін", "Офлокаїн-Дарниця" та "Метилурацил-Дарниця".

         Дисертація присвячена розробці методичних підходів та вивченню теплового балансу органів черевної порожнини, удосконаленню діагностики гострих запальних захворювань органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит), оцінці перебігу післяопераційного періоду і запального процесу у рані методом дистаційної радіаційної динамічної теплометрії (ДРДТ). Вивчено густину теплового потоку із глибоких структур органів черевної порожнини на передню черевну стінку в залежності від конституції, статі, віку, сезонів року, часу доби, вживання їжі, професії, географічної довготи, широти, хвилювання океану у практично здорових людей-працівників морського транспорту і жителів берегової зони; у хворих з грижами передньої черевної стінки; при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит) з метою діагностики і контроля за перебігом післяопераційного періоду, оцінки регенерації і ступеня виразності запального процесу в операційній рані. Визначено можливості ДРДТ у фізіологічних дослідженнях у морській медицині та діагностичному алгоритмі при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини.

         На підставі аналізу виконаних діагностичних та лікувальних заходів розроблено алгоритм обстеження та проведення мініінвазивних методів лікування емпієми плеври, застосування якого дозволяє уникнути діагностичних та тактичних помилок, досягти значного покращання результатів лікування. Проведено моніторинг флори, що висівалась з плевральної порожнини, розроблено схеми проведення етіотропної терапії. Запропоновано комплекс діагностичних та закритих малих хірургічних втручань, використання якого сприяє підвищенню ефективності лікування хворих з неспецифічною емпіємою плеври. Проведено дослідження віддалених результатів лікування з застосуванням мініінвазивних втручань. Зазначено, що рецидиви гнійних захворювань спостерігалися у 1,8 % хворих лише у ранні терміни (через 1 - 2 місяці) після проведеної терапії, у більш віддалені терміни рецидивів не зафіксовано.

         Розроблено та здійснено клініко-морфологічне обгрунтування нових методів лікування післяін'єкційних гнійних захворювань м'яких тканин у хворих на опійну наркоманію. Базуючись на принципах індивідуалізованого підходу до лікування, вивчено та патоморфологічно обгрунтовано причини недостатньої ефективності лікування даної патології за умов використання загально-відомих методів. Вивчено клінічні особливості перебігу післяін'єкційних гнійних захворювань м'яких тканин у хворих на опійну наркоманію Вінницького регіону. Розроблено та впроваджено до клінічної практики новий спосіб лікування гнійних процесів. Доведено переваги та необхідність місцевого підведення сорбентів й антимікробних засобів для лікування цієї патології. Розроблено та впроваджено до клінічної практики спосіб ультразвукової діагностики гнійних вогнищ у хворих на опійну наркоманію та ВІЛ-інфікованих хворих.

         Проведено обстеження та досліджено результати комплексного хірургічного лікування 166 хворих із синдромом діабетичної стопи. Встановлено, що вказаний синдром розвивається у хворих із субкомпенсованим і декомпенсованим цукровим діабетом на тлі ангіопатії, остеоартропатії, полінейропатії, нефропатії та кардіоміопатії. Виявлено залежність важкості перебігу гнійно-некротичного процесу на стопі від типу цукрового діабету, порушення кислотно-лужного балансу, процесів перекисного окиснення ліпідів і стану антиоксидантної системи захисту. Розроблено комплексне хірургічне лікування різних форм синдрому діабетичної стопи з урахуванням клініко-метаболічних змін. Доведено доцільність проведення розкриття неклостридіальних анаеробних флегмон підошовної поверхні стопи Н-подібним розрізом, а екзартикуляцію гангренозно зміненого пальця стопи - з резекцією 2/3 плюсневої кістки. Вивчено результати внутрішньовенного лазерного опромінення крові у комплексному хірургічному лікуванні хворих з ішемічно-гангренозною стопою.

         Установлено перевагу активної хірургічної тактики з використанням малоінвазивних (бронхоскопічних, пункційно-дренульваних і торакоскопічних) хірургічних технологій за умов лікування хворих на гострі абсцеси легень, яка дозволяє підвищити результати лікування хворих з цією патологією. Встановлено значну роль патогенетичного фактора у формуванні клінічної картини гострих абсцесів легень, а саме: порушення балансу між системами вільнорадикального окиснення ліпідів і елементами антиоксидантної системи організму. На цій підставі експериментально та за умов клінічного дослідження доведено необхідність місцевого та парентерального застосування ліпосомального препарату ліпін у комплексній антибактеріальній терапії хворих на гострі абсцеси легень. Розроблено прилад для пункції та санації абсцесу легенів, а саме: шляхом пункції порожнини деструкції з двох точок та виключення ділянок, недоступних для санації. За результатами проведених досліджень доведено, що застосування запропонованого комплексу малоінвазивних хірургічних методик і антибактеріальної терапії з використанням препарату ліпін є високоефективними та малотравматичним, дозволяє покращити результати лікування хворих на гострі абсцеси легень.

         Розроблено нові методи лікування гнійних ран у породілей. Установлено частоту та чинники ризику виникнення гнійних ран. Визначено особливості перебігу фаз ранового процесу, зміну складу мікробів у ранах, рівня імунної реактивності організму в породілей під впливом різних методів лікування. Уперше на підставі вивчення структури тканин рани (за методом поляризаційної мікроскопії), кількісного та якісного складу імунокомпетентних клітин у біоптаті з рани, фіксованих імуноглобулінів у мазках-відбитках та рівня їх світіння в динаміці процесу лікування розроблено оцінку тяжкості ранового процесу та визначено ефективну терапію гнійних ран. Запропоновано використання бальної оцінки ступеня тяжкості ранового процесу для прогнозування ефективності та своєчасної корекції лікування. Науково обгрунтовано та впроваджено до практики охорони здоров'я комплексний метод лікування гнійних ран з включенням препаратів із сорбційно-дезінтоксикаційними та імуномодулювальними властивостями.

         Доведено, що за гострих запальних процесів щелепно-лицевої ділянки (ГЗП ЩЛД) розвиваються тромбгеморагічні ускладнення, які супроводжуються вираженими змінами морфо-функціонального стану тромбоцитів: їх дегрануляцією та агрегацією. Визначено дезагрегаційний вплив препарату "Теком" на тромбоцити за умов розвитку ГЗП ЩЛД. Зазначено, що середня доза препарату (0,1 мл) запобігає дегрануляції, збільшує час агрегації та скорочує час початку дезагрегації тромбоцитів. Встановлено, що комплексне лікування ГЗП ЩЛД з включенням "Текому", скорочує час відновлення морфо-функціональних властивостей тромбоцитів та їх мембранних комплексів у більшій мірі, ніж стандартна схема лікування. Це дозволяє знизити частоту тромбгеморагічних ускладнень і скоротити середні терміни перебування пацієнтів у стаціонарі на 1,5 доби.