Удосконалено методику ранньої діагностики та прогнозування серцево-судинних порушень у дітей з системною дисплазією сполучної тканини на підставі дослідження структурно-функціональних особливостей серця, біохімічних маркерів обміну сполучної тканини, вегетативного статусу та розробки прогностичних критеріїв перебігу аритмій. Проаналізовано дані щодо частоти й особливостей клінічних проявів у дітей з різним ступенем сполучнотканинної дисплазії, різноманітними формами малих аномалій розвитку серця. Визначено морфологічні особливості структур серця у пацієнтів з системною дисплазією сполучної тканини шляхом проведення ехокардіографічного дослідження. Визначено характер взаємозв'язку між порушеннями серцевого ритму та провідності й сполучнотканинною дисплазією серця залежно від ступеня її виразності. Розроблено критерії ранньої діагностики порушень ритму серця та провідності у дітей з сполучнотканинною дисплазією, обгрунтовано алгоритм прогнозування аритмій.

         Розглянуто питання судово-медичної оцінки зовнішніх антропометричних змін раптово померлих осіб юнацького та зрілого віку внаслідок дисплазії сполучної тканини серця. Виявлено органометричні, патоморфологічні та біофізичні зміни серця за дисплазії його сполучної тканини як системної успадкованої патології, здійснено їх зіставлення з антропометричними змінами. Розроблено алгоритм секційної діагностики раптово померлих осіб з дисплазією сполучної тканини серця. Здійснено систематизацію виявлених антропометричних змін як синдромів даного захворювання. Проведено порівняльний аналіз органометричних результатів роботи серця та його відділів і папілярно-трабекулярного апарату у раптово померлих осіб з дисплазією сполучної тканини серця. Розглянуто мікроскопічні патоморфологічні зміни міокарда шлуночків, сосочкових м'язів, сухожилкових хорд (зокрема, аномальних) і компонентів провідної системи за досліджуваної патології. Наведено кількісні дані про біофізичні відмінності сосочкових м'язів серця, на підставі яких встановлено критерії діагностики раптової смерті за дисплазії сполучної тканини серця. Обгрунтовано можливість використання біофізичних факторів для визначення віку померлих. Результати наукового дослідження рекомендовано використовувати у діяльності судово-медичних експертів і патоморфологів.

         Визначено клінічні, морфологічні, імунологічні особливості хронічних гастродуоденальних захворювань у підлітків із системною дисплазією сполучної тканини. Розроблено пропозиції щодо профілактики та лікування даної патології з урахуванням одержаних даних. Показано провідну роль генетично обумовленої недостатності інтерстиціальних колагенів I, III, V типів у власній пластинці слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки з формуванням рефлюкс-гастритів за наявності дисплазії сполучної тканини. Встановлено, що рівень інфікованості Helicobacter pylori та частота деструктивних уражень слизової оболонки мають низькі показники. На підставі даних системного аналізу виявлено значні відмінності як в системогенезі, так і в режимах функціонування системи імунітету та обміну сполучної тканини у разі гастродуоденальної патології залежно від наявності ознак дисплазії сполучної тканини, за яких встановлено гіпокомпенсаторний з явищами виснаження варіант функціонування гомеостатичних механізмів компенсації. З'ясовано, що компенсаторне підвищення рівня секреторного IgA спрямовано на нормалізацію параметрів імунної системи. Доведено, що рефлюкси дуоденального вмісту сприяють зниженню місцевого імунітету ротоглоткового секрету. Обгрунтовано доцільність застосування у пацієнтів з ознаками системної дисплазії сполучної тканини різноспрямованих реабілітаційних заходів з профілактики прогресування рефлюкс-гастритів та корекції імунологічного гомеостазу з обов'язковим включенням до традиційного терапевтичного комплексу, крім препаратів прокінетичної дії, стимуляторів синтезу колагену та метаболітів-енергетиків.

         Розроблено методологічні підходи та практичні рекомендації стосовно ранньої клініко-інструментальної діагностики неврологічних проявів аномалій прецеребральних артерій за вродженої слабкості сполучної тканини. Уперше на підставі результатів комплексного, клінічного, лабораторного й інструментального обстеження дітей встановлено взаємозв'язок розвитку неврологічних порушень, а також патологічної звивистості, гіпо- й аплазії прецеребральних судин з вродженою слабкістю сполучної тканини. Одержано дані стосовно ролі аномалій магістральних судин мозку у генезі цереброваскулярної патології, зокрема, у розвитку вегетативно-судинної дистонії та гострих порушень мозкового кровообігу в дітей та підлітів. За результатами доплерографічного дослідження судин шиї та головного мозку в дітей установлено критерії, на базі яких можливо з високимм ступенем достовірності діагностувати аномалії прецеребральних артерій. На підставі результатів дослідження розроблено модель розвитку та принципи діагностики неврологічних проявів вродженої слабкості сполучної тканини, а застосування розроблених методів терапії дозволило підвищити якість лікування та реабілітації цих дітей.

         Розроблено новий напрямок у прогнозуванні клінчіного перебігу дегенеративно-дистрофічних захворювань диспластичного генезу на прикладі остеохондрозу хребетного стовпа. На підставі комплексної оцінки клінічних проявів остеохондрозу хребта в 1 446-ти хворих різного віку та стану сполучної тканини доведено провідну роль дисплазії у виникненні даної патології. Встановлено, що остеохондроз хребта як захворювання маніфестує у разі наявності дисплазії сполучної тканини II - III ступенів (96,8 %). З метою прогнозування розвитку ранніх дегенеративно-дистрофічних змін патологію опорно-рухової системи у школярів (974), новонароджених (85) та їх батьків розглянуто у зіставленні зі станом сполучної тканини. З урахуванням виявленого рівня дисплазії спрогнозовано у 64,5 % обстежених дітей виникнення перших клінічних ознак дегенеративно-дистрофічних проявів у більш молодому віці, ніж у батьків.

         Досліджено особливості перебігу бронхіальної астми та запропоновано шляхи удосконалення її лікування у дітей з синдромом недиференційованої системної дисплазії сполучної тканини (СНСДСТ). На підставі вивчення імунного статусу, функціонального стану цитомембран і клітинного метаболізму, зовнішнього дихання та вегетативної регуляції доведено, що у разі наявності СНСДСТ бронхіальна астма характеризується більш тяжким перебігом, ніж у випадку відсутності даного синдрому. Проаналізовано клініко-імунологічні характеристики хворих на бронхіальну астму дітей з СНСДСТ. Визначено особливості зміни показників фагоцитарної системи, клітинної та гуморальної ланок імунітету залежно від періоду захворювання. Показано, що бронхіальна астма у дітей з СНСДСТ характеризується високою частотою розвитку вегетативних розладів з порушенням нейрогуморальної регуляції серцевої діяльності. Науково обгрунтовано доцільність призначення інстенону та синглетно-кисневої терапії в комплексному лікуванні бронхіальної астми у дітей з СНСДСТ.

         Викладено сучасні методи ранньої діагностики неврологічних порушень і засоби їх первинної та вторинної профілактики у підлітків з системною дисплазією сполучної тканини (СДСТ). Наведено результати комплексного клінічного та нейровертебрологічного дослідження даних хворих, визначено частоту та характер неврологічних проявів з розподілом за ступенем їх виразності. Описано особливості стану церебральної гемодинаміки, структурно-функціонального стану шийного відділу хребта (ШВХ) і порушень стато-локомоторних функцій. Розроблено концептуальну та кількісну біомеханічну моделі напружено-деформованих станів ШВХ за умов диспластичного процесу. На підставі аналізу механізмів формування неврологічних розладів обгрунтовано доцільність застосування клінічних стандартів діагностики та профілактики під час диспансеризації підлітків з СДСТ.

         Досліджено та оцінено стан кісткової тканини в дітей та підлітків з вродженими локальними (уродженими вивихом стегна та порушенням розвитку нижніх кінцівок) та системними захворюваннями опорно-рухового апарату (епіфізарною дисплазією, недосконалим остеогенезом) за допомогою ультразвукової денситометрії на різних етапах лікування. Визначено основні чинники, які впливають на зміни структурно-функціонального стану кісткової тканини в даного контингенту хворих: вид патології, статико-динамічну функцію нижніх кінцівок, тяжкість патології, оперативне втручання. Досліджено біохімічні показники метаболізму кісткової тканини та виявлено їх особливості в дітей та підлітків з даною патологією. Виявлено вірогідне зменшення активності лужної фосфатази у сироватці крові, що свідчить про зменшення функціональної активності остеобластів та процесів кісткоутворення. На підставі аналізу рентгенологічної та денситометричної характеристики стану кісткової тканини на етапах лікування встановлено діагностичні можливості ультразвукової денситометрії для моніторингу структурно-функціонального стану кісткової тканини та ранньої діагностики остеопенічного синдрому.

         У процесі обстеження дітей з гострим гломерулонефритом (ГГН) виявлено активацію системи перекисного окислення ліпідів та пригнічення антиоксидантного захисту, що зумовлені формою ГГН, періодом захворювання, тяжкістю перебігу та активністю процесу. Визначено структуру факторів, які передували захворюванню, особливості сучасного перебігу ГГН за умов несприятливого промислового регіону, частоту виявлення стигм дисплазії сполучної тканини та дизембріогенезу у хворих, вплив їх на виникнення і перебіг ГГН. Запропоновано включення антиоксидантів до терапії ГГН у дітей. Проведено порівняльний аналіз ефективності терапії есенціале і вітаміном E, розроблено критерії їх призначення за різних форм недуги у дітей.