За допомогою методу мікроскопії бульбарної кон'юнктиви проведено порівняльні дослідження стану мікроциркуляторного русла (МЦР) у практично здорових осіб та хворих на вперше діагностований туберкульоз легень з різними клінічними формами. Виявлено порушення МЦР у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень. Досліджено ефективність комплексного лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень за різного стану порушень МЦР. Встановлено, що з протитуберкульозних препаратів вплив на МЦР за одноразового введення хворим здійснює лише ізоніазид, а найбільший вплив його на МЦР досягається у разі внутрішньовенного та внутрішньом'язевого його введення. Обгрунтовано диференційований підхід у комплексному лікуванні хворих на вперше діагностований туберкульоз легень за різного стану порушень всіх ланок МЦР.

         Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень шляхом удосконалення стандартних режимів хіміотерапії (ХТ) на підставі вивчення віддалених результатів лікування у 1 549-ти хворих на вперше діагностований туберкульоз легень залежно від тривалості інтенсивної фази й основного курсу ХТ, терміну перебування у стаціонарі. Установлено, що у разі застосування 4-компонентних стандартних режимів ХТ припинення бактеріовиділення відбувається у більш пізні терміни, ніж триває інтенсивна фаза у 46,3 % хворих, що зумовлено високою частотою первинної медикаментозної резистентності (27,0 %) і поширеними деструктивними процесами. Показник загоєння каверн є важливим критерієм оцінювання результатів лікування хворих на деструктивний туберкульоз легень навіть за умови припинення бактеріовиділення та завершення основного курсу хіміотерапії. У хворих з незагоєними кавернами рецидиви туберкульозу виникають у 5,2 раза частіше. Подовження основного курсу ХТ понад 8 місяців за таких випадків забезпечує зменшення частоти рецидивів туберкульозу у 4 рази.

         Вивчено вплив ізофону - імуномодулятора з антимікобактеріальною дією на стан системного імунітету та перебіг специфічного процесу за умов експерименту й у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень. Доведено, що у разі застосування ізофону, зменшується індекс ураження внутрішніх органів, з'ясовано його стимулювальний вплив на лімфоїдні органи, рівень фагоцитозу та розеткотвірних клітин. Доведено, що у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень застосування ізофону в комплексному лікуванні зумовлює вірогідне підвищення функціональної активності реакції бласної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) з фітогемаглютиніном (ФГА), позитивних змін у рівні циркулюючих комплексів (ЦІК), зменшує кількість хворих з негативними змінами РБТЛ з туберкуліном (PPD), сприяє підвищенню частоти та скороченню строків загоєння порожнини розпаду, забезпечує покращання переносимості хіміотерапії.

         Вивчено ефективність лазеропунктури як патогенетичного методу лікування. Установлено, що її застосування показано всім хворим на туберкульоз легень, у тому числі з резистентністю мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів, починаючи з першого місяця лікування. Зазначено, що протипоказань для даного методу не виявлено. Доведено, що включення лазеропунктури в комплексне лікування хворих на вперше виявлений туберкульоз легень дозволяє підвищити ефективність проведеного лікування, покращати переносимість хіміотерапії та скоротити термін стаціонарного лікування.

         Досліджено бактеріостатичну активність (БАК) крові у раніше нелікованих хворих на деструктивний туберкульоз легень, що отримували лікування з застосуванням поліхіміотерапії (ПХТ) з 5 - 6-ти протитуберкульозних препаратів у разі щоденного та переважно щоденного їх застосування, тобто за умов прийому за один день 5-ти препаратів на всьому або майже всьому протязі лікування. Установлено, що така інтенсивна ПХТ забезпечує у 100 % осіб високий максимальний рівень (пік) БАК і значні, як правило, рівні БАК протягом усієї доби. За різних режимів ПХТ зіставлено рівень і характер БАК та установлено прямий взаємозв'язок між БАК і динамікою бактеріовиділення та регресії каверн. За цих режимів проведено дослідження БАК за допомогою не тільки стандартного лабораторного штаму, а і виділених від хворих штамів мікобактеріального туберкульозу. Показано, що розроблені високоефективні інтенсивні режими ПХТ вперше виявлених хворих на деструктивний туберкульоз легень із застосуванням за один день 5-ти основних протитуберкульозних препаратів майже на всьому протязі лікування, спроможні суттєво скоротити (до 5-ти міс.) загальні строки хіміотерапії цього контингенту хворих.

         Установлено, що безпосередня ефективність і віддалені результати лікування залежать від кількості, розміру деструкцій у легенях і адекватності застосування 4-х чи 5-ти препаратів від початку хіміотерапії. Установлено, що у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень з бактеровидіоленням, об'єктивними критеріями вибору інтенсивності режиму від початку хіміотерапії є кількість та розміри деструкцій. У хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень з бактеріовиділенням проведено порівняння ефективності лікування, за умов застосування стандартної методики DOTS й індивідуалізованих режимів антибактеріальної терапії з 4-х і 5-ти та більшої кількості антибактріальних препаратів. Установлено, що стандартний короткостроковий курс лікування (DOTS) доцільно застосовувати у хворих з однією невеликою (діаметром менше 4-х см) деструкцією у легенях. Застосування 5-ти та більшої кількості препаратів від початку хіміотерапії має перевагу у порівнянні з лікуванням, за якого використовується 4 препарати, а саме: у хворих з одною великою деструкцією (діаметром 4 см і більше) підвищуються частота припинення бактеріовиділення на 13,3 % (з 86,7 до 100 %) та частота загоєння деструкцій на 15,7 % (з 60 до 85,7 %), у хворих з множинними невеликими деструкціями підвищується частота припинення бактеріовиділення на 6,8 % (з 93,2 до 100 %) та частота загоєння деструкцій на 17,2 % (з 69,5 до 86,7 %). У хворих з множинними великими деструкціями (діаметрм 4 см і більше) підвищується частота припинення бактеріовиділення на 29,1 % (з 59,1 до 88,2 %), скорочуються середні строки ліквідації тубінтоксикації на 1,5 місяці, загоєння деструкцій - на 1,2 місяці та на 23,8 % рідше розвивається вторинна резистентність МБТ.

         Досліджено корекцію патогенетичної терапії за допомогою вивчення гемокоагуляції та фібринолізу в процесі комплексного лікування хворих на туберкульоз легень, які страждають хронічним алкоголізмом. Підвищено ефективність лікування даної категорії хворих шляхом застосування ендолімфатичного введення протитуберкульозних препаратів. Встановлено значні порушення гемостазу у хворих із вперше виявленим туберкульозом і у разі загострення його хронічних деструктивних форм, особливо у тих, хто страждає на хронічний алкоголізм II - III стадії. У випадку кровохаркань і легеневих кровотечах на фоні гіперкоагуляції спостерігається посилення фібринолітичної активності плазми крові (ФА), зниження активності фібринази, накопичення в крові продуктів деградації фібриногену та фібрину (ПДФ), зниження функціональної активності тромбоцитів. Проведення інтенсивної гемостатичної терапії протягом 5 - 7 днів, направленої на зниження ФА з застосуванням інгібіторів фібринолізу, дозволило досягти припинення кровохаркань і кровотеч у 96,2 % хворих. У процесі ефективного лікування антимікобактеріальними препаратами на 3 - 4 місяці відмічається нормалізація рівня фібриногену, ФА, зниження концентрації ПДФ, що є лабораторним симптомокомплексом сприятливого перебігу туберкульозного процесу. Застосування ендолімфатичного введення рифампіцину, ізоніазиду та канаміцину в комплексі з інгібіторами фібринолізу і гепарином у більшості випадків дозволило досягти не тільки стабілізації туберкульозного процесу, його регресу, а й призводило до позитивних змін у системі гемостазу хворих на туберкульоз, які страждають на хронічний алкоголізм.

         Розглянуто питання підвищення ефективності антимікобактеріальної хіміотерапії хворих на хронічний туберкульоз легень. Проведено рандомізоване дослідження хворих, які виділяли чутливі, монорезистентні, полірезистентні та мультирезистентні мікобактерії туберкульозу (МБТ). Вивчено частоту та профіль медикаментозної резистентності МБТ. Відзначено, ща у хворих дана резистентність до протитуберкульозних препаратів першого ряду становить 79,7 % до етіонаміду, канаміцину та фторхінолонів - відповідно у 26,4, 30,8 та 25,1 % хворих, що значно обмежує їх використання в режимах хіміотерапії та є підставою до удосконалення зазначених режимів з включенням циклосерину, клартитроміцину, капреоміцину та фторхінолону. Доведено, що вдосконалені режими антимікобактеріальної терапії підвищили на 20,8 % ефективність лікування туберкульозу за показником припинення бактеріовиділення та на 22,4 % зменшили частоту побічних реакцій від фторхінолонів.

         Науково обгрунтовано й опрацьовано метод комплексного лікування туберкульозу легень з використанням магнітного поля та ультразвуку низькочастотного діапазону у вперше виявлених хворих на туберкульоз легень. Розроблено методику магніто-ультразвукової терапії з метою застосування у комплексному лікуванні таких хворих та вивчено її клінічну ефективність. Установлено, що проведення такої терапії прискорює ліквідацію катаральних явищ у легенях, сприяє прискореному та повному розсмоктуванню вогнищево-інфільтративних змін у тканинах легень. За результатами дослідження доведено, що завдяки використанню магніто-ультразвукової терапії прискорення загоєння порожнин розпаду у легеневій тканині відбулося на 1,12 місяців раніше, а прискорення припинення бактеріовиділення - 0,6 місяців у досліджених осіб у порівнянні з контрольною групою. Уперше досліджено зміни в імунній системі за впливу магніто-ультразвукової терапії. Доведено, що ця терапія сприяє нормалізації показників Т-клітинної ланки імунітету на четвертому місяці стаціонарного лікування. Проаналізовано побічні дії даного методу лікування, заходи щодо їх усунення та підхід до правильної оцінки. Виявлено, що у разі проведення магніто-ультразвукової терапії є можливим виникнення загальної та вогнищевої реакції, які мають короткочасний характер і не заважають продовженню лікування.