Визначено та проаналізовано теоретичні підходи до виявлення особливостей переживання кризи пізньої зрілості жінками, які перебувають у клімактеричному періоді, на соціальному, соціально-психологічному, індивідуально-психологічному та медико-біологічному рівнях. Розроблено та апробовано методику діагностики впливу психічного стану жінок на перебіг клімактерію. Досліджено зміни характеристик самоставлення даних жінок та тих, які ще не увійшли у цей період. Розроблено та апробовано систему методів психологічної підтримки та соціально-психологічної реабілітації жінок у клімактеричному періоді.

         Дисертацію присвячено питанню визначення давності наступання смерті у пізньому посмертному періоді (3-20) діб. Використаний комплексний підхід - досліджувався процес розкладу трупа у цілому, та його частин, зміни адгезивних та водозв'язуючих властивостей тканини печінки в залежності від строку посмертного періоду. Враховувалися 8 факторів, що впливають на розклад трупа. Запропонований новий принцип поділу процесу розкладу трупа на 7 стадій, з'вязаних зі строком, виділено 22-і макроскопічні ознаки, що утримують 65 критеріїв оцінки, які змінюються в процесі розкладу, їх зміни розподілені відносно строків посмертного періоду. Встановлено, що зі збільшенням давності смерті адгезивні властивості тканини печінки трупа людини зростають до 16 діб, водозв'язуючі - падають на протязі перших 8-12 діб. Отримані на практичному експертному матеріалі дані придатні для визначення давності смерті у строк до 16-ти діб посмертного періоду. Для розрахунку запропоновані математична формула і комп'ютерна програма, а також таблиці, що дозволяють встановити давність смерті по макроскопічним ознакам розкладу трупа.

         Обгрунтовано та удосконалено методи патогенетичної терапії жінок з хворобами сальних залоз у перименопаузальному періоді. Виявлено підвищення рівнів гонадотропних гормонів (фолітропіну, лютропіну). З'ясовано, що у жінок з хворобами сальних залоз у перименопаузальному періоді відсутні субклінічний гіпер- та гіпотиреоз, як можливі обмінно-ендокринні порушення у клімактерії. Розроблено, обгрунтовано та впроваджено до практики новий метод комплексного лікування жінок з зазначеними хворобами за наявності клімактеричного синдрому з застосуванням замісної гормональної терапії, що призводить до усунення порушень ендокринного статусу, порушень у структурно-функціональному стані кісткової системи, морфофункціональних і клінічних проявів себореї, пізніх вугрів та надмірної сухості шкіри, що значною мірою підвищує ефективність лікування цих захворювань.

         Встановлено, що рівень інгібіну В у жінок зі збереженими яєчниками в післяопераційному періоді характеризує їх резервні можливості. Розроблено та апробовано індивідуальні схеми профілактики тромбоемболічних ускладнень, урогенітальних порушень, корекції метаболізму в післяопераційному періоді.

         Уперше встановлено патогенетичні механізми порушення акту сечовипускання у літніх жінок та вивчено особливості інфекційно-запального процесу в сечовому міхурі залежно від тривалості менопаузи. Проведено клінічну оцінку зазначеного акту та вивчено стан уродинаміки нижніх сечових шляхів у жінок з урогенітальними розладами у постменопаузі. З використанням системного підходу проаналізовано частоту, особливості клінічного перебігу та вплив на якість життя функціональних порушень сечовипускання та інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальному періоді. Запропоновано діагностичний алгоритм і обгрунтовано комплексний підхід до діагностики зазначених розладів. Доведено ефективність нового вітчизняного фітоестрогенного препарату "ЕКСО" у комплексному лікуванні функціональних порушень та інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузі.

         Визначено закономірності морфофункціональних змін мікроциркуляторного русла та фільтраційно-реабсорбційного бар'єра єдиної після нефректомії нирки без, під час вагітності та після пологів в експерименті. Встановлено функціональні можливості перебігу вагітності та пологів у жінок з єдиною після нефректомії ниркою. Використано гістологічні, елекронно-мікроскопічні, клініко-лабораторні та математичні методи дослідження. Доведено, що вагітність з єдиною ниркою призводить до мікро-ультраструктурних змін у компонентах мікроциркуляторного русла та фільтраційно-реабсорбційного бар'єра. Вагітні жінки з єдиною ниркою потребують постійного медичного контролю через можливість захворювання єдиної нирки.

         Удосконалено діагностику хронічного гломерулонефриту з використанням результатів дослідження реологічних властивостей сечі. З'ясовано, що захворювання характеризується підвищенням модуля в'язкоеластичності та показників поверхневого натягу в зоні коротких і середніх часів існування поверхні на тлі зниження статичного поверхневого натягу та співвідношення кутів нахилу кривих тензіореограм. Морфологічний варіант гломерулонефриту має свої особливості змін параметрів міжфазної тензіометрії сечі. Відзначено, що тяжкість тубулоінтерстиціальних змін відображає критерій ступеня порушень динамічного поверхневого натягу, а судин - співвідношення рівноважного поверхневого натягу сечі та крові. Визначено вплив параметрів статичного поверхневого натягу сечі та білок-сурфактантного коефіцієнта щодо ефективності лікування хворих з нефротичним синдромом.

         Доведено порушення фізико-хімічних властивостей крові та сечі у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ) в залежності від їх статі й віку, ступеня активності патологічних процесів. Встановлено вплив клінічних та лабораторних чинників (білкових, небілкових азотистих, ліпідних і неорганічних сурфактантів та поверхнево-інактивних речовин), що визначають фізико-хімічний стан крові та сечі. Визначено зміни параметрів адсорбційної тензіометрії крові та сечі під впливом методів медикаментозної патогенетичної терапії СЧВ. Встановлено здатність поліферментної сумішї вобензим відновлювати фізико-хімічні властивості біологічних рідин. В якості контролю за системною ензимотерапією представлено метод динамічної адсорбційної (міжфазної) тензіометрії крові та сечі.

         Удосконалено методи діагностики, профілактики та лікування структурно-функціональних порушень кісткової тканини у жінок з естрогенним дефіцитом у різні вікові періоди. Встановлено, що основний приріст кісткової маси за індексом міцності кісткової тканини спостерігається під час переходу з препубертатної в ранню пубертатну стадію. З'ясовано, що сповільнене статеве дозрівання обумовлює погіршення структурно-функціонального стану кісткової тканини у дівчат у пре- та пубертатному періодах, та може сприяти розвитку системного остеопорозу та його ускладнень у майбутньому. У жінок, в яких спостерігається естрогенний дефіцит у репродуктивному віці та в постменопаузальному періоді, виявлено суттєву втрату кісткової тканини в аксіальному та периферичному скелеті (в репродуктивному періді загальний кортикальний індекс знижується на 12,2 %, індекс міцності - на 18,2 %; у пізньому постменопаузальному періоді - на 21,6 % та 26,5 % відповідно). Обгрунтовано доцільність використання замісної гормональної терапії (естрадіолу) в комбінації з кальцеміном адванс протягом трьох місяців у жінок у репродуктивному періоді з естрогенним дефіцитом, що сприяє достовірному зниженню резорбції кісткової тканини (рівень діоксипіридиноліну знижується на 56,9 %) та збільшенню її формування (рівень остеокальцину підвищується на 22,9 %), а також вираженості вертебрального больового синдрому.