Вивчено застосування вітчизняної кальцій-фосфатної кераміки "КЕРГАП" для дентальних імплантатів з градієнтним біоактивним покриттям та композицій на її основі зі зв'язувальними субстанціями - хондроітинсульфат, фібриновий клей "Біоадгезив", йоддицерин. Всебічними експериментальними дослідженнями доведено, що навколо імплантатів з градієнтним біоактивним покриттям прискорюється утворення зрілої кісткової тканини, з відсутністю занурювання епітелію між матеріалом покриття та кісткою. На межі біоактивне керамічне покриття - кістка, завдяки активному перебігу клітинно-опосередкованих процесів, перебудові кісткової тканини та реорганізації керамічного матеріалу, утворено "зв'язувальну реактивну зону". Обгрунтовано функціональну ефективність дентальної імплантації та контурної пластики альвеолярного гребеня в поєднанні з використанням бар'єрних мембран і селективним застосуванням остеопластичних композицій з заданими властивостями, що забезпечує функціональну надійність віддалених результатів імплантації та наступного ортопедичного лікування.

         Дисертація присвячена вивченню питань використання металевих та керамічних імплантатів при заміщенні дефектів зубних рядів та виготовлення хворим незнімних зубних протезів. В динаміці вивчені результати безпосередньої та віддаленої імплантації металевих та керамічних імплантатів відкритим та закритим способами. Модифіковані методи імплантації та виготовлення незнімних зубних протезів. Встановлена електромеханічна вазаємодія між металевими імплантатами та металевими зубними протезами.

: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.22 [Електронний ресурс] / Світлана Леонідівна Старікова; Інститут стоматології АМН України. — О., 2003. — 20 с. — укp.

         Наведено результати комплексного експериментально-клінічного дослідження гідроксилапатитної кераміки, збагаченої іонами срібла, введеного в структуру кераміки - градієнтно та рівномірно з концентрацією 0,5; 1,0 та 2,0 ваг %. За результатами експериментів культивування мезенхімальних клітин і кісткового мозку за присутності гранул гідроксилапатиту, збагаченого сріблом, встановлено його біосумісність і відсутність цитотоксичної дії. За допомогою бактеріологічних досліджень доведено його бактерицидну дію на St. aureus, Ps. aerogunous та E. coli з найбільш вираженим ефектом на E. coli. Відзначено, що ефект бактерицидної дії був більшим з підвищенням концентрації срібла та за градієнтного розташування срібла у структурі кераміки. Максимально вираженим був ефект порошку гідроксилапатиту. Встановлено, що гідроксилапатит зі сріблом не порушує направленості остеорепаративного процесу у кістковій порожнині. Спостережено відставання у формуванні кісткового регенерату через використання градієнтної форми кераміки. Темпи кісткоутворення та площі знов сформованої кісткової тканини навколо гранул гідроксилапатиту зі сріблом у інфікованій St. aureus кістковій порожнині були набагато більшими, ніж за використання гідроксилапатиту без срібла. Проведено успішну апробацію гідроксилапатиту зі сріблом у клініці для лікування 15 хворих з інфікованими кістковими порожнинами та у разі високого ступеня ризику післяопераційного запального ускладнення кісток.

         За результатами епідеміологічних досліджень виявлено високу розповсюдженість захворювань пародонта серед студентів - 53,85 % та позитивну їх кореляцію з зубощелепними аномаліями, поганим гігієнічним станом порожнини рота та шкідливими звичками (палінням). На підставі даних експериментально-клінічних, морфологічних та мікробіологічних досліджень доведено, що препарат "Еноант" має протизапальну, імуномодулювальну й антибактеріальну дію. Розроблено метод застосування еноанту для проведення профілактики та комплексної терапії хронічного катарального гінгівіту, а також генералізованого пародонтиту I ступеня в осіб молодого віку. Показано, що застосування розробленого методу дозволяє запобігти виникненню запального процесу у тканинах пародонта та досягти видужання у 94,8 % хворих.

         Створено конусоподібну ендоосальну частину імплантата та запропоновано форму різьблення, що зменшує дрібнення кістки, перешкоджає збільшенню зони некрозу, а тонка фіброзна капсула не поглинає кісткових міжвиткових просторів, що дозволяє вдатися до більш раннього навантаження на імплантат. Розроблено показання та протипоказання з методики одноетапної імплантації та раннього навантаження імплантатами системи Vitaplant. Зазначено, що завдяки цьому процеси остеоінтеграції за застосування імплантатів МАК власної конструкції проходять значно швидше, ніж за застосування інших імплантатів.

         Вирішено проблему діагностування та лікування хворих на гастроезофагеальну рефлюсну хворобу (ГЕРХ). З використанням результатів проведеного топографо-анатомічного дослідження розроблено спосіб корекції ГЕРХ і грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) за рахунок пластики змодельованим полімерним імплантатом і проведення інвагінаційної езофагогастроплікації. Ефективність розробленої експериментальної моделі гастроезофагеального рефлюкса доведено на підставі визначених гістологічних і біохімічних ознак рефлюкс-езофагіту. Експериментальне використання розробленого комплексного способу корекції ГЕРХ дозволило ефективно усунути шлунково-травохідний рефлюкс, що доведено на підставі результатів гістопатологічного та біохімічного дослідження біоптатів стравохідно-шлункового переходу. За результатами ретроспективного аналізу розроблено діагностично-лікувальний алгоритм, використання якого дозволяє систематизувати основні та позастравохідні прояви захворювання, визначити найбільш повну діагностичну програму й здійснити вибір оптимальної лікувальної тактики. Наведено результати обстеження та лікування 305-ти хворих на ГЕРХ. За результатами лікування першої групи хворих проведено порівняльний аналіз ефективності різних методів лікування та вивчено постфундоплікаційні ускладнення. У другій групі хворих проведено клінічне застосування розробленого способу інвагінаційної езофагогастроплікації з пластикою ГСОД змодельованим полімерним імплантатом, що дозволило уникнути типових постфундоплікаційних ускладнень та зменшити тривалість госпіталізації.

         Досліджено ріст, будову та хімічний склад довгих кісток під впливом стресорно-шокогенних факторів, а також можливість корекції наслідків негативних явищ під час лікування переломів у дітей. Вперше в експерименті на білих безпородних щурах п'ятимісячного віку масою 100 - 200 г розглянуто особливості росту, будови та хімічного складу довгих кісток під впливом стресорно-шокогенних факторів (імобілізаційного стресу). Експериментально доведено можливість корекції виявлених змін за допомогою препаратів антицитокінового спрямування (трентал, месулід). На підставі рентген-денситометричних досліджень обгрунтовано клінічне застосування тренталу та месуліду для профілактики остеопенії у випадках переломів.

         Доведено, що внутрішньокісткова дентальна імплантація може ефективно виконуватися за значного ступеня виразності атрофії альвеолярного відростка верхньощелепної кістки. Запропоновано використати додаткову фіксацію ендооссальних імплантатів титановими мініпластинами за відкритого та закритого синусліфтингів. Визначено високу ефективність результатів лікування у разі використання додаткової фіксації під час установки поодиноких і множинних дентальних імплантатів. Запропоновано використання за умов операції закритого антроліфтингу методу розтягання тканин - за допомогою силіконового балону - експандеру. З'ясовано, що застосування наведеної методики оперативного втручання дозволило значно знизити кількість ускладнень, які виникають у разі проведення цієї операції. Доведено, що для сприятливого плину остеоінтеграції дентальних імплантатів необхідно зберігати товщину бічних кісткових стінок. ЇЇ товшина залежить від щільності кісткової тканини щелепи. Установлено, що під час проведення традиційних хірургічних методів установки дентальних імплантатів спостерігається ушкодження периферичних гілок трійчастого нерва з порушенням функцій. Визначено, що строки відновлення порушеної функції залежать від застосованої хірургічної методики, а також щелепи, на якій здійснюється операція та числа встановлених дентальних імплантатів. Розроблено методику проведення оперативного втручання - розщеплення та розширення альвеолярного відростка з використанням дентальних клинів, що дозволяє уникнути виникнення цього ускладнення та зберегти існуючу товщину альвеолярного гребеня. Виявлено об'єктивні тести ефективності виконаної внутрішньокісткової дентальної імплантації та прогнозу плину післяопераційного періоду, які дозволяють у ранній термін діагностувати розвиток ускладнень та корегувати проведене лікування.