|
|
|
На данном сайте собрана коллекция ссылкок на документы: аналитические статьи, рефераты, книги, ГОСТЫ, авторефераты диссертаций, статистичесткие данные, маркетинговые исследования, бизнес-планы...
|
Смотрите также: Експериментальне обгрунтування застосування комбінації глюкозаміну гідрохлориду та диклофенаку натрію при остеоартрозі Вперше експериментально обгрунтовано склад і проведено фармакологічне дослідження композиції диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом. Показано потенціюючий вплив глюкозаміну гідрохлориду на протизапальні властивості диклофенаку натрію, що дозволяє знизити його ефективну дозу за збереження високого рівня активності та модифікувати токсикологічні характеристики. Вперше досліджено мембранотропні властивості композиції диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом і підтверджено ефект потенціювання складових компонентів препарату. Встановлено, що застосування композиції диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом під час лікування експериментального остеоартрозу та "ад'ювантного" артриту ефективно впливає на показники обміну хрящової та кісткової тканин, виявом яких є зниження запально-деструктивних процесів у суглобах, що підтверджено даними біохімічних та морфологічних досліджень. Композицію диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом класифіковано як лікарський засіб з протизапальними та хондропротекторними властивостями. Репаративні та протизапальні властивості нової мазі на основі ксероформу (експериментальне дослідження) Проведено фармакологічне вивчення нової комбінованої мазі "Димексером" для лікування ран, опіків, запальних захворювань шкіри, до складу якої входять ксероформ, димексид, ПЕО-400 і ПЕО-1500. З'ясовано, що "Димексером" чинить протинабрякову дію - пригнічує набряк на 33,8 %, це обумовлено присутністю у складі мазі димексиду і ПЕО-основи, які мають гіперсмолярні властивості, посилюють абсорбцію ранового ексудату. Виявлено, що застосування мазі прискорює процес епітелізації ран, скорочує термін одужання експериментальних тварин на 2 - 4 доби. Високі репаративні властивості мазі "Димексером" підтверджені також збільшенням міцності зростання ранових країв в асептичних та інфікованих ранах на 60 - 88 % відповідно. За результатами дослідження впливу даної мазі на синтез нуклеїнових кислот у фібробластах грануляційної тканини ран виявлено стимулювання димексеромом синтезу ДНК і РНК, про що свідчить високе значення індекса РНК/ДНК. Установлено, що у разі лікування запропонованою маззю контактного дерматиту в експериментальних тварин нормалізуються показники: pH й окиснювально-відновні потенціали шкіри, активність ферментів (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, ЛФБ креатінфосфокінази) в шкірі. Експериментально доведено, що мазь "Димексером" нетоксична, не чинить місцеподразнюючої та алергізуючої дії. Репаративні та нефропротекторні властивості тіотриазоліну та його нових лікарських форм Простежено дію тіотриазоліну за різних форм експериментальної патології. Встановлено, що препарат можна застосовувати як ліки з ранозагоювальними властивостями та нефропротектор. З'ясовано здатність тіотриазоліну впливати на процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і активність систем антирадикального захисту. Створено нові лікарськи форми препарату - ректильні супозиторії та мазі. Доведено, що тіотриазолін у разі внутрішньом'язового введення сприяє швидкому загоєнню ран - на моделях асептичної та інфікованої шкіри, виразково-ерозних ушкодженнях оболонки рота та прямої кишки, зламів кісток, відновленню функції нирок - за їх експериментальної патології (сальмонельозного ендотоксикозу, гломерулонефриту Ліндемана, гострої та хронічної інтоксикації етиленгліколем). Встановлено, що 2 % мазь тіотриазоліну ефективна для лікування виразково-ерозних ушкоджень слизової оболонки рота та прямої кишки. Зроблено висновок, що механізм лікувальної дії тіотриазоліну обумовлений інгібуванням процесів ПОЛ і активацією антиоксидантної системи. Біологічна дія вітаміну PP та його похідних у нервовій системі щурів Досліджено механізми біологічної дії вітаміну PP та його похідних у нервовій системі. Виявлено факт існування специфічного зв'язування NAD "мембранною системою", яка представлена NAD-зв'язуючим білком. Визначено, що в ЦНС вітамін PP та NAD здійснюють модулюючу дію на процеси вивільнення та зворотнього поглинання серотоніну, дофаміну та ГАМК на моделях патологій нервової системи (PP-гіповітаміноз, хвороба Паркінсона, діабетична нейропатія). Встановлено наявність нікотинамідних динуклеотидів у синаптичних пухирцях та синаптосомах, а також системи синтезу та розпаду NAD у нервових закінченнях "пуринергічних відділів" головного мозку. Доведено важливу роль синаптичних пухирців нервових закінчень у прояві пресинаптичної модуляторної дії NAD. Знайдено, що NAD концентраційно-залежно впливає на трансмембранний потенціал плазматичної мембрани нервових закінчень. Коригуюча дія вітаміну PP та його похідних, ймовірно, здійснюється через NAD-зв'язуючий білок та їх участь в окисно-відновних та інших метаболічних процесах. Запропоновано гіпотезу щодо механізмів реалізації біологічної дії вітаміну PP та його похідних у нервовій системі. Синтез та властивості похідних 4-аміно-3-меркапто-4Н-1,2,4-триазолу Розроблено методи синтезу триазоловмісних сполук на основі 4-аміно-3-меркапто-4Н-1,2,4-триазолу. Досліджено будову продуктів конденсації 4-арилметиліденаміно-4Н-1,2,4-триазол-3-ілтіолів з бігунціональними сполуками. Доведено можливість переходу подвійного зв'язку азометинової групи в 6-арил-7Н-[1,2,4]триазоло-[3,4-b][1,3,4]тіадиазинах з утворенням ізомерних 5Н-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиазинів. Встановлено можливість синтезу заміщення [1,2,4]триазоло[4,3-b]піридазинів циклоконденсацією похідних 4Н-триазоліл-3-тіолу з ацетилацетоном. Вивчено протизапальні, анальгетичні, протигрибкові, антимікробні, антиоксидантні та противірусні властивості синтезованих сполук. Запропоновано сполуку етил 2-(4-аміно-5-трифторметил-4Н-1,2,4-триазоліл-3-тіометилкарбоксамідо)-5,6-дигідро-4Н-циклопента[b]тіофен-3-карбоксилат, що виявила високу протизапальну активність, для поглибленого фармакологічного вивчення. Синтез, фізико-хімічні та біологічні властивості похідних 1-R-4-метил-2- оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонових кислот Виділено нові біологічно активні речовини діуретичної дії в ряду амідованих похідних 1-R-4-метил-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонових кислот. Вивчено особливості перебігу взаємодії естерів 4-хлор-2-оксохінолін-3-карбонових кислот з метиленактивними сполуками (ціанооцтовим естером, малононітрилом) і розроблено новий метод заміни хлору на метильну групу. Запропоновано найбільш оптимальні схеми одержання алкіламідів, анілідів і гетериламідів 4-метил-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонової кислоти та здійснено їх синтез. Для підтвердження будови синтезованих речовин використано елементний аналіз, спектроскопію ЯМР (з включенням методики COSY, HMQC і HMBC), мас- і хроматомас-спектрометрію, метод тонкошарової хроматографії, а також рентгеноструктурний аналіз. Вивчено діуретичну активність всіх синтезованих амідованих похідних 4-метил-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонових кислот, що дозволяє виявити певні закономірності взаємозв'язку структура - діуретична дія. Синтез, фізико-хімічні і біологічні властивості похідних 4-гідразинохіназоліну Уперше синтезовано [(3H-хіназолін-4-іліден)гідразоно]карбонові кислоти та їх похідні (ефіри, аміди, гідразиди й іліденгідразиди), 4-(4-R-феніл)-2-[(3H-хіназолін-4-іліден)гідразоно]бут-3-єнові та 4-оксо-4-(R-феніл)-2-[(3H-(хіназолін-4-іліден)гідразоно]бут-2-єнові кислоти та їх ефіри. Базуючись на розрахунках квантово-хімічних показників та фізико-хімічних методів розглянуто питання прототропної (гідразино-гідразонної) таутомерії 4-гідразино-хіназоліну. Уперше за допомогою рентгеноструктурного аналізу достовірно доведено, що продукти конденсації 4-гідразинохіназоліну з карбонільними сполуками існують у вигляді арил-(гетерил)гідразонів 3,4-дингідрохіназоліну та для них характерна транс-ізомерія. З'ясовано особливості амонолізу та гідразинолізу ефірів [(3H-хіназолін-4-іліден)гідразоно]карбонових кислот. Обговорено схему механізму цієї реакції. Уперше здійснено об'єктивне планування наукового експерименту на підставі віртуального скринінгу для похідних 4-гідразинохіназоліну з використанням комп'ютерних програм LogP ACDLabs та PASS C&T. Синтезовано 109 сполук, з них 91 - уперше, установлено, що 29,4 % речовин проявляють високу біологічну активність, яка перевищує еталони порівняння. Серед похідних 4-гідразинохіназоліну виявлено нові види біологічної активності (антиоксидантну, церебропротективну, протисудомну та антиамнестичну) . Реакції гетероциклізації піровиноградної кислоти та її похідних з аміноазолами Вивчено реакції гетероциклізації піровиноградних кислот з аміноазолами. Виявлено закономірності їх перебігу, розроблено нові селективні репаративні методи синтезу анельованих похідних піридину та піримідину, що містять карбоксильну групу. Виявлено загальні закономірності перебігу реакцій піровиноградної кислоти, її ариліден- і арилпохідних з аміноазолами. Розроблено селективні методи синтезу анельованих похідних піридину та піримідину. Вивчено шляхи їх подальшої модифікації. Показано, що вивчені гетероциклізації відбуваються за трьома основними напрямками: з формуванням азолоазинових систем, похідних піролу або фуранону. Виявлено закономірності перебігу реакцій піровиноградних кислот, що дозволило шляхом зміни параметрів - температури, кислотності середовища та типу каталізатора, а також структури реагуючих сполук - розробити принципи керування регіоспрямованістю гетероциклізацій. Установлено, що реакції ариліденпіроноградних кислот або їх синтетичних попередників відбуваються за альтернативними механізмами та у більшості випадків зумовлюють формування гетероциклів з різною позиційною або регіоспрямованістю. Визначено вплив стеричних факторів на перебіг деяких гетероциклізацій. Синтез і реакції похідних спінацеаміну Розроблено нові методи синтезу похідних спінацеаміну - потенційно біологічно активних сполук. Встановлено, що каталітичне (Pd / C) гідрування похідних 4-фенілспінацеаміну за нормальних умов призводить до розриву зв'язку С(4) - N(5) й утворення 5-бензилзаміщених гістаміну та гістидину. Доведено, що в ряду похідних 4-фенілспінацеаміну можливе успішне використання елементної сірки як дегідридного засобу. Показано, що в процесі дегідрування похідних 4-фенілспінацеаміну за допомогою сірки відбувається окиснювальне декарбоксилювання.
|
