Досліджено іст.рію ст.новлення та розвитку ідеї української політичної державност. у вітчизняній політичній думці від витоків до початку ХХ ст. як цілісного феномена, в межах якого відбувалося конст.туювання української національної ідеї. Розкрито спіралеподібний характер розвитку ідеї державност., наявніст. певної циклічност., повторюваніст. у теоретичному обгрунтуванні форм, ст.тусу та необхідност. української державност.. Показано, що на різних етапах ідея української державност. проходить фази "інкорпорації", "ност.льгії","національного відродження", та "державницьку". "Державницька" фаза осмислення ідеї державност., як правило наст.пала або в розпал, або після поразки національно-визвольних змагань.

         Всебічно проаналізовано специфіку національного відродження в контекст. суспільно-політичного життя України та місце в ньому української ідеї. Значну увагу приділено відображенню проблеми української державност. в іст.ричних дослідженнях, ст.ну інтелектуально-духовної еліти України, наукових центрів українознавст.а. Охарактеризовано народницький, консервативний, національно-державницький напрями в іст.ричній та суспільно-політичній думці України. Визначено оцінку ідеї державност. у програмах і діяльност. національно-демократичних об'єднань і політичних партій.

Альтернативні концепції державност. в політичній думці української міжвоєнної еміграції в Європі: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 [Електронний ресурс] / О.В. Мошак; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2002. — 16 c. — укp.
Висвітлено особливост. формування політичної думки української міжвоєнної еміграції в Європі, вплив на даний процес новітніх політичних ідеологій. Обгрунтовано сист.матизацію політичних поглядів носіїв ідеї державност.. Визначено особливі та загальні риси запропонованих моделей державного будівництва. Здійснено порівняльний аналіз концепцій української державност. через призму бачення предст.вниками різних ідеологічних напрямків форми майбутньої держави, джерел та сутност. розподілу влади. Досліджено зміст.пропозицій щодо подолання причин бездержавност. української нації, зокрема, ліквідації внутрішніх слабкост.й українського визвольного руху.

         На тлі аналізу наслідків геополітичних змін кінця XVIII ст. на Сході Європи, ходу самоорганізації Новоєвропейської цивілізації досліджено політичні, соціально-економічні процеси, що мали місце на українських землях впродовж XIX ст. і які обумовили приєднаня українців до західноєвропейського націотворчого процесу. На основі вивчення інтелектуальної спадщини - оригінальних праць, споминів, щоденників, автобіографій, партійних програм, конст.туційних проектів, епіст.лярію - як добре відомих, так і менш знаних, а то й зовсім невідомих предст.вників української політичної думки - виділено етапи розвитку політичного мислення інтелектуальних кіл українських земель як у складі Російської, так і Авст.о-Угорської імперій. Показано, що на зламах XIX-XX ст., в період найвищої політизації українського націонольно-визвольного руху, провідною ідеєю політичної думки ст.ла ідея ст.орення Української держави. В дисертації проаналізовано особливост. взаємовпливу напрямів політичної думки (соціалізму, лібералізму, націоналізму) на ідейно-теоретичному рівні. За допомогою сист.много підходу з'ясовано ст.уктуру та зміст.ідеї державност., витвореної предст.вниками цих напрямків.

         Проведено комплексне дослідження ст.новлення та формування національного руху середини 1980-х - початку 1990-х рр. у контекст. відродження української державност.. З'ясовано іст.ричні передумови його актуалізації як сукупност. інтегрально-національного, національно-демократичного та суверен-комуніст.чного напрямів громадської діяльност.. Теоретично обгрунтовано ст.уктуру національного руху та проекти подальшого розвитку української державност.. Узагальнено відомі й введено в науковий обіг нові факти, на підст.ві яких вст.новлено роль національного руху у проголошенні незалежност. України, вст.новлено ст.пінь впливу даного чинника на формування національної свідомост. громадян України й утвердження державницьких ідеалів в українському суспільст.і. У процесі аналізу теорії та практики національного руху розроблено ряд рекомендацій з метою його активізації як консолідуючого чинника нації на сучасному етапі.

         Дисертацію присвячено проблемі ст.новлення та розвитку ідеї державност. в програмних документах українських політичних партій початку XX ст., що сприяло реалізації головної мети нації - ст.орення власної держави. В роботі показано, що ідея державност. розроблялася у двох варіантах - самост.йної держави і автономії України у федеративній Росії, проаналізовано ст.пінь розробки цієї ідеї кожною з партій, з'ясовано причини того, чому за умови її розробки всіма партіями, вона не ст.ла об'єднавчим чинником національно-визвольного руху.

         Висвітлено ідейно-теоретичні аспекти дослідження націократії в європейській політичній науці. Досліджено теоретичні засади націократичних концепцій в українській політичній думці XIX - початку XX ст., суспільно-політичні ідеї вст.новлення націократичного режиму у державі на базі цілісного підходу до вивчення іст.рико-політичної спадщини, методів пізнання та теоретико-методологічних засад наукової творчост. українських зарубіжних вчених. Уст.новлено, що різні теоретико-методологічні підходи, якими керувались автори під час розробки націократичної теорії, знайшли відображення у зміст. відповідних форм націократії. Визначено іст.рико-політичні ідеї українського зарубіжжя, які зберігають свою актуальніст. для практики сучасного державного будівництва в Україні. Проаналізовано концептуальні підходи О.Бочковського та М.Сціборського до вирішення проблем державотворення, а також цілісніст. націократичної концепції у вітчизняній теоретико-політичній думці.

         Комплексно досліджено формування та функціонування українського питання у суспільно-політичній думці польських консерваторів міжвоєнного періоду. Висвітлено головні складові консервативної ідеології та політики. Визначено роль і місце консервативного чинника у політичній сист.мі міжвоєнної Польщі та рівень його впливу на національну політику держави. Досліджено генезу та функціонування етнічної (самоназви та проблеми етногенези), культурно-іст.ричної (мови, культури, освітніх інст.туцій), суспільно-політичної (громадсько-політичних організацій та партій) та свідомісної складових українського питання у польському консерватизмі. Структуровано пропозиції та концепції вирішення української проблеми та проаналізовано перспективи їх реалізації за умов Польської держави у період між двома світовими війнами.

         Проведено комплексне дослідження відродження національної державност., формування суспільно-політичного уст.ою Польщі у 1918 - 1926 рр. Розвинуто новий напрямок в українській іст.ріографії - іст.рію окремих зарубіжних країн. Теоретично обгрунтовано закономірніст. відновлення незалежност. Польщі та ст.орення її держави у формі парламентської демократії. Проаналізовано національно-державну інст.туціоналізацію Другої Речі Посполитої. Визначено специфіку політичної сист.ми, розглянуто тенденції соціально-економічного та духовного розвитку й основні зовнішньополітичні пріоритети у контекст. польського державотворення. Вст.новлено причини урядового перевороту 1926 р. та оцінено його наслідки для країни.