Вивчено морфологічні особливості дрібноклітинного раку легень на біопсійному та секційному матеріалі. Встановлено, що різні типи дрібноклітинного раку легень мають різні гістологічні та гістохімічні особливості. Досліджено напівтонкі препарати та встановлено різні типи виведення секрету пухлинними клітинами, характерними для кожного типу. Виявлено різну проліферативну активність усіх типів дрібноклітинного раку легень, провідні форми патології мітозу з визначенням логарифму об'єму ядра (LgV) інтерфазних і мітотичних клітин. Проведено електронно-мікроскопічну ідентифікацію нейросекреторних пухлинних клітин, встановлено їх роль у розвитку ракової прогресії. Визначено основні клініко-морфологічні форми дрібноклітинного раку легень, які найбільш часто зустрічаються на секційному матеріалі.

         Установлено, що різні типи раку шлунка за класифікацією P. Laure (1965 рр.) відрізняються за кількістю строми та її характером. Для раку шлунка кишкового типу притаманні мала та помірна кількість строми та виражена її клітинна інфільтрація. На відміну від цього, дифузний тип характеризується значною кількістю строми і слабкою вираженістю клітинної інфільтрації. Установлено особливості пухлинних клітин, які позитивно впливають на кількість стром, а саме: ступінь клітинного атипізму, функціональне диференціювання пухлинних клітин (ендокринне диференціювання, спроможність пухлинних клітин синтезувати муцини різного складу, для раку кишкового типу - ще порушення полярного диференціювання). Ступінь клітинного атипізму впливає на характер строми, зокрема, присутність найбільш атипових клітин зумовлює виражену клітинну інфільтрацію строми та тенденцію до збільшення кількості молодих фібробластів. Інвазивні властивості пухлини залежать від особливостей строми раку шлунка, частіше інвазія судин була у разі раку з великою кількістю строми та незначною клітинною інфільтрацією. Для раку шлунка кишкового типу мають значення також молоді фібробласти, присутність яких значою мірою підвищує інвазію судин, за дифузного типу раку шлунка незначна кількість молодих фібробластів не впливає на частоту інвазії судин, що дозволяє зробити висновок щодо відмінності механізмів строматогенезу за різних типів раку шлунка. У кожному випадку особливості строми допомагають прогнозувати біологічну поведінку пухлини, що необхідно для визначення ступеня агресивності терапії раку шлунка у кожного хворого.

         Розглянуто проблему вивчення прогностичного значення клінічних, морфологічних та імуногістохімічних критеріїв, зокрема, експресії ядерних протеїнів р53 та проліферативного клітинного ядерного антигену (PCNA), діагностики та перебігу уротеліального раку сечового міхура. Встановлено особливості морфогенезу уротеліального раку сечового міхура у хворих, які мешкають на незабруднених і забруднених радіонуклідами територіях України. Виділено прогностично несприятливі морфологічні та імуногістохімічні ознаки раку сечового міхура, які впливають на частоту його рецидивів.

         Уперше виявлено комплекс цитоморфологічних, морфометричних і цитогенетичних ознак клітин для кожної з нозологічних форм медіастинальних дрібноклітинних пухлин - лімфоїдної тимоми, дрібноклітинної неходжкінської лімфоми та недиференційованого дрібноклітинного раку легень, що має сприяти об'єктивізації та вдосконаленню їх цитологічної диференційної діагностики. Одержано каріометриметричні параметри та цитогенетичні показники пухлинних клітин лімфоїдної тимоми. Показано, що у разі збільшення кількості компактних і перехідних нуклоеолонемно-компактних ядерец у ядрах клітин лімфоїдної тимоми та показників компактних ядерець у ядрах елементів дрібноклітинної неходжкінської лімфоми проявляються більш виражені ознаки злоякісності, що співпадає з клінічним перебігом цих захворювань та має прогностичне значення. Визначено, що внаслідок дистрофічних змін зменшується кількість і розміри компактних і нуклеоломних ядерець у ядрах недиференційованого дрібноклітинного раку легень. Уперше описано цитоморфологічні ознаки пухлинних клітин злоякісного варіанта лімфоїдної тимоми.

         За результатами комплексного клініко-психопатологічного, патоперсонологічного, патопсихологічного соціально-психологічного вивчення одержано дані щодо етіологічних факторів розвитку, клініко-психопатологічної структури та механізмів формування різних форм соматоформних розладів. Визначено синдромальну структуру сучасних форм сомато-формних розладів, описано їх клініко-психопатологічні особливості. Досліджено деякі патопсихологічні механізми формування та патоперсонологічні кореляти соматоформних розладів. Виявлено особливості соціального функціонування даної категорії хворих. З використанням системного підходу науково обгрунтовано принципи патогенетичної психотерапії хворих на соматоформні розлади. Здійснено апробацію запропонованої системи та доведено її високу ефективність.

         Надано характеристику основних ознак променевих змін легеневої тканини, порівняльну семіотику променевих реакцій раннього та пізнього типів , з'ясовано діагностичну можливість окремих методів діагностики (рентгенографії, КТ, ФЗД) в своєчасному їх виявленні. Визначено найбільш значні фактори ризику виникнення променевих ушкоджень. Вивчено частоту поширеності та розвиток даних типів променевої патології за умов використання сучасної комбінації способів лікування. Вперше встановлено клініко-діагностичні паралелі для оцінки клінічної симптоматики променевих реакцій та ушкоджень легень та запропоновано їх класифікацію. Обгрунтовано алгоритм використання методів променевої діагностики у разі променевих реакцій та ушкоджень легеневої тканини, які виникають в процесі лікування раку легень та грудної залози.

         Вивчено прогностичну та діагностичну значущість системи оксиду азоту під час хірургічного лікування різних форм гострого панкреатиту (ГП). Уперше визначено рівень кореляції між показником стану системи NO і ступенем морфологічних змін у тканині підшлункової залози (ПЗ) експериментальних тварин, вмістом продуктів перекисного окиснення ліпідів і факторів антиоксидантної системи. Досліджено особливості впливу інгібітора синтази NO на вираженість морфологічних змін у тканині ПЗ і стан прооксидантно-антиоксидантної взаємодії у щурів. Проаналізовано динаміку експресії системи NO у хворих на гострий панкреатит (ГП) залежно від його фази та тяжкості перебігу. Розроблено критерії застосування у хірургічній практиці показника стану системи NO для діагностики та прогнозування перебігу ГП. Проаналізовано результати його використання у разі хірургічного лікування таких хворих.

         На підставі результатів обстеження 154-х хворих на стабільну та прогресуючу стенокардію визначено особливості прояву запального синдрому, агрегаційної активності тромбоцитів, ангіогенезу, процесів перекисного окиснення ліпідів у разі порушення ліпідного обміну. Встановлено, що призначення 40 мг/добу симвастатину з першого дня лікування прогресуючої стенокардії сприяє зменшенню проявів запалення на клітинному та системному рівнях, підвищенню основного фактора росту фібробластів та стабілізації атеросклеротичних бляшок. Запропоновано схему приєднання кверцетину, що активізує гіполіпідемічний, протизапальний, антиоксидантний, дезагрегатний, ендотелійпротекторний ефекти лікування. Виявлено, що застосування симвастатину та кверцетину у хворих на стабільну стенокардію протягом 6-ти міс. сприяє підвищенню толерантності до фізичного навантаження та зменшенню частоти повторних госпіталізацій з приводу дестабілізації ішемічної хвороби серця.

         Оптимізовано методи діагностики та лікування кістозної та простої гіпоплазії легень у дітей з урахуванням клініко-функціональних змін органів дихання та кровообігу та віддалених результатів лікування. Наведено порівняльну клініко-параклінічну характеристику та розроблено діагностичні критерії кістозної та простої гіпоплазії легень. Виділено варіанти перебігу простої гіпоплазії. Встановлено залежність змін зональної вентиляції та кровообігу від форми гіпоплазії легень. Запропоновано використовувати показник зонального кровонаповнення для визначення незворотних змін у легенях. Встановлено особливості центральної та легеневої гемодинаміки за різних форм недорозвинення легень. Одержано дані про динаміку зворотного розвитку клінічної симптоматики, змін зональної вентиляції та кровообігу, центральної, легеневої гемодинаміки залежно від форми гіпоплазії, способу лікування та тривалості захворювання. Обгрунтовано тактику лікування хворих з різними формами та варіантами перебігу гіпоплазії легень.