На підставі клініко-рентгено-морфологічної характеристики гігантоклітинної пухлини довгих кісток у дітей розроблено диференційну діагностику пухлини та інших гігантоклітинних проліферативних уражень кісток. Зазначено, що запропонований алгоритм діагностичної тактики є раціональним та обгрунтованим. Розроблено показання та протипоказання до хірургічного лікування гігантоклітинної пухлини, тактики хірургічного лікування, описано техніку проведених оперативних втручань. Залежно від перебігу хвороби наведено методики використання різних варіантів хірургічного лікування захворювання. Доведено ефективність запропонованого хірургічного втручання - внутрішньокісткової резекції пухлини з заміщенням дефекту кістки керамічним гідроксиапатитом. Внутрішньокісткова резекція пухлини з заміщенням дефекту кістки кергапом дозволяє одержати в 12-ти хворих (22,2 %) відмінні, у 6-х (11,1 %) - хороші та у двох (3,7 %) - задовільні результати. Встановлено показання, строки та об'єм реконструктивних втручань з урахуванням особливостей форми гігантоклітинної пухлини довгих кісток у дітей. Вивчено ефективність цих втручань у віддаленому післяопераційному періоді на базі клінічного та рентгенологічного досліджень.

         Визначено можливості механічного усунення різноплощинної деформації під час виконання позавогнищевого остеосинтезу у дітей спицестрижньовим апаратом (ССА) удосконаленої конструкції у процесі лікування переломів довгих кісток нижніх кінцівок. Обгрунтовано показання та протипоказання для застосування удосконаленого ССА у разі переломів довгих кісток нижніх кінцівок та їх ускладнень. Визначено переваги застосування розробленого ССА у порівнянні з іншими моделями. Проаналізовано результати лікування методом позавогнищевого остеосинтезу за Г.А.Ілізаровим, стрижньовими системами та удосконаленим ССА. Експериментально та клінічно доведено переваги застосування нової конструкції ССА у порівнянні з апаратом Ілізарова та іншими відомими апаратами зовнішньої фіксації. Розроблено та впроваджено систему лікування з застосуванням нового ССА для лікування переломів довгих кісток нижніх кінцівок та їх ускладнень у дітей.

         Враховуючи результати обстеження та лікування пацієнтів з переломами довгих кісток з'ясовано, що після перенесених післяопераційних ускладнень регенераторні властивості кісткової тканини значно знижуються, що призводить до розвитку хибних суглобів. На основі експериментальних досліджень встановлено, що використання ембріональної кісткової тканини сприяє більш активному перебігу репаративного остеогенезу, формуванню та перебудові сформованого регенерату. Розроблено методику прогнозування на базі теорії непарних множин, що дозволяє з високою вірогідністю передбачити розвиток уповільненої консолідації довгих кісток та хибних суглобів на основі анамнестичних та об'єктивних даних, одержаних під час обстеження хворого. Клінічно доведено, що застосування ембріональної кісткової тканини є ефективним методом стимуляції репаративного остеогенезу за ускладнених переломів довгих кісток.

         Досліджено ріст, будову та хімічний склад довгих кісток під впливом стресорно-шокогенних факторів, а також можливість корекції наслідків негативних явищ під час лікування переломів у дітей. Вперше в експерименті на білих безпородних щурах п'ятимісячного віку масою 100 - 200 г розглянуто особливості росту, будови та хімічного складу довгих кісток під впливом стресорно-шокогенних факторів (імобілізаційного стресу). Експериментально доведено можливість корекції виявлених змін за допомогою препаратів антицитокінового спрямування (трентал, месулід). На підставі рентген-денситометричних досліджень обгрунтовано клінічне застосування тренталу та месуліду для профілактики остеопенії у випадках переломів.

         Удосконалено методи лікування патологічних переломів довгих кісток. Виявлено роль електрофізіологічних досліджень у визначенні характеру пухлин (доброякісного або злоякісного), ступеня злоякісності (рівня пухлинного процесу). Розроблено методики однополюсного ендопротезування, показання до ампутації кінцівки. Визначено доцільність передопераційного внутрішньокісткового введення цитостатика. Відзначено, що клінічна апробація запропонованих нововведень за комплексного лікування 70-ти хворих з патологічними переломами довгих кісток призвела до значного покращання результатів лікування. Доведено, що операція збереження у випадку патологічного пухлинного процесу покращує якість життя хворого. Наявність кінцівки, задовільна її функція нормалізують психічний стан таких постраждалих.

         Дисертацію присвячено питанням хірургічного лікування хворих з відкритими переломами довгих кісток. У дисертації розроблено та обгрунтовано алгоритм лікування потерпілих з відкритими переломами довгих кісток у відповідності до тяжкості травми та локалізації перелому. Удосконалено існуючі методи хірургічного лікування. Запропоновано та впроваджено в клінічну практику оригінальну конструкцію стержневого апарата зовнішньої фіксації. Експериментально проведено порівняльну оцінку жорсткостей стержневих апаратів зовнішньої фіксації, вперше отримано сумарні модулі жорсткості для стержневих апаратів зовнішньої фіксації різних просторових конструкцій.

         Уперше на підставі результатів експериментально-біомеханічних досліджень здійснено порівняльну оцінку стабільності (міцності) різних способів остеосинтезу та науково обгрунтовано раціональні способи остеосинтезу переломів довгих кісток у літньому та старечому віці. Завдяки експериментам на тваринах вивчено перебіг репаративної регенерації кісткової тканини за інтрамедулярного введення поліметилметакрилатного цементу, який застосовується у процесі цементного ендопротезування суглобів. Запропоновано та науково обгрунтовано раціональну хірургічну тактику остеосинтезу переломів довгих кісток у літньому та старечому віці залежно від ступеня остеопорозу кісткової тканини.

         З метою поліпшення хірургічного лікування переломів довгих кісток та їх наслідків запропоновано нові технології остеосинтезу. Вперше розроблено оригінальний пристрій і технологію біомеханічних досліджень, що дозволяє створювати всі види простих навантажень та проводити порівняльний аналіз ефективності застосування різних технологій фіксації кісткових відламків за різних типів переломів. Обгрунтовано необхідність залучення й адаптації математичного апарату теорії опору матеріалів і будівельної механіки для вирішення завдань остеосинтезу. Наведено математичне обгрунтування форми, розмірів корпусу фіксатора, кількості та діаметра блокувальних гвинтів. Розроблено методику визначення макротвердості губчастої кістки проксимального епіметафізу стегнової кістки, що дає необхідні показники для проведення розрахунків жорсткості фіксації у зоні контакту фіксатора з губчастою кісткою. Біомеханічно обгрунтовано переваги у жорскості фіксації систем кістка - компресійний металополімерний фіксатор (КМПФ) за діафізарних переломів стегнової та великогомілкової кісток. Розроблено нові технології остеосинтезу діафізарних переломів стегнової, великогомілкової та плечової кісток за допомогою КМПФ-2, КМПФ-3, блокувального металополімерного фіксатора (БМПФ)-6, БМПФ-8, КМПФ-3П. Здійснено апробацію розроблених технологій у клініках Буковинського державного медичного університету за хірургічного лікування 682-х потерпілих з переломами довгих кісток та їх наслідками. Виявлено високу ефективність нових технологій.

         Вперше у хворих на посттравматичний остеомієліт кісток гомілки досліджено вплив порушень периферійного кровообігу на розвиток несприятливого перебігу ранового процесу в післяопераційному періоді. Уточнено вплив змін окремих показників імунітету, розвинутих на фоні остеомієлітичного ураження кісток гомілки, на перебіг ранового процесу в післяопераційному періоді. Розроблено систему медикаментозної корекції порушень периферійного кровообігу у хворих на посттравматичний остеомієліт кісток гомілки, сформульовано критерії, що визначають обсяг і тривалість її проведення.