Вперше визначено світоглядні, естетичні, теоретичні засади формування поетичного образу архітектурно-предметного середовища . Встановлено роль етнопсихічного феномену поетичного мислення в утворенні образу архітектурно-предметного середовища української народної архітектури. Визначено зміст понять поетики та поетичного образу архітектурно-предметного середовища . Розкрито емоційно-настроєвий та інформаційно-формотворчий потенціал поетичного образу української народної архітектури з використанням методики вивчення поетики засобами послідовної фіксації поетичного образу архітектурно-предметного середовища (метапоетики, автопоетики та міфопоетики). Проаналізовано основні характеристики поетичного образу: архетип, генотип, морфотип. Визначено умови розкриття смислів символу на трьох рівнях пізнання світоустрою - універсально-теоретичної мови, мови природи та біології людини, мови соціальної та побутово-предметно-речової. Розроблено засоби формування поетичного образу архітектурно-предметного середовища , зокрема формальні способи вираження поетичного образу, прийоми і тематичні коди художньої мови. Обгрунтовано принципи формування поетичного образу та методичні засади застосування ускладнених символьно-знакових систем.

Розвинуто актуальний напрямок у в теорії архітектури - комфортність світлового середовища у контексті урбоекологічного підходу. Проаналізовано кліматологічні й історико-культурні передумови розвитку архітектурних методів формування такого середовища за умов спекотного клімату. Систематизовано традиційні та високотехнологічні архітектурно-композиційні прийоми формоутворення, які сприяють створенню комфортного світлового середовища за природно-кліматичних умов арабо-ісламських країн. Наведено результати експериментальних досліджень функціональної та формоутвірної дії світлотіньових співвідношень у традиційній і сучасній арабській архітектурі. Розроблено принципи та рекомендації щодо формування комфортного світлового середовища у сучасних житлових і громадських будинках країн Арабського Сходу.

Досліджено головні структурно-планувальні елементи міст Київської Русі - городів, на прикладі Перемишля, Галича, Звенигорода, Теребовлі, Львова. Обгрунтовано використання поняття "стольний город" у дослідженнях з історії архітектури України. Запропоновано модель функціонально-просторової організації стольного города XI - XIII ст. Зазначено, що моделювання дало змогу виявити принципи функціональної організації даних городів і критерії впливу на їх розвиток. Визначено методи розпланування визначних архітектурних ансамблів і комплексів на території стольних городів Галицької землі, характерні риси їх функціональної, планувальної та просторової структури. На основі комплексного аналізу функціонально-просторової організації та архітектурно-планувальної структури виявлено основні епати та особливості розвитку їх архітектурно-просторової організації з ХІ до кінця ХІІІ ст.

Визначено регіональну своєрідність морфологічного ладу єврейських містобудівних комплексів-штетлів XV - початку XX ст. у структурі історичних поселень України та проведено комплексний аналіз їх збереженості. Проаналізовано архітектурно-просторову організацію штетлів зазначеного періоду у структурі історичних поселень Поділля та встановлено її базові типи об'ємно-просторової, планувальної, функціональної та естетичної структур. Розроблено класифікацію всіх історичних містобудівних утворень Поділля за станом збереженості в них історичного планування та об'ємно-просторового шару, 70 - 97 % якого впродовж XV - початок XX ст. складала рядова єврейська житлово-виробнича забудова. Розроблено пропозиції щодо охорони містобудівної спадщини та історичної своєрідності середовища старовинних містобудівних утворень Поділля.

Розглянуто особливості формування архітектурно-ландшафтного середовища міста в арабських країнах з урахуванням комплексу впливаючих факторів. Проаналізовано сучасний стан науки та практики з даної проблеми. Розкрито суть основних теоретичних понять, виявлено регіональні особливості формування архітектурно-ландшафтного середовища міста на певних етапах його історичного розвитку. На прикладі Лівану визначено сучасні тенденції архітектурно-ландшафтного формування міського середовища . Наведено класифікацію відкритих просторів та охарактеризовано їх основні структурні елементи. Розроблено принципи проектування та наведено рекомендації щодо перспективного розвитку архітектурно-ландшафтного середовища міста з використанням пріоритетних засобів ландшафтного дизайну за умов жаркого клімату для створення комфортних умов за функціональними, екологічними й естетичними показниками.

Дисертацію присвячено методам ергономічної експертизи середовища пробування, що проектується, за шумом, інсоляцією, затіненням та природним освітленням. Запропонована загальна методика створення технології ергономічної експертизи. Розроблені технології ергономічної оцінки акустичного та світлового середовища пробування, що дозволяють оцінити не тільки кількісні значення вибраних фізичних факторів, але й встановити та візуалізувати зони комфорту та дискомфорту з обчисленням їх ергономічних показників. Запропоновані комп'ютерна технологія ергономічної експертизи та засоби взаємодії експерта з ЕОМ у вигляді дружнього інтерфейсу професійною мовою користувача.

Розглянуто принципи та основні положення щодо автокефалії Української Православної Церкви архієпископа Іларіона.

Виявлено закономірності формування світло-кольорового середовища (СКС) сучасного міста. Визначено, що СКС міста є ієрархічною системою з інтегрованою взаємодією, відкритих і закритих архітектурних просторів з джерелами й установками штучного освітлення, яка забезпечує цілий ряд функцій для життєдіяльності населення міста. Його основні якісні та кількісні характеристики зумовлені функцією світла та кольору в архітектурному середовищі. Процес формування СКС сучасного міста залежить від комплексу основних чинників, а саме: містобудівних, природно-кліматичних, інженерно-технічних, естетичних і здійснюється поетапно. Виявлено основні етапи формування СКС міста з використанням природного та штучного світла. Проаналізовано зарубіжний досвід формування СКС сучасного міста та визначено його просторову структуру, яку виявляють світлопланувальні "каркас" і "тканина" сучасного міста. Даний "каркас" формується інфраструктурою транспортно-пішохідних комунікацій з підсистемою житлових і промислових функцій. Світлопланувальну "тканину" міста формують об'єкти міського центру та ландшафтно-рекреаційних територій міста. Надано рекомендації щодо формування їх основних структурних одиниць. Виявлено композиційні задачі формування СКС сучасного міста, які запропоновано визначати на макро- та мікрорівні. Створення світло-кольорового середовища міста є комплексною проблемою з інтегрованим рішенням інженерно-технічних і архітектурно-художніх задач. Формування світло-кольорового середовища запропоновано здійснювати з урахуванням розроблених архітектурно-художніх принципів проектування та розробкою світло-кольорового генплану міста.

Розглянуто навчально-робочу програму предмету "Поетика архітектурно-предметного середовища " як одна із важливих дисциплін, яка поряд з формуванням у студентів поняття українського стилю в мистецтві, спрямовує до перспективних напрямків пошуку національного стилю у власній творчості.