Досліджено питання розвитку та сучасного стану правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України. Висвітлено основні етапи формування правового регулювання земельних відносин у містах. Проаналізовано поняття та склад земель житлової та громадської забудови. Досліджено правові форми використання таких земель за умов включення міських земель до ринкового обігу. Визначено особливості управління землями цієї категорії. На підставі матеріалів практики розглянуто основні види та причини порушень земельного та природоохоронного законодавства за умов використання земель у містах, шляхи їх подолання. Сформульовано конкретні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про використання земель житлової та громадської забудови у містах.

         Досліджено чинники і умови, що визначили своєрідність формування комплексів громадсько-житлової забудови і планувальних структур міст півдня України, зокрема, Херсона, Миколаєва, Одеси. Розглянуто комплекс громадсько-житлової забудови (КГЖЗ) як структурний елемент каркаса містобудівної системи історичного міста, а також як елемент містобудівної структури загальноміського значення з домінуючою функцією та їх набором (головні вулиці, площі (торгові, театральні), міські сади та інші містобудівні простори громадського призначення). Проведено комплексний аналіз КГЖЗ з функціональною та морфологічною компонентами. Визначено відповідну типологію об'єктів, основні принципи формування архітектури комплексів громадсько-житлової забудови в досліджуваних містах наприкінці XVIII - на початку ХХ ст.

         Розглянуто проблему формування архітектури житла за умов соціальних трансформацій різного типу (демократичного та тоталітарного). Систематизовано результати попередніх робіт у галузі дослідження трансформаційних процесів у суспільстві. Розглянуто визначення поняття "соціальна трансформація" у суміжних дисциплінах, охарактеризовано основні етапи трансформаційних процесів в Україані протягом радянського та пострадянського періодів. Комплексно проаналізовано поняття "соціальна трансформація" стосовно архітектури, зокрема, житлової, проведено паралелі між розвитком архітектури житла та процесами соціальних трансформацій суспільства. На підставі аналізу типології житлових споруд розроблено класифікацію архітектурно-планувальних і стильових вирішень в еволюційному контексті. Встановлено тенденції формування архітектури житла на кожному з етапів державного розвитку. Виявлено, що основною тенденцією розвитку об'ємно-планувальних вирішень помешкань у радянський час була їх уніфікація та стандартизація. Визначено напрямки формування житлової архітектури за умов соціальних трансформацій залежно від типу трансформації. Зроблено висновок, що пріоритетним у формуванні житлової доктрини держави стає реальне ставлення до людини та її потреб. Розроблено теоретичну модель відображення сутності соціальних трансформацій суспільства у формуванні його житлової доктрини.

         Досліджено та сформульовано проблеми модернізації районів масової житлової забудови 1960 - 1970-х рр. на сучасному етапі соціального, економічного та містобудівного розвитку міст України. Визначено фактори, які зумовлюють методи, інженерно-технічні засоби, економічні аспекти та перспективи модернізації районів масової житлової забудови. Розроблено моделі реконструкції великопанельних житлових будинків. Обгрунтовано та розроблено наукові пропозиції та моделі модернізації таких районів даного періоду з урахуванням соціально-демографічних, екологічних, економічних, технічних вимог і містобудівних умов. Розроблено рекомендації стосовно модернізації районів масової житлової забудови у найзначніших, великих і середніх містах України.

         Дисертацію присвячено питанням розміщення житлової забудови на намивних територіях з урахуванням її взаємодії з динамікою підземних вод і тектонічних розломів. Установлено, що динаміка підземних вод, за наявності взаємодії з геологічними процесами та сформованою планувальною структурою міста, є одним з важливих факторів у визначенні екологічного та функціонального зонувань, вуличної мережі, демографічної ємності, типології забудови та її архітектурно-планувального та композиційного вирішення. На основі запропонованої моделі, що враховує дані фактори, розроблено принципи і методи формування функціонально-планувальної структури житлової забудови, а також методичні рекомендації щодо її розміщення на стадії концепції генплану, ПДП житлових районів, ескізу забудови.

         Розглянуто формування забудови Львова ІІ половини 1950 - 1960 рр. - часу інтенсивного містобудівельного розвитку міста та перших кроків масового типового проектування. Проаналізовано основні тенденції розвитку архітектури житла цього часу, висвітлено його позитивні та негативні сторони, виявлено значення даного періоду для подальшого формування житлової архітектури міста.

         Дисертація присвячена дослідженню забудови та архітектури Києва на рубежі XIX-XX століть крізь призму бурхливого економічного та культурного розвитку міста. Розкриваються передумови формування київської архітектури, аналізуються взаємовпливи економічних та мистецьких чинників. Визначається роль архітектора та замовника у створенні міської забудови. Висвітлюється питання ставлення городян до змін розвитку міста.

         На підставі архівних матеріалів і результатів натурних досліджень виявлено передумови та сукупність чинників, які впливали на формування архітектури м.Трускавця у XIX - першій половині XX ст. Визначено основні періоди локалізації архітектури курортної забудови Трускавця, проаналізовано її сучасний стан. Висвітлено практичні шляхи розв'язання актуальних проблем охорони та збереження історичної спадщини, показано її роль у подальших процесах сучасного та перспективного містобудівного розвитку, а також у формуванні архітектурного образу курорту. Запропоновано внести Трускавець до Списку історичних населених місць України, а об'єкти його історичної спадщини до Державного реєстру національного культурного надбання "Пам'ятки архітектури і містобудування".

         Розглянуто місце житлової забудови в структурі міст, принципи і прийоми її організації. Виявлено та досліджено структуру відкритих просторів житлової забудови м. Львова в аспекті проблеми підвищення ефективності використання міських земель. Наведено методику оцінки соціальної еколого-економічної ефективності використання відкритих просторів. Показано вплив різної архітектурно-планувальної організації на термін будівництва. Розкрито недоліки та невідповідність функціонально-планувальних рішень реальному використанню території мешканцями. Доказано актуальність проведення комплексу містобудівних заходів, які забезпечили б ефективніше використання міських територій.