Здійснено системний аналіз і розроблено типологію форм партнерства. Особливу увагу приділено аналіз у його суб'єктивних засад та умов формування суб'єктивності партнера. Визначено, що партнерська взаємодія виражає природну потребу людини у співробітництві на паритетних засадах, у взаємному визнанні людей одним одного. Доведено, що ствердження партнерських відносин на усіх рівнях політичного та соціального життя є суттєвим фактором становлення та розвитку громадянського суспільства.

Державно-правові засади громадянського суспільства: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 [Електронний ресурс] / Н.В. Філик; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2004. — 19 с. — укp.
Сформульовано визначення поняття "державно-правові засади громадянського суспільства" та обгрунтовано їх структуру. Згідно з виявленими критеріями вперше класифіковано державно-правові засади громадянського суспільства та виділено їх основні функції. Запропоновано періодизацію процесу становлення та розвитку ідеї громадянського суспільства у вітчизняній і зарубіжній філософській і політико-правовій думці. Досліджено еволюційні зміни у визначенні основних державно-правових принципів залежно від ступеня зрілості громадянського суспільства та про аналіз овано стан правового забезпечення формування його основних інститутів . Виявлено недосконалість правового регулювання у сфері економічного розвитку, внаслідок якої неможливе утворення "середнього класу" як основи громадянського суспільства. Вперше здійснено класифікацію його інститутів . Обгрунтовано необхідність подальшого удосконалення конституційного законодавства як правової бази громадянського суспільства шляхом закріплення норм щодо поняття та визначення основних характеристик діяльності його інститутів та їх взаємодії з державними органами влади.

Комплексно досліджено проблему впливу інституціоналізації громадянського суспільства на успішність раціоналізації державної бюрократії. Наведено систему впливу інститутів (організацій) та інституцій (норм) громадянського суспільства на раціоналізацію бюрократії, складовими якої є політичні, правові, соціокультурні впливи громадянського суспільства на апарат держави. У процесі аналіз у підходів до розуміння інституціоналізації громадянського суспільства уточнено її значення для покращання функціонування державної бюрократії. Розглянуто проблему взаємодії державної бюрократії та громадянського суспільства в Україні.

Досліджено розвиток теорії громадянського суспільства та підходи до структуризації його політичного простору в світовій та вітчизняній політичній думці. Запропоновано періодизацію етапів становлення громадянського суспільства в перехідний період. Відмічено, що порушення балансу між процесами становлення громадянського суспільства та розвитку інститутів держави має негативні наслідки для утвердження демократії в Україні. Визначено існування зв'язку між ступенем розвитку громадянського суспільства, способом інтеракції його діячів і держави та типом політичної структуризації. Доведено, що становлення громадянського суспільства - процес еволюціний, певний етап розвитку соціуму, зумовлений не лише економічними, а й соціокультурними чинниками. Розкрито значення та місце громадянського суспільства та його політичних структур у забезпеченні сталого демократичного поступу та утвердженні загальноцивілізаційних цінностей.

Про аналіз овано концепт громадянського суспільства, як особливої системи соціально-політичних відносин. На підставі системного підходу висвітлено принципи побудови та структурні особливості моделей громадянського суспільства в контексті їх використання для аналіз у суспільних процесів. Показано залежність функцій громадянського суспільства від форм його організації, доведено потребу розрізнення інтеракційних і організаційних систем, а також розмежування дискурсивних і функціональних складників у моделюванні громадянського суспільства. Розроблено типологізацію сучасних моделей громадянського суспільства, а також сформульовано методологічні засади для подальшого моделювання громадянського суспільства з урахуванням системних закономірностей.

Про аналіз овано особливості становлення громадянського суспільства у Чехословаччині періоду "Празької весни". З'ясовано передумови та фактори демократизації, вплив партійно-державних і громадських інститутів на суспільно-політичне життя держави. Охарактеризовано значення свободи слова та роботи засобів масової інформації у зростанні суспільної активності громадян. Обгрунтовано вагоме місце в утвердженні громадянського суспільства соціальних рухів інтелігенції, робітників, студентів. Про аналіз овано особливості утвердження та форми суспільної активності у Словаччині, активізацію національних меншин і конфесій, прояви громадянського суспільства за умов окупації держави військами країн Організації Варшавського Договору.

Відзначено, що демократичні процеси, що розгортаються у процесі становлення громадянського суспільства, змінюють роль, призначення та загальну ідеологію діяльності правозахисних органів, які з засобів тиску на особистість, характерному тоталітарним суспільствам, поступово перетворюються в інститути її правової підтримки, забезпечення свободи життєздійснення у вільному суспільстві. Визначено напрямки трансформації ідеології та культури діяльності правозахисних органів: посилення відповідальності правозахисних органів перед особистістю, пом'якшення кримінальної політики та судової практики; демократизація правозахисних органів; грунтовний правовий супровід діяльності правозахисних органів; досягнення стабільності правового регулювання; можливість введення норм застосування звільнення від кримінальної відповідальності та покарання (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Запропоновано тезу, що громадянське суспільство модернізує виховну та освітню політику і практику правозихисних органів, сприяє утвердженню в їх діяльності принципів: демократизації, толерантності, справедливості, полікультурності, ідеологічної неангажованості, відкритості. Наведено рекомендації щодо розширення та поглиблення зв'язків відповідних правозахисних органів з засобами масової інформації та громадськими організаціями.

Комплексно про аналіз овано процеси формування та функціонування громадянського суспільства в сучасному соціумі. Визначено суть, структуру, функції громадянского суспільства. Розглянуто новітні тенденції взаємовідносин громадянського суспільства та держави в розвинутих демократичних країнах. Досліджено співвідношення процесів формування громадянського суспільства та модернізації. Виявлено залежність між типом модернізації та способом формування громадянського суспільства. Про аналіз овано соціополітичні умови та чинники зазначеного формування в Україні, визначено пріоритетні напрямки та завдання його подальшого розвитку.

Досліджено історичну генезу ідеї взаємодії громадянського суспільства і правової держави у вітчизняній політико-правовій думці. Про аналіз овано сучасний стан розробки проблеми вітчизняною та зарубіжною наукою. Сформульовано визначення громадянського суспільства. Розглянуто теоретико-методологічні засади ролі громадянського суспільства у розбудові правової держави та значення принципів правової держави щодо формування громадянського суспільства. У контексті новітнього українського досвіду розкрито правові засади формування економічної основи громадянського суспільства, функціонування політичних партій і громадських організацій. Теоретично висвітлено питання щодо меж і форм державного регулювання суспільних процесів і контролю за державою з боку суспільства.