Вперше проведено комплексне дослідження історії становлення та розвитку Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) від періоду формування перших гуртків до повного припинення її діяльності за межами України. Досліджено особливості формування світоглядних принципів і партійної ідеології на базі поєднання основних теоретичних положень марксизму, революційного російського народництва та українського національно-політичного вчення, зокрема драгоманівського соціалізму. Доведено пріоритетне значення парламентської фракції УПСР в добу Центральної Ради у порівнянні з центральним комітетом партії. Наведено нові факти, аргументи та висновки щодо партійної структурної диференціації та розколу. Доведено закономірність та об'єктивність виникнення даних явищ, зумовлених ідейними розходженнями щодо способів вирішення національного та земельного питань і відмінністю реакції на суспільно-політичні події та розвиток Української революції. Відзначено типовість поділу революційної демократії на радикальну та помірковану для переважної більшості політичних сил даного історичного періоду. Доведено, що ідея трудової демократії домінувала у поглядах і програмових документах українських есерів протягом Української революції, а у період Директорії трансформувалась у вимогу "трудового принципу". Більш повно у порівнянні з попередніми дослідженнями відображено діяльність УПСР за межами України, зокрема її закордонного Комітету на чолі з М.Шаповалом. Конкретизовано місце та роль УПСР в Українській революції та політичній історії України XX ст. Доведено, що УПСР належала до партій соціалістичної орієнтації та виступала за якнайшвидше перетворення суспільства на соціалістичних засадах реформістськими та революційними шляхами.

Досліджено теоретичну та практичну діяльність Української Демократично-Хліборобської Партії (УДХП). Вперше в українській науці зроблено спробу комплексного аналізу теоретичних, ідеологічних, організаційних засад і практичної діяльності УДХП, яка в 1917 - 1918 рр. На підставі вивчення історичних матерілів, а також застосування методології історичного та політологічного аналізу обгрунтовано взаємозв'язок трансформаційних процесів, що характеризує суть політичної системи в Україні 1917 - 1920 рр. Систематизовано загальні та особливі чинники, які вплинули на формування політичних інститутів несоціалістичної спрямованості та їх вплив на формування ідеологічних основ політики УДХП. Запропоновано чітку, спрямовану в майбутнє національно-державну доктрину, яка б визначала національні інтереси та пріоритети Української держави на сучасному етапі її розбудови. Висвітлено соціально-політичну обстановку даного періоду на Україні, наголошено, що економічна ситуація призвела до прискорення самоідентифікації суспільних класів, які декларували та відстоювали свої політичні інтереси.

Проаналізовано процес поширення соціал-демократичних ідей у Галичині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. та становлення Української соціал-демократичної партії (УСДП) як організації українських робітників та інтелігентів. Висвітлено роботу українських соціал-демократів з організації страйкової боротьби робітників і селян за поліпшення умов і оплати праці, залучення до масових акцій солідарності, участі у діяльності віча і демонстраціях, виборчих кампаніях, в житті професійних спілок. Проаналізовано основні програмні положення УСДП, з'ясовано погляди галицьких соціал-демократів на міжнаціональні відносини, ставлення їх до самостійності України. Встановлено, що партія орієнтувалася на ідейні концепції соціал-реформізму і парламентаризму, на мирні поетапні перетворення в суспільстві, на легальні форми політичної діяльності.

Вступ
I. Партія в структурі політичної партії.
1.1. Поняття політичної партії.
1.2. Характеристика партії “Реформи і порядок”.
II. Інформаційна діяльність партії “Реформи і порядок”.
2.1. Напрямки та засоби діяльності ПРП.
2.2. Сприйняття партії в ЗМІ.
Заключення

Комплексно досліджено діяльність театру товариства " Українська Бесіда" у 1918 - 1924 рр. як своєрідного, самодостатнього явища українського сценічного мистецтва, невід'ємного від загальноукраїнського театрального процесу в контексті європейської культури. Проведено диференціацію та естетико-театрознавчий аналіз діяльності різних сценічних колективів театру даного товариства, хронологічно визначено відмінні етапи його діяльності. Залучено до наукового обігу значної кількості знайдених, невідомих раніше джерел.

: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 [Електронний ресурс] / Тетяна Олександрівна Панфілова; НАН України; Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, Інститут народознавства. — Л., 2004. — 31 с. — укp.

Проведено комплексне дослідження політики Конституційно-демократичної партії щодо вирішення українського питання протягом 1905 - 1918 рр. Проаналізовано внутрішні партійні дискусії, погляди окремих діячів, та зміни політики партії щодо задоволення національних прагнень українців. Досліджено співробітництво Конституційно-демократичної партії з українською ліберальною партією та інтелігенцією. Висвітлено основні положення політики партії щодо формування української державності в період Центральної Ради та Гетьманату П.Скоропадського. Охарактеризовано основні етапи діяльності Конституційно-демократичної партії Росії щодо вирішення українського питання та визначено фактори, які впливали на політику кадетів щодо України. Доведено подвійний, суперечливий характер діяльності кадетів щодо вирішення українського питання.

План
Вступ 3
I. Еміграція з України: витоки та причини 5
II. Українська еміграції в гетьманську добу: причини і наслідки 7
2.1. Українські переселенці в Московщині 7
2.2. Українські переселенці на берегах Неви 14
2.3. Українці на землях Слобожанщини, Поволжя та Сибіру 16
III. Західна українська діаспора в княжо-гетьманську добу 21
Висновки 27
Література 30

1. Внутрішня та зовнішня політика 3
Висновок 6
2. Формування держаних інститутів 6
Висновок 8
3. Геополітичний фактор в українській козацькій державі 9
Висновок 13
Література 14

1. Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половиніі ХVП–ХVШ ст.: Кордони. Населення. Право. – К.,1996.
2. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.
3. Крипякевич І.П. Історія України.//Електронна версія - http://www.slovnyk.org/txt/krypyakevych/istukr/index.htm
4. Мицик Ю.І. Джерела до історії національно-визвольної війни українського народу середини Х/П соліття. – Дніпропетровськ, 1996.
5. Смолій В. Степанков В. Правобережна Україна у другій половині XVII – XVIII ст: проблема державотворення. – К., 1993
6. Смолій В., Степанков В. У пошуках нової концепції Визвольної війни українського народу ХVII ст. — К, 1992. — С. 24—36.
7. Смолій В.А. Степанков В.С. Українська державна ідея XVII – XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. – К., 1997.
8. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція 1648—1676 pp. крізь призму століть.//Український історичний журнал №2,№3 1998 рік.
9. Чухліб Т.В. Козацький устрій Правобережної України (остання чверть ХVІІст.). – К., 1996.
10. Щербак В. Українське козацтво: Формування соціального стану. Друга половина ХV – середина ХVII ст. – К., 2000.