Комплексно досліджено стан, основні етапи та тенденції розвитку Російської Православної Церкви (РПЦ) в Україні останньої чверті XIX ст. Проаналізовано особливості еволюції адміністративно-територіальної структури та системи управління православної церкви в Україні . Виявлено специфіку кадрового забезпечення єпархії, яке передбачало врахування націнального чинника, а саме: серед єпископату, середньої ланки управління (благочинній) і духовних навчальних закладів переважали етнічні росіяни або випускники академій і семінарій , які функціонували поза межами України. З'ясовано характер взаємодії православної церкви з іншими, зокрема, римо-католицькою та сектантськими конфесіями. Зроблено висновок про наростання міжконфесійного протистояння за умов збереження панівного статусу РПЦ і статусу "терпимих" і "нетерпимих" іноконфесійних організацій. Доведено, що під впливом ліберальних реформаційних процесів, наявних у суспільстві на етапі 1861 - 1874 рр., православна церква зазнала не лише внутрішніх змін ліберального (до початку 1880-х рр. і консервативного (до 1905 р.) спрямування, але й значно активізувала свою участь у суспільних і національних процесах, зокрема відбулось залучення православного духовенства до системи місцевого самоуправління, а також мала прояв його суперечлива реакція на процеси українського національного відродження.

На підставі комплексного аналізу джерел і літератури зроблено спробу об'єктивно проаналізувати політику радянської влади щодо православної церкви в Україні у 1921 - 1928 рр. З'ясовано ступінь дослідженості проблеми в історичній науці. Розглянуто процес формування та діяльності різного роду державних органів влади, що мали вирішувати церковні питання, досліджено їх повноваження та компетенцію. Визначено роль у реалізації церковної політики. Висвітлено державо-церковні відносини як складову частину політичної історії держави. Проаналізовано законодавчу базу радянського керівництва у царині релігії та церкви в Україні . Розглянуто процес становлення стосунків, що склалися між православною церквою та державою з приходом більшовиків до влади. З'ясовано їх специфіку у 1920-х рр. Визначено причини загострення конфлікту між владними структурами та церквою після вилучення церковних цінностей. Досліджено зміни в соціально-економічному становищі православної церкви в Україні .

Дисертація є комплексно-історичним дослідженням ролі Руської Православної Церкви в національному відродженні південних слов'ян в період з другої половини ХVIII до кінця 70-рр. ХIХ століття. Розглянуто значення релігійно-духовного фактору в процесі формування національної самосвідомості болгар, сербів, чорногорців, воєводинців, боснійських сербів. Вперше проаналізовані основні форми допомоги, яку оказала Руська Православна Церква єдиновірним південним слов'янам в обраний період.

На підставі структурного аналізу суспільних явищ і церковно-ієрархічних сил комплексно досліджено інституційний розкол православної церкви в Україні за умов модернізації XIX ст. - 1930-х рр., його генезу та характер. З'ясовано роль глобальних факторів розколу та реформування церкви : світових цивілізаційних впливів, національної революції, комуністичної системи. Визначено зміст і суспільний резонанс модерних ідей на рівнях конфесійної структури. Установлено залежність динаміки розколу від політики держави й ідеології сил, задіяних у конфлікті. Пояснено поліваріантність і масштаби розколу. Поглиблено аналіз конфесій, які виникли внаслідок розколу, їх організаційного устрою й історичної долі.

Узагальнено та проаналізовано нормативно-правові акти, постанови партійних органів, які визначали основні принципи контролю та регламентації з боку держави діяльності релігійних організацій в Криму в 1940 - 1960 рр. Аргументовано прийняття низки інструкцій, що санкціонували протиправні дії влади, визначено новий правовий статус Російської православної церкви (РЦП), простежено хід виконання цих документів. Досліджено й узагальнено форми та методи діяльності партійних організацій, державних органів стосовно антирелігійної роботи, яка фактично перетворилась у боротьбу з релігійними організаціями. Висвітлено особливості антирелігійної роботи в Криму, зокрема обгрунтовано тезу, що вона проводилась за умов діяльності різних релігійних конфесій та багатонаціонального складу населення півострова. Простежено генезис діяльності нового інституту державної влади - Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР та її підрозділу - уповноваженого Ради по Кримській області. Проведено періодизацію основних етапів руйнації релігійних організацій у Криму. Установлено основні напрямки боротьби з ними: економічні утиски духовенства; знищення матеріальної бази конфесій; розкольницьку діяльність серед духовенства та віруючих; постійні переслідування церковнослужителів та репресії серед них. Узагальнено та викладено характеристику трагічних наслідків закриття та знищення православних храмів, монастирів, пам'ятників архітектури зазначеного періоду в Криму.

На підставі вивчення широкого кола джерел, більшість з яких вперше введено до наукового обігу, комплексно проаналізовано благодійну діяльність Православної Церкви в Харківській єпархії наприкінці XVIII - поч. ХХ ст. Визначено основні напрямки, форми та масштаби церковної та монастирської доброчинності, виявлено механізм створення, управління та фінансування органів станової, церковно-громадської опіки, парафіяльних та єпархіальних благодійних закладів і товариств Православної Церкви. Встановлено рівні взаємодії духовного відомства та світських установ у здійсненні благодійних ініціатив. Розкрито особистий внесок православного духовенства у підтримку народної освіти, у здійсненні матеріальної допомоги населенню та організації зборів пожертвувань. Висвітлено особливості доброчинної діяльності Церкви під час воєнних дій та стихійних лих. Доведено, що благодійна діяльність Православної Церкви в Харківській єпархії проявлялась у тісному взаємозв'язку із загальними тенденціями розвитку держави та суспільства, але мала власні регіональні особливості.

Здійснено комплексне дослідження модернізаційних процесів, які відбувалися у православній церкві в Україні у період проведення ліберальних реформ 1860 - 1870 рр. та контрреформ 1880 - 1890 рр. Уперше визначено роль національного фактора у реформуванні адміністративного устрою православної церкви у другій половині XIX ст. Проаналізовано структуру церковної організації в українських єпархіях напередодні реформ. Визначено ступінь суспільного резонансу ідей реформування церковного устрою. Охарактеризовано зміст та етапи процесу проведення церковних реформ 1860 - 1870 рр., а також контрреформ 1880 - 1890 рр. в Україні . З'ясовано регіональну специфіку організаційної структури православних єпархій.

Розвиток академічної філософії в Україні кінця 19 початку 20 ст. / Висновки

Досліджено мистецтво костюму в Україні кінця XX - початку XXI ст. - динамічного та складного періоду в українській моді у історичному, соціокультурному та мистецтвознавчому аспектах. Відзначено, що в цей час почала формуватися професійна національна індустрія моди та її особливість, з'явились модельєри, творчі здобутки яких - мистецький костюм, який став багатим матеріалом для образотворчих досліджень. Проаналізовано костюм як синтетичний феномен постмодерної культури в системі декоративно-ужиткового мистецтва, розглянуто його основні тенденції розвитку, виявлено художні вартості у творчості модельєрів, взаємозв'язки української моди зі світовою, прогнозовано перспективи розвитку української моди.