Дисертацію присвячено дослідженню актуальних теоретичних та практичних проблем захисту прав споживачів за договором купівлі-продажу в Україні та в зарубіжних країнах. Проведено комплексне дослідження інституту захисту. Аналізуються питання, пов'язані з особливістю правових норм, які забезпечують захист прав споживачів, а також загальні положення про захист прав, строки, способи захисту. Розглядаються проблеми гарантійних строків, юридичних гарантій захисту. Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення законодавства.

         Визначено соціально-економічні передумови необхідності впровадження нового механізму захисту прав споживачів. Проаналізовано сучасний стан внутрішнього споживчого ринку, рівні якості та безпеки товарів, а також задоволення основних потреб і захисту прав споживачів. Проаналізовано чинне законодавство споживчої сфери, досліджено інституційну базу механізму захисту прав споживачів в Україні щодо їх відповідності сучасним ринковим умовам та вимогам Європейського Союзу. Обгрунтовано методичні засади формування основних положень концепції національної споживчої політики.

Вступ 2
1. Основи захисту прав споживачів
1.1.Договір купівлі-продажу 6
2. Сертифікація товару 7
3. Реклама 9
4. Ситуаційний аналіз 9
4.1. Перевірка якості 10
4.2. Недоліки 10
4.3. Право покупця на вибір вимог 11
4.4. Ремонт 13
5. Суд 14
6. Гарантійні строки 15
7. Споживча експертиза. 16
7.1. Інформацiйно-довiдковий центр з проблем захисту прав споживачiв 17
7.2. Державного комітету України у справах захисту прав споживачів 18
8. Відповідальність за порушення прав споживачів 21
Висновки 23
Література 25

         Дисертація містить в собі теоретичні висновки та пропозиції щодо питань організаційно-правового забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів. Обгрунтовується визначення поняття якості товарів як правової категорії, проводиться аналіз законодавства, що регулює правовідносини в досліджуваній сфері, визначається його місце в системі законодавства України. Дається характеристика системи державних органів, що забезпечують захист прав споживачів в сфері якості товарів, функцій, методів та організаційно-правових форм їх діяльності. Приділяється увага правовому регулюванню участі громадськості в забезпеченні захисту прав споживачів в сфері якості товарів, аналізується практика діяльності об'єднань громадян України в цій сфері. В дослідженні висловлені рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів.

         Розкрито загальні засади, підстави, способи захисту прав споживачів у сфері надання послуг. Визначено коло суб'єктів споживчих правовідносин, елементи механізму захисту прав споживачів, особливості застосування цивільно-правової відповідальності. Проаналізовано певні види споживчих договорів (роздрібної купівлі-продажу, побутового прокату, побутового підряду, про надання послуг). На підставі проведеного аналізу розроблено пропозиції щодо вдосконалення додаткових гарантій захисту споживачів у сфері надання послуг.

Вступ 3
1. Сутність, значення та принципи захисту прав споживачів 7
2. Законодавство України та країн ЄС з питань захисту прав споживачів 14
3. Можливі напрямки вдосконалення законодавства в сфері захисту прав споживачів 24
Висновки 33
Література 37
Додаток 1. Законодавство України з питань захисту прав споживачів 39

Література
1. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року (втрачає чинність з 1 січня 2004 року)
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (набирає чинності з 1 січня 2004 року)
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X
4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III
5. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР
6. Закон України Про захист прав споживачів: Прийнятий 12 трав. 1991 р. № 1023-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 30. - Ст. 379. Із змінами і доповненнями
7. Концепція державної політики у сфері управління
якістю продукції (товарів, робіт, послуг).
8. Постанова КМУ «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» від 17 серпня 2002 р. N 1177
9. Розпорядження КМУ „Про схвалення Концепції Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування” від 25 липня 2002 р. N 416-р
10. Указ Президента України „Про Програму захисту прав споживачів на 2003-2005 роки” від 11 грудня 2002 року N 1148/2002
11. Указ Президента України від 23.07.98 р. N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".
12. Постанова Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” N 5 від 12.04.96. Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98)
13. Воронков А. М., Сім'ячко В. І. Захист прав споживачів. Наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства, Листопад 2003 р. – 10 с.
14. Основи конституційного права.// За ред. В.В.Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 208 с.

         Установлено цивільну процесуальну форму судового розгляду та вирішення справ про захист прав споживачів. Виявлено особливості розгляду цієї категорії справ, проаналізовано проблеми правозастосовної діяльності та сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільного та цивільного процесуального законодавства щодо судового захисту прав споживача. Обгрунтовано доцільність регламентації у Цивільному процесуальному кодексі України порядку розгляду позовів про захист невизначеного кола споживачів. Розроблено класифікацію позовів про їх захист за матеріально-правовими критеріями. Встановлено, що окремі вимоги про захист прав споживачів можуть бути розглянуті за процедурою наказного провабдження. Розкрито суть поняття затягування справи відповідачем у справах про захист прав споживачів і розроблено методику встановлення факту затягування розгляду справи відповідачем, а також фактичного складу відповідальності за затягування розгляду справи. Розроблено методику визначення мети придбання продукції споживачем залежно від призначення продукції.

         Обгрунтовано організаційно-економічні засади системи захисту інтересів споживачів і напрями удосконалення регіональної споживчої політики за умов побудови соціально-орієнтованої економіки. На підставі систематизації підходів щодо трактування концепції консюмеризму та урахування сучасних пріоритетів і вимог громадського руху, спрямованого на захист інтересів споживачів щодо організації підприємницького бізнесу запропоновано визначення поняття "консюмеризм". Проаналізовано проблеми розвитку консюмеризму на регіональном рівні (на прикладі Закарпаття) та визначено раціональну послідовність їх вирішення. Розроблено методичне забезпечення дослідження настроїв громадян щодо їх споживчих прав і діяльності державних органів з захисту прав споживачів на регіональному рівні. Визначено напрями удосконалення регіональної політики захисту прав та інтересів споживачів. Розроблено методичний інструментарій визначення рівня розвитку консюмеризму на базі побудови та розрахунку регіонального індексу даного явища. Зроблено адекватний розподіл завдань регіональної споживчої політики для території Закарпаття згідно з розрахованими значеннями компонентів регіонального індексу розвитку консюмеризму.

         Обгрунтовано необхідність ширшого використання можливостей правової роботи в економіці, що передбачає активізацію дій самих суб'єктів підприємницької діяльності з підвищення рівня реалізації чинного законодавства, спрямованого на захист їх прав і законних інтересів. Всебічно обгрунтовано необхідність застосування в процесі здійснення правової роботи заходів, що мають універсальне значення для протидії будь-яким порушенням прав суб'єктів підприємницької діяльності та для профілактики порушень: фіксації фактів незаконних дій чи протиправної бездіяльності порушників прав суб'єктів підприємницької діяльності, повідомлення компетентних органів про факти порушень їх прав та звернення уваги громадськості на ці факти, використання суб'єктами підприємницької діяльності наданої законом можливості невиконання незаконних вимог з боку порушників їх прав, обмеження доступу порушників прав до конфіденційної інформації, яку мають у своєму розпорядженні суб'єкти підприємницької діяльності. Виявлено нові можливості правової роботи у застосуванні засобів та методів захисту їх прав та інтересів під час розгляду спорів у господарських судах (застосування звуко- та відеозапису, особливості доказування), а також у стосунках цих суб'єктів з іншими правоохоронними органами (особливості захисту залежно від конкретного державного органу). Розкрито особливості застосування засобів і методів захисту прав та інтересів суб'єктів підприємництва у сфері найбільшого поширення цих прав: під час здійснення державними контролюючими органами перевірок фінансово-господарської діяльності. Уточнено поняття механізму захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності як системи відповідних засобів, методів та техніко-юридичних прийомів, Сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства, яке регулює відносини суб'єктів підприємництва та державних органів шляхом запровадження процесуальних норм, спрямованих на врегулювання порядку реалізації державними органами їх прав і повноважень. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення організації правової роботи за сучасних умов шляхом розширення сфери діяльності юридичних служб, залучення зовнішніх консультантів, а також адвокатів.